Фірташ повертається? Як борги перетворюються на активи — історія ОПЗ, яка не закінчується

Як головний боржник Одеського припортового заводу став основним претендентом на його купівлю

Серіал "Приватизація Одеського припортового заводу" триває і заходить вже на п’ятий сезон. Його кульмінація запланована на 25 листопада 2025 року, коли, власне, й відбудеться сам аукціон з продажу 99,5667% державної частки ОПЗ. Інтрига і драматизм цього сезону в тому, що вирвати ОПЗ з цупких рук Фірташа, схоже, намагається… сам Фірташ. Про подробиці можливої оборудки читайте в нашому матеріалі. Було додано офіційну відповідь компанії Agro Gas Trading.

Генератор збитків

Продавати у війну підприємство такого рівня, яким є Одеський припортовий завод, виглядає, м’яко кажучи, дещо авантюрним рішенням. Наразі заявлена початкова вартість приватизації складає усього 4,5 млрд грн, що дорівнює близько $107 млн. Для порівняння: у 2009 році ОПЗ продали за 5 млрд грн, що на той час становило понад $625 млн. Торги тоді, до речі, скасували, начебто саме через надто занижену оцінку вартості підприємства.

З іншого боку – в останні роки ОПЗ є постійним генератором збитків. У документах, які публікує до аукціону власник ОПЗ, Фонд державного майна, зазначається, що станом на 30 липня 2025 року у підприємства наявна заборгованість: по зарплаті – 184 млн грн; перед бюджетом – 182 млн грн та кредиторська заборгованість 16,2 млрд грн (для розуміння – у 2022 році було всього 9 млрд). Тож позбавитися такого токсичного активу, який ще й має досить сумнівні перспективи заробітку в умовах війни (зараз завод фактично простоює), для держави загалом може виглядати й правильним варіантом.

Ризикована інвестиція…

Відразу після оголошення приватизації у серпні 2025 року деякі експерти сумнівалися, що на ОПЗ знайдеться покупець навіть за такою "лояльною" ціною.

"Я не думаю, що хтось зголоситься його купити. Я думаю, що ні в кого сьогодні немає ілюзій з приводу того, що там набіжить купа інвесторів", — розповідав у коментарі "Телеграфу" член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин: по-перше, потенційних інвесторів можуть відлякати значні борги підприємства. А по-друге, новому власнику доведеться організовувати потужну протиповітряну оборону. Причому власним коштом, оскільки в іншому випадку є величезний ризик втратити і гроші, і сам завод. (По заводу, до речі, вже прилітало, через що він змушений зупиняти і ту не надто значну діяльність, якою займався, – з перевалки зерна. — Ред.).

"Це додаткові мільярдні витрати, які мало хто готовий нести в умовах війни", — зазначав Пендзин.

Тут варто нагадати й про борги підприємства: левову частку з 17 млрд грн боргу ОПЗ завинив фірташівському Ostchem Holding Limited. Компанії почали "співпрацювати" за часів Януковича — у 2013 році, після чого державне підприємство стрімко набирало борги. Як писали у своєму розслідуванні журналісти "БізнесЦензор", у 2013 році збиток заводу виріс до 1,14 млрд грн зі 116 млн грн у 2012 році.

Що стосується Ostchem, то компанія, навпаки, лише заробляла. Вона на той час, за даними журналістів, купувала дешевий газ у "Газпрому" по $265 за тис. кубів та потім перепродувала його ОПЗ за $430. При цьому ексклюзивним покупцем готової продукції заводу, аміаку і карбаміду, також була пов’язана з Фірташем фірма — NF Trading AG, а більшість угод між заводом та трейдером укладалися за заниженими цінами.

