Він створив кримінальну імперію і втратив все через слабкість: ким був подільський "Князь" 90-х

Він "тримав" Поділ залізною рукою, його боялися бізнесмени та поважали авторитети

У Києві 1990-х існувала неофіційна "мапа влади", якої не знайдеш у жодному підручнику. Поділ – один із найстаріших районів столиці – мав свого "царя". Його боялися підприємці, поважали кримінальні авторитети, а міліція воліла не заважати.

Ця історія – це квінтесенція епохи, коли старі радянські правила зламалися, а нові ще не встигли сформуватися. "Телеграф" розповість про неї детальніше.

Від спортивної слави до кримінального авторитету

Ігор Князєв народився 1959 року на київському Подолі – районі зі своїми неписаними законами та особливою атмосферою. У молодості він здобув звання майстра спорту з боксу, але паралельно потрапив у кримінальне середовище. На початку 1980-х Князєв отримав перший тюремний термін за статтею 118 КК. Хоча така стаття традиційно не вітається у злодійському світі, його авторитет врятував – багато хто вважав справу сфабрикованою. Радянські табори стали для нього не покаранням, а школою життя, де він здобув соціальний капітал та зв'язки.

Епоха "лихих дев'яностих": бригади та війни за вплив

Наприкінці 1980-х, повернувшись на волю, Князєв одразу створив власну бригаду. У 1989 році саме він ініціював союз проти банди Бориса Савлохова, швидко розширюючи зону впливу. "Князівці" працювали за класичною схемою того часу: рекет, данина з підприємців, встановлення контролю над бізнесом через залякування, побиття та підпали.

За кілька років під контролем структури Князєва опинилося понад два десятки фірм. Серед комерсантів Подолу з'явився термін "платити під Князем" – синонім захисту старої школи, від якого не можна було відмовитися.

Війни за контроль були кривавими. У 1989 році під час перестрілки з групою Савлохова загинув один із найближчих соратників Князєва – Микола Стребков. Ця трагедія стала переломним моментом у київському кримінальному середовищі, після чого сторони уклали перемир'я. Смерть іншого впливового авторитета — "Буні" – у 1992 році зробила Князєва повністю незалежним гравцем.

Амбіції без кордонів: міжнародна експансія та провал

На початку 1990-х "князівці" контролювали не лише Поділ, а й трасу Ужгород–Київ, де стягували "данину" з вантажівок, іноді перевдягаючись у форму ДАІ. Амбіції Князєва простягалися далеко за межі України: він намагався закріпитися в Польщі, Чехії, Угорщині, займався торгівлею наркотиками та організацією викрадення автомобілів.

Однак міжнародна експансія провалилася. Конкуренція з іншими організованими злочинними угрупованнями завершилася втратами бойовиків і відкликанням людей назад до Києва.

У 1993 році Князєв планував створити масштабний наркокартель разом із лідерами дніпропетровського та полтавського криміналітету. Але дніпропетровці відмовилися – вони вже контролювали основні потоки. Це фіаско стало не лише бізнесовим ударом, а й психологічною травмою для Князєва. Саме тоді почалася його наркозалежність, яку він уже ніколи не зміг подолати.

Занепад: від лідера до залежної людини

Конкуренти швидко помітили, що "Князь" втрачає хватку. У 1994–1997 роках його структура розпалася на кілька майже автономних груп. Чільні бригадири почали діяти самостійно, а сам Князєв все більше часу проводив у наркокублах.

Параноя та жорстокість зростали: за найменшої підозри у зраді він безжально бив колишніх соратників. У 1997 році в стані наркотичного афекту він убив знайомого. Дивом уникнувши серйозного вироку (за чутками, це коштувало близько $200 000), Князєв остаточно втратив контроль над ситуацією.

Ілюзія спокою та трагічний фінал

Наприкінці 1990-х з'явилася надія на зміни, Князєв навіть лікувався від наркозалежності в міській лікарні №10, куди приходив щотижня. Але контроль над бізнесом танув, авторитет падав, а залежність ставала фатальною. Багато хто з колишніх "рабів" відвернувся від нього через його жорстокість та непередбачуваність.

6 квітня 2000 року історія Ігоря Князєва завершилася трагічно. Його розстріляли на сходах тієї самої лікарні, де він намагався лікуватися. Кілер із групою прикриття стежив за ним і холоднокровно виконав замовлення. За версією слідства, йшлося не просто про кримінальну розбірку, а про "очищення" фінансових структур від токсичного партнера.

Уроки кримінальної історії

На піку кар'єри Ігор Князєв міг претендувати навіть на титул "злодія в законі" — такий був масштаб його впливу. Але остаточно його знищили не вороги чи конкуренти, а внутрішні демони.

Біографія "володаря Подолу" стала ілюстрацією до того, як наркозалежність та втрата людської лояльності можуть зруйнувати навіть найпотужніші кримінальні структури. Від Князєва залишилася лише тінь у кримінальних хроніках Києва — застереження для тих, хто вважає, що сила та влада можуть замінити внутрішній стрижень.

Раніше "Телеграф" розповідав про "злодія в законі" на прізвисько Псих. Свого часу він тримав у страху весь СРСР, а Харків досі пам’ятає його.