Теоретично все можливо, але...: чи загрожують Україні "пейджерні атаки"

Питання лише у спроможностях відповідної спецслужби

У вівторок, 17 вересня, в Бейруті почали раптово вибухати пейджери, які належали членам проіранського радикального угруповання "Хезболла". Кількість загиблих внаслідок "пейджерної атаки" перевищила три десятки бойовиків, ще сотні отримали поранення.

Як з'ясувалося, це була спецоперація ізраїльської розвідки "Моссад". У пейджери, якими користувалися бойовики, була таємно встановлена вибухівка. Вибухи сталися, коли батареї гаджетів сильно нагрілися.

У зв'язку з цим багато людей з інших країн світу задумались про те, що подібні небезпечні "сюрпризи" можуть бути прихованими в будь-яких електронних пристроях.

На тлі цих подій наші журналісти звернулися до експерта з питань кібербезпеки Костянтина Корсуна. В інтерв’ю "Телеграфу" він розповів, чи можливе повторення подібного сценарію в Україні.

— Чи може в Україні повторитися історія, аналогічна тій, що відбулася з бойовиками Хамасу в Лівані — вибухами пейджерів, мобільних телефонів, планшетів, комп'ютерів та інших електронних гаджетів зв'язку та отримання інформації? І чому?

— Я оцінюю таку вірогідність як теоретично можливу, але практично маловірогідну. Судячи з усього, ізраїльтяни через свої агентури, через підставні фірми постачали "Хезболлі" і, можливо, на весь Близький Схід спеціально підготовлені акумулятори до різних типів пристроїв, в тому числі й пейджерів. Можливо, партія пейджерів вже на заводі була спеціально підготовлена, і акумулятори були з вибухівкою. Судячи з того, що зараз почали інші типи радіостанцій вибухати, то явно мова йде про промислове виробництво різних типів акумуляторів і їхню поставку чи продаж, і ще якимось чином їхню доставку у пристрої ворогів Ізраїлю.

Теоретично все це можливо зробити також в Україні. Бо явно використовували слабкості у вигляді корупції на різних ланках, на різних ланцюгах постачання. І я не виключаю таку можливість, якщо відомо, що фірма поставляє акумулятори для радіостанцій ЗСУ, то можна завербувати, підкупити чи шантажувати людину, яка дасть стороннім особам доступ до складів акумуляторів і, відповідно, заміну нормальних акумуляторів на дуже схожі, але з вибухівкою. Такі акумулятори поїдуть на передову, в штаби, на стратегічні об'єкти, в політичну владу, і це теоретично може так само спрацювати. Питання лише у спроможностях відповідної [російської] спецслужби і наявності у них технологічних можливостей.

Очевидно, що ізраїльтяни такі можливості мають, але чи мають її росіяни? Я не впевнений, але не виключаю цього.

Мова йде про те, щоб мікродози (буквально якісь 10-15 грамів) вибухової речовини провадити в акумулятори і налаштувати таким чином, щоб це вибухало, коли акумулятор перегрівається до певної температури. Скажімо, плюс 5 чи 10 градусів вище за нормальну роботу. А для цього треба технологія направлення на різні типи пристроїв спеціальних команд (по радіоканалу чи через інтернет) залежно від того, що це за пристрій і як він працює. Якщо цифровий, то це одна технологія, якщо аналоговий, типу пейджера по радіоканалу — то зовсім інша.

Має бути певна наукомісткість і надзвичайно вузько спеціалізовані і надзвичайно висококваліфіковані фахівці. Ціла група, команда з дослідницьким центром все це спочатку має теоретично розробити, потім провести випробування, масштабувати та почати виробляти в промислових масштабах.

Я не думаю, що у росіян є такий повний технологічний цикл, починаючи від R&D (наукові дослідження та розробка) і закінчуючи промисловою експлуатацією. Але виробити — це половина справи. Інша не менш важлива половина справи — це доставити, підмінити оригінальне, підкупити, завербувати купу людей в різних організаціях, і при цьому, щоб ці люди не пішли в контррозвідку, не здалися і не розказали, і щоб це довго залишалося в таємниці. Росіяни, мені здається, на це не здатні. Але, як виявилося, здатні ізраїльтяни, у них не завжди все було гладко, але ця операція їм вдалася просто блискуче.

— А з іншого боку, наші спецоргани можуть провести таку ж акцію проти ворога?

— Теоретично — так, це можливо. Треба аналогічно побудувати повний комплекс. Але якихось квантових технологій тут не потрібно. Компоненти, елементи цих технологій давно відомі.

По-перше, питання якраз більше організаційне. І, по-друге, агентурне проникнення у вороже середовище. Якщо з агентурним проникненням у нас стало значно-значно краще (особливо ГУР чудово працює), то з технологічним компонентом складно сказати, чи є в Україні такі спроможності, можливості. Але у нас точно є підтримка західних партнерів, які однозначно мають подібний технологічний рівень. Питання у тому, щоб це завести докупи, організувати, щоб не дізнався ворог завчасно.

Ще річ у тому, що у росіян значно вищий рівень технологічної підготовки, аніж у "Хезболли", ХАМАСу чи подібних угруповань. Росіяни в плані технологій перебувають приблизно на нашому рівні. Хоча у них є обмеження з постачаннями інформаційних технологій, не всі вони доступні або значно дорожчі чи мають "обрізаний" вигляд.

Їм складніше постачати обладнання, але можливо. Але якщо ми говоримо про організацію подібного класу операції, то теоретично це може і Україна зробити, і теоретично це може зробити й Росія. Але у кожної зі сторін є певні свої недоліки, є певні переваги, тому знов-таки це можливо зробити.

А чи буде це зроблено і коли це буде зроблено — майбутнє нам покаже.

*Цікаво, що в Службі безпеки України відмовилися коментувати запитання "Телеграфу" про можливість проведення операції, схожої на влаштовану ізраїльтянами.

Раніше "Телеграф" писав, що з’ясувалося, як вибухівка потрапила до пейджерів "Хезболли". Перш ніж потрапити до рук бойовиків вони пройшли деяку "модифікацію" вибухівкою.