До цього у 2010—2011 роках, за даними журналістів, Фірташ завдяки дешевому російському газу і відкритій кредитній російській лінії вже купив "Стирол", "Сєвєродонецький Азот" і "Черкаський Азот", Банк "Надра" та порт "Ніка Тера". Це все дало підстави говорити, що ОПЗ умисно заганяють у борги, аби потім структури Фірташа могли придбати його задешево. Зміна влади у 2014 році начебто перешкодила планам Фірташа, тож він, схоже, вирішив заробити на ньому інакше: через Стокгольмський арбітраж виставив ОПЗ рахунок у $190 млн, та ще майже $60 млн відсотків, які начебто завод йому завинив.

25 липня 2016 року Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма зобов’язав ОПЗ сплатити Ostchem Holding Limited $193,26 млн боргу та $57,98 млн штрафу. Але у 2021 році Верховний Суд України відмовив Ostchem у стягненні цих коштів.

…Ризикові інвестори

Попри наявні ризики, як показав розвиток подій, охочі купити ОПЗ станом на сьогодні все ж знайшлися. Один – потенційний, це агрохолдинг Андрія Веревського Kernel. У вересні у відповідь на запит ЛБ у Kernel зазначили, що "розглядають таку можливість", втім, без зайвих деталей.

Резони Kernel тут загалом цілком зрозумілі – холдинг зацікавлений як, власне, в основній продукції ОПЗ, тобто добривах, так і в розвиненій перевалковій інфраструктурі заводу, яка дозволяє перевантажувати зерно та інші агропродукти.

Ну а другий поки відомий учасник, який вже відкрито заявив про участь у приватизації, ТОВ "Агро Газ Трейдінг" — компанія, що займається постачанням газу на комерційній основі. Певний час основною "статтею заробітку" фірми було саме постачання газової сировини на ОПЗ у якості давальця.

Компанія не вперше заявляє про наміри придбати ОПЗ, у 2020 році її власники Олександр Горбуненко та Володимир Колот наголошували, що зацікавлені у придбанні як мінімум частини заводу.

Напевно, варто було б порадіти за державу, ФДМУ та сам ОПЗ, що, ось, вже точно знайшлася фірма, готова заплатити 4,5 млрд грн за непрацююче підприємство, та ще й попри воєнні ризики. Аби не велике і прямо таки кричуще "але": ці кошти "Агро Газ Трейдінг", за версією правоохоронців, міг "заробити", фактично "нагріваючи" сам Одеський припортовий завод.

"АГТ" як ймовірна центральна деталь корупційної машини

У березні 2020 року НАБУ почало розслідувати кримінальне провадження №12020000000000236, в рамках якого проводилися негласні слідчі дії щодо перевірки дій службових осіб "Одеського припортового заводу" під час укладання та виконання договорів на переробку давальницької сировини.

Згодом фігурантами цього розслідування стане верхівка Фонду держмайна України, інші чиновники та посадові особи, як самого ОПЗ, так і, зокрема, компанії "Агро Газ Трейдінг". У березні 2023 року НАБУ виклало його проміжні результати. Вони виявилися справжньою інформаційною бомбою, яка пізніше стала відомою під назвою "плівки Сенниченка".

Згідно з матеріалами розслідування НАБУ, у вересні 2020 року тодішній голова ФДМУ Дмитро Сенниченко, залучивши свого товариша Сергія Байрака, розпочав реалізацію корупційної оборудки за наступною схемою: ОПЗ, керівництво і наглядова рада якого були повністю підконтрольними Сенниченку, мав у примусовому порядку укладати договори на переробку давальницької продукції, зокрема аміаку та карбаміду. Але не на вигідних підприємству умовах, а за такими цінами, щоб заробляв давалець. При цьому давалець мав би ділитись "прибутками" з учасниками злочинної схеми.

Сенниченко попросив Байрака підшукати таку комерційну фірму, яка б погодилася на оборудку, а для пошуку потрібної фірми залучив Андрія Гмиріна – колишнього радника одного із попередників Сенниченка на посаді голови ФДМУ Ігоря Білоуса. Гмирін, своєю чергою, підшукав фірму-виконавця оборудки, якою і виявилося ТОВ "Агро Газ Трейдінг". Один із засновників цієї фірми, Володимир Колот, є його родичем.

