В Україні масово зникають корови: що буде з цінами на молоко, сир і м'ясо вже восени

Українці можуть залишитися без домашнього молока

В Україні стрімко скорочується поголів'я корів, а дрібні та середні ферми, на яких тримається майже 40% усього молочного стада, опиняються на межі закриття. Причина проста: закупівельні ціни на молоко роками не покривають витрат фермерів, а пальне, добрива та корми дорожчають щомісяця. "Телеграф" дізнався в експертів галузі, як це позначиться на цінах молока та м'яса, чи варто чекати дефіциту і коли українці відчують зміни на полицях.

Корів стає менше: що зараз відбувається в Україні

Цифри говорять самі за себе. Станом на 1 червня 2026 року в Україні налічувалося 1,787 мільйона голів великої рогатої худоби, з них 941,2 тисячі — корови. Це на 18% менше, ніж рік тому.

За рік країна втратила 383 тисячі голів великої рогатої худоби загалом і 208 тисяч корів зокрема. Тенденція не нова: з 2014 року поголів'я корів в Україні скоротилося майже втричі.

Втім, картина неоднорідна. На великих агропідприємствах поголів'я навіть зросло на 4%, а кількість корів — на 3%, до 391,9 тисячі голів. А ось у господарствах населення, тобто на подвір'ях звичайних родин, ситуація протилежна: тут стадо за рік скоротилося на 33%, а корів стало менше на 28%.

Найбільше скорочення відбувається саме за рахунок малих і середніх підприємств — тих самих сімейних та фермерських господарств, які роками тримали українське село на плаву.

"Так, дійсно, скорочення йде. Саме на це впливає ціна на молоко. Зараз трішечки там на декілька десятків копійок піднялась ціна, але фермери зазнають збитків. Тому зараз молочна галузь потерпає саме від виробництва молока", — пояснює в коментарі "Телеграфу" Олександр Таранюк, голова Асоціації "Виробники яловичини України".

Деякі регіони, навпаки, нарощують стадо. Найбільше зростання поголів'я корів у промисловому секторі зафіксували у Рівненській (+29%), Львівській (+22%), Харківській (+13%), Тернопільській (+11%) та Хмельницькій (+9%) областях.

Чому фермери працюють у збиток

Головна проблема дрібних господарств — низька закупівельна ціна на молоко при дедалі вищій собівартості виробництва. За словами Таранюка, корм становить до 70% собівартості тварини, а саме на кормах малі ферми втрачають найбільше.

Тут діє ще один невидимий, але жорсткий механізм ринку. Чим менше молока продає ферма, тим нижчу ціну їй пропонують переробники.

"Малі ферми пропонують переробникам невеликий об'єм молока, вони отримують найнижчу ціну. А крупні ферми, ті, що дають великий обсяг молока і від чого залежить робота переробних підприємств, з ними ведеться постійна акуратна робота з приводу цін і їм зараз пропонують найвищі ціни", — каже Таранюк.

Додатковий удар по галузі завдала блокада Ормузької протоки. Через неї пальне подорожчало на 30-50%, а азотні добрива — на 30-70%. За оцінками ФАО, кожні 10% подорожчання пального піднімають собівартість зерна щонайменше на 10%, а вартість кормів для тварин може зрости майже на 30%.

Поки що фермери використовують старі запаси кормів, заготовлених торік за нижчими цінами. Але наступний виробничий цикл доведеться планувати вже за зовсім іншою собівартістю.

Чи подорожчають молоко, сир, сметана та масло

Парадокс ринку в тому, що навіть коли закупівельна ціна на молоко падає, на полицях супермаркетів ціни майже не реагують.

"Я не бачив на полицях зменшення такої ціни, коли скоротили дуже різко закупівельну ціну на молоко. Тобто супермаркети тримають ціну все-таки високою, незалежно від закупівельної ціни", — зазначає Олександр Таранюк.

За його прогнозом, до осені можливе лише поступове, повільне подорожчання молочних продуктів — на кілька копійок щомісяця, а не різкий стрибок. Влітку надої традиційно падають через спеку, і якщо ця нестача стане відчутною для переробників, вони підіймуть закупівельні ціни, що згодом позначиться і на полицях.

