Виробництво ракет для Patriot в Україні під питанням: названо єдиний реалістичний сценарій
- Автор
- Дата публікації
Одним із головних факторів залишається ризик російських ударів по заводах
Отримання Україною ліцензії на виробництво протиракет PAC-3 для систем Patriot залежить не лише від політичної волі США. Експерти наголошують, що ключовими моментами залишаються міжнародний контроль, безпека виробництва та доступ до американських компонентів.
Чому політичної згоди США недостатньо для запуску виробництва
Як наголосив авіаційний експерт Богдан Долінце — першим кроком має стати політична домовленість між країною, де розгортатимуть виробництво, та США, які володіють відповідними технологіями. Водночас цього недостатньо, адже права на виробництво ракет належать конкретній компанії, тому необхідне також досягнення окремих бізнесових домовленостей щодо умов передачі ліцензії. Отримувати ліцензію також має компанія.
Три варіанти для України
За словами експерта, в Україні лише декілька підприємств потенційно відповідають вимогам для отримання такого дозволу. "Компанії, яким один-два або навіть декілька років не мають жодних шансів отримати таку ліцензію, адже compliance власника або ліцензіата, тобто компанії, яка виготовляє ракети, просто не пропустить компанію, яка не має історії та досвіду роботи зі схожими технологіями, безпосередньо досвіду отримання, продажу, експорту-реекспорту тих чи інших військових технологій", — наголосив Долінце.
Якщо говоримо про Україну, то у нас лише декілька компаній відповідають таким критеріям. І такою основною, напевно, є холдинг "Українська оборонна промисловість" (колишній "Укроборонпром"), який має десятки років роботи на цьому ринку, а в його структуру входять підприємства ракетокосмосмічної галузі.
Якщо говорити про приватні компанії, то в Україні жодна приватна компанія не має достатньої історії розробки, виробництва та торгівлі відповідними видами озброєння. І з високою ймовірністю жодна з них не зможе пройти міжнародний compliance саме з точки зору компанії, яка передає цю технологію.
Якщо ж українська компанія, зокрема Fire Point чи будь-яка інша захоче отримати таку ліцензію, потрібно не тільки надавати гарантійний лист, а й "підтвердити, що вони мають відповідну структуру, інфраструктуру, засоби, спроможності і сили, щоб гарантувати виконання достатньо високих умов". Наразі тільки одна корпорація — Mitsubishi в Японії змогла це зробити.
Долінце зауважив, що окрім державних та приватних компаній — є третій варіант. "Це може бути створення нової юридичної особи, тобто спільної україно-американської, в якій з високою ймовірністю ключову частку, контрольний вплив буде мати саме американська сторона. Схожий підхід вже використовують низка українських компаній зі спільним капіталом, наприклад, для обслуговування та ремонту західної техніки, авіаційної, наземної, бронетехніки тощо", — каже він і наголошує — це виглядає наразі як єдиний можливий варіант.
Виробництво під загрозою: фактор безпеки як головна перепона
Ще одним викликом залишається безпека виробництва. Будь-які потужності з виготовлення ракет можуть стати пріоритетною ціллю для російських ударів. Саме тому не виключено, що США можуть розглядати локалізацію такого виробництва не в Україні, а в Європі. "Високі шанси має Німеччина, яка багато років є технологічним хабом, має тривалу історію кооперації зі США і на території даної країни є американські бази, які можна також використовувати для складання і зберігання цих типів озброєння, щоб забезпечити контроль за їхнім поширення та передачею", — називає потенційного кандидата Долінце.
Чому ліцензія не розв'яже проблему дефіциту ракет
Навіть у разі отримання ліцензії на збірку, виробництво ракет залишатиметься залежним від постачання ключових компонентів зі США. Саме дефіцит окремих вузлів та систем сьогодні є одним із головних обмежень для нарощування випуску протиракет PAC-3 у світі.
У разі, якщо спроможності виробників з випуску даних компонентів є обмеженими, то хоч би скільки було заводів з виготовлення ракет, якщо навігаційні системи або рулі для керування ракетами виробляє лише одна компанія в світі, яка має дозвіл на виготовлення саме для цього типу ракети і може виготовляти лише 700 одиниць на рік, то незалежно від кількості майданчиків з випуску — збільшити випуск самих ракет буде неможливо.
Переговори тривають: чи наближається Україна до ліцензії
Аналітик Українського центру безпеки та співпраці Назарій Барчук наголосив, що США традиційно обережно ставляться до передачі технологій через ризик витоку важливих розробок та прагнення контролю над виробництвом. Однак зростання глобального попиту на протиракети та обмежені можливості американської промисловості можуть підштовхнути Вашингтон до перегляду цієї політики.
Попри плани поз збільшення об’ємів виробництва до рівня 2 тисяч ракет на рік до 2030 року Америкою, власне виготовлення на території нашої країни в перспективі дозволить отримувати необхідну кількість засобів в потрібний термін та одночасно зменшить навантаження на американські виробничі потужності та покриє потребу інших країн, що стане відповіддю на збільшення ударів російською балістикою по містах та цивільним об’єктам.
Наразі офіційного рішення щодо України немає, проте переговори з американською стороною тривають. Додатковим позитивним сигналом експерт називає обговорення цього питання на саміті G7. "У спільній підсумковій декларації лідери "Групи семи" офіційно зафіксували готовність розглянути надання Україні ліцензій для нарощування власного військового виробництва, також Володимир Зеленський після двосторонньої зустрічі з Трампом зазначив, що лідер США відреагував на це прохання позитивно", — нагадав Барчук.
Раніше "Телеграф" розповідав, що експерт Костянтин Криволап сумнівається, що Україна отримає ліцензію на збірку чи виробництво ракет для ЗРК. На його думку, США тягнутимуть із рішенням.