За версією НАБУ, у результаті діяльності злочинної групи ОЗП було завдано збитків на сотні мільйонів гривень. У викладенні юридичною мовою в матеріалах судових справ це звучить наступним чином.

"У період з 17.11.2019 до 02.03.2020 ОСОБА_9 , реалізовуючи надані йому Законом України "Про Фонд державного майна України" та іншими актами законодавства України повноваження Голови Фонду всупереч інтересам держави, створивши злочинну організацію, діючи для досягнення протиправних цілей такої злочинної організації, забезпечив призначення в органи управління АТ "Одеський припортовий завод" (далі — АТ "ОПЗ") підконтрольних йому осіб та подальше заволодіння такими особами у складі злочинної організації коштами АТ "ОПЗ" шляхом встановлення договірних відносин між АТ "ОПЗ" та ТОВ "АГРО ГАЗ ТРЕЙДІНГ" (далі — ТОВ "АГТ") на неконкурентних засадах щодо переробки давальницької сировини за заниженими цінами, внаслідок чого за період з травня 2020 по жовтень 2021 року АТ "ОПЗ" втратило фінансові ресурси та отримало збитки на суму 390 970 234,42 грн…" — йдеться, зокрема, в одній з судових ухвал, що стосується розслідування злочинів, до яких, за версією НАБУ, причетне ТОВ "Агро Газ Трейдінг".

Що зараз відомо про перебування і діяльність фігурантів справи по ОПЗ

У жовтні 2024 року НАБУ офіційно заявило про завершення розслідування у справі "очолюваної ексголовою ФДМУ злочинної організації". Втім, більшість фігурантів справи (а всього серед підозрюваних 10 осіб) так і не постали перед судом, адже ховаються від правоохоронців за кордоном.

Наразі на сайті НАБУ можна знайти датоване ще квітнем 2023 року оголошення про розшук 7 із 10 фігурантів справи.

Колишній вже голова ФДМУ Дмитро Сенниченко, який є головним підозрюваним у кримінальній справі, де фігурує ОПЗ, наразі перебуває у міжнародному розшуку. Відомо, що наприкінці 2022 року він зареєстрував компанію в Іспанії, але де живе – точно не ясно. У травні 2024 року ВАКС прийняв рішення обрати йому запобіжним заходом арешт.

Щодо Сергія Байрака, деякі медіа писали що він начебто став основним викривачем у цій справі та інформатором НАБУ. Згадувалося, що раніше він був одним із топменеджерів олігарха Дмитра Фірташа (справді, на нього досі записане ТОВ "УА-МЕДІА", що належало до медіаактивів Фірташа) та мав тісні зв’язки із колишнім директором ОПЗ (також проходить по кримінальній справі) Пітером Девісом.

Про Андрія Гмиріна та його родину кілька місяців тому вийшло масштабне розслідування "Схем". Виявляється, сім’я Гмиріна почала активно скуповувати нерухомість в Еміратах, відразу після того, як НАБУ оприлюднило свої "плівки Сенниченка".

"Більшість квартир в Дубаї вже продана, але досі, за даними "Схем", у власності родичів Гмиріна залишаються апартаменти вартістю 5,5 мільйона доларів, а також квартира та офісне приміщення в оренді до 2025-2026 років, що може свідчити про те, що родина колишнього посадовця, ймовірно, нині мешкає в ОАЕ", — пишуть журналісти.

У розслідуванні "Схем" також фігурує Володимир Колот, родич Гмиріна й один зі співвласників ТОВ "Агро Газ Трейдінг". За даними журналістів, тільки у 2021 році він витратив на придбання квартир в Еміратах 7,3 млн доларів, скупивши 910 квадратних метрів нерухомості.

Ниточки ведуть до Фірташа?

Деяку додаткову інформацію щодо фігурантів справи підкинув також і відомий блогер та журналіст-розслідувач Володимир Бондаренко. За його даними, власники "АГТ" можуть бути пов’язані зі структурами Дмитра Фірташа.