Водночас офіційна статистика поки що не підтверджує поганих прогнозів. За даними Сергія Вовченка, голови наглядової ради АТ "Молочний альянс", у травні 2026 року виробництво молока на промислових фермах зросло на 5,6% порівняно з травнем 2025-го — це рекордний показник за весь рік. Загалом за п'ять місяців 2026 року агропідприємства виробили 1,37 мільйона тонн молока, що на 3,65% більше, ніж торік.

А ось у господарствах населення — протилежна динаміка: виробництво молока за травень впало на 28% у річному вимірі, а за п'ять місяців — на 25,8%.

Чому саме малі ферми опинилися під загрозою

Великі агрохолдинги мають те, чого бракує сімейним фермам: власну землю, кормову базу і переробку. Це дозволяє їм компенсувати збитки з одного напрямку прибутком з іншого.

Дрібний фермер з кількома десятками чи навіть сотнею гектарів землі найчастіше обирає вирощувати високомаржинальні культури, а не кормові. Через це на силос і кукурудзу залишається менше площі — і менше можливостей утримувати худобу дешево.

Наслідки вже відчутні на місцях. "Доходить інформація, що закриваються такі ферми, в яких поголів'я складає 300-600 голів. Буквально кілька днів тому інформація прийшла, тут у нас в Черкаській області буде розпродувати повністю поголів'я одне підприємство. В них 300 голів нетелів і поголів'я складає десь приблизно 700-800 голів", — розповідає голова асоціації.

Кожна така ферма — це робочі місця для цілого села. Закриття господарства означає не лише втрату корів, а й скорочення місцевої зайнятості.

Чи зникне домашнє молоко на ринках

Попри тривожну статистику, домашнє молоко з базарів найближчим часом не зникне. "Найближчим часом я не бачу такої перспективи", — каже Таранюк, уточнюючи, що мова йде щонайменше про п'ять років.

Втім, переробники дедалі частіше відмовляються працювати з населенням через нестабільну якість сировини. У молоці від приватних господарств іноді виявляють сторонні домішки — від крейди до прального порошку, якими намагаються приховати розбавлення або зіпсованість продукту.

Окрема загроза для домашнього виробництва — дешевий імпорт. На український ринок активно заходить польське молоко та сири, частина яких потрапляє сюди поза офіційним оподаткуванням.

"Ринок імпорту взагалі практично не дуже регульований, тому що проходить безподатковий імпорт і багато підкошує молочну галузь України", — наголошує Таранюк. За його словами, різниця в ціні між офіційною продукцією та товаром, завезеним приватними особами, сягає 20-30%.

Що може зробити держава

До війни держава частково компенсувала фермерам витрати — до 50% вартості імпортованого поголів'я та підтримку спермопродукції для оновлення стада. Сьогодні ці програми майже не працюють.

На запитання, чому грошей не знаходять саме для тваринництва, експерт відповідає без ілюзій: "Якось аграрку недооцінюють ще повністю, хоча великий відсоток ВВП якраз складає аграрний сектор".

Прогноз залежить від двох факторів — держпідтримки та завершення війни. "Якщо тільки держава відновить хоча б деякі програми по компенсації витрат фермера, поголів'я почне збільшуватися", — вважає Таранюк. А масштабне відновлення галузі, за його словами, можливе лише після стабілізації безпекової ситуації, коли в сектор зайдуть інвестори, які зараз вичікують.

5 наслідків для покупців

1. Молоко восени подорожчає поступово, на кілька копійок щомісяця — різкого стрибка до 30 грн за літр найближчим часом не очікується.
2. Якість молочних продуктів скоріш покращиться, ніж погіршиться: переробники конкурують між собою за сировину екстра-гатунку.
3. Імпортного сиру та масла на полицях, імовірно, побільшає — голландські та польські виробники активно нарощують присутність на українському ринку.
4. Домашнє молоко з базарів не зникне щонайменше упродовж 5 років, хоча його поступово стає менше.
5. Вигідніше купувати зараз продукти з довшим терміном зберігання — сир та масло, які можна заморозити, а не молоко з коротким терміном придатності.