"Власник 50% Агрогаз трейдинга (АГТ) — Горбуненко Олександр Ігорович (1986 р.н., Донецьк) має батька на ім’я Горбуненко Ігор Олексійович (1959 р.н., Донецьк), який має брата на ім’я Горбуненко Володимир Олексійович (1948 р.н., Донецьк), який має сина на ім'я Горбуненко Денис Володимирович (1973 р.н., Донецьк). Денис Горбуненко керував Родовід-банком від фірташистів, та "володів" банком "СІЧ" від фірташистів. Тобто кузен Дениса Горбуненка – Олександр є "співвласником" Агрогаз трейдинга (АГТ) від фірташа-льовочкіна", — пише Володимир Бондаренко.

Що стосується Володимира Колота, то через нього також відстежується зв’язок зі структурами Фірташа. Так, Колот свого часу був власником компанії ТОВ "ТАРГЕТ ГРУП" (нині ТОВ "СКАЙФЛАЙ +"), керівником якої певний час був такий собі Владислав Кліщар. Кліщар, до речі, наразі також перебуває у розшуку все по тому ж кримінальному провадженню, пов’язаному з оборудками Сенниченка і Ко.

Як писав "БізнесЦензор", Кліщар, своєю чергою, пов’язаний бізнес-зв’язками з Павлом Присяжнюком, ниточки від якого і ведуть до Фірташа.

"Засновниками чеської компанії EPI Group s.r.o. 18.02.2019 виступили три особи:

Владислав Кліщар (35%), Мартін Случка (35%) та виходець з "Карпатигаз" Павло Присяжнюк (30%). 19 серпня 2022 року Владислав Кліщар вийшов зі статусу керівника і завів на своє місце сина Леоніда. А Присяжнюк вийшов у березні 2021 року зі співвласників. Присяжнюк відомий у ЗМІ як керуючий партнер компанії AIM GROUP. З 2014 року Павло Присяжнюк обіймав посаду незалежного директора наглядової ради у компанії Misen Energy AB, Швеція. Ця компанія володіє "Карпатигаз" (насправді, володіла "Misen Enterprises AB", яка є дочірньою компанією Misen Energy AB. — Ред.), яку ЗМІ пов'язували з Дмитром Фірташем. У 2011 році Укргазвидобування (УГВ), коли її очолював менеджер Фірташа – Юрій Борисов, підписала з "Карпатигаз" договори про спільну діяльність (СД) у сфері видобутку газу. В результаті компанія стала найбільшим партнером УГВ за договорами про СД. Крім того, Присяжнюк також мав спільний бізнес з Валентиною Жуковською, яка колись очолювала правління фірташівського банку "Надра", — зазначає видання.

Тобто виходить, що власники компанії, яка сьогодні налаштована придбати ОПЗ, через систему бізнес-зв’язків можуть бути пов’язані з Фірташем. І якщо так, уся ця епопея з приватизацією ОПЗ ледве за чверть його початкової ціни (нагадаємо, з самого початку це було понад $600 млн, а зараз трохи більше лише $100 млн) — не що інше, як віднайдений досить оригінальний спосіб повернути підсанкційному бізнесмену Фірташу його борг, який Верховний суд України дозволив не платити.

До речі, днями на "РБК-Україна" вийшло масштабне інтерв’ю власників ТОВ "Агро Газ Трейдінг" Колота та Горбуненка. У ньому вони переконують, що насправді це їхня компанія врятувала ОПЗ від остаточного занепаду і що вони жодним чином не ховаються від слідства. А якщо й живуть за кордоном – то виключно виходячи із бізнес-інтересів.

У інтерв’ю вони також розповідають про "справедливість до простого інвестора" та скаржаться, що держава має, навпаки, допомагати, а не переслідувати таких, як вони. І висловлюють сподівання, що майбутній процес приватизації ОПЗ не стане "політичним шоу". Так буває: підприємці вправно тікають від прокурорів та детективів НАБУ, вірячи дорогою зустріти свою прекрасну і всесильну "інвестняню".

"Телеграф" має намір і надалі стежити за сюжетними перипетіями серіалу з приватизацією ОПЗ. І обов’язково звернеться до ФДМУ та САП, аби дізнатися, що вони думають про перспективи такого неоднозначного учасника приватизації, як ТОВ "Агро Газ Трейдінг". Не перемикайтеся.

Офіційна відповідь ТОВ "Агро Газ Трейдінг"

Твердження, що стосуються діяльності компанії Agro Gas Trading та її ділових відносин з контрагентами, поширено без належної перевірки їхньої достовірності та без отримання офіційної позиції самої компанії та без урахування ключових фактів господарської діяльності AGT і її економічного внеску в стабілізацію роботи ОПЗ у 2019-2021 роках.

Ми наголошуємо:

• У рамках співпраці з ОПЗ AGT забезпечила постачання заводу близько 1,42 млрд м³ природного газу; на потужностях ОПЗ було вироблено орієнтовно 1,735 млн тонн карбаміду та 187 тис. тонн аміаку, понад 90% цієї продукції було поставлено на експорт, що дало валютну виручку країні.
• Співпраця дозволила зберегти понад 3000 робочих місць, підвищити заробітну плату працівникам більш ніж на 20%, відновити виплати та преміювання персоналу, а також погасити 68,1 млн грн заборгованості перед групою "Нафтогаз".
• Завод отримував погоджену контрактом оплату своїх виробничих послуг, яка включала підвищені надбавки до тарифу переробки саме для підтримання операційної стійкості підприємства.

Умисне ігнорування цих фактів у публікації та одночасне приписування AGT ролі "структури, через яку викачували гроші", формує у невизначеного кола читачів враження, що компанія як юридична особа або окремі її представники є винними у вчиненні кримінального правопорушення.

Твердження про те, що участь AGT в приватизаційному аукціоні може бути прикриттям корупційної оборудки, є умоглядним припущенням та не підтверджено жодним фактом, договором, корпоративним зв’язком або будь-яким документом, який свідчив би про наявність контролю чи впливу з боку Дмитра Фірташа на AGT, її бенефіціарів або господарські рішення. AGT офіційно заявляє, що компанія є незалежним приватним українським підприємством, не перебуває у сферах контролю жодної фінансово-промислової групи, пов’язаної з громадянином Дмитром Фірташем, не має з ним спільних активів, спільних корпоративних структур або спільних бізнес-інтересів.

Посилання авторів матеріалу на багаторівневі родинно-знайомі зв’язки третіх осіб, побудовані за принципом "родич знайомого колись працював у структурі, яку медіа пов’язували з Фірташем", не може вважатися доказом і, навпаки, є класичним прикладом спекулятивної побудови репутаційної маніпуляції. Таке наклеювання ярлика фактично ототожнює AGT з підсанкційним олігархом та виносить оціночний висновок про нібито корупційний характер участі AGT в аукціоні, прямо шкодить діловій репутації компанії і створює у читача хибне враження про незаконність її намірів.

Компанія подала офіційну заявку на участь у приватизаційному аукціоні ОПЗ відповідно до процедур, визначених законодавством України, надала повний пакет документів та сплатила реєстраційний внесок. Намір компанії є прозорим: відновити виробництво, модернізувати технологічні вузли, підвищити ефективність споживання енергоресурсів, зберегти та розвинути робочі місця в регіоні, зміцнити експортну спроможність країни в сегменті мінеральних добрив і аміаку.

AGT окремо підкреслює: станом на дату цієї заяви жодного обвинувального вироку суду стосовно посадових чи бенефіціарних осіб AGT не існує. Жодне рішення суду, яке встановлювало б вину компанії або її посадових осіб у завданні шкоди ОПЗ, відсутнє. Будь-яке інше подання інформації є порушенням принципу презумпції невинуватості.