Українське громадянство не має надаватися всім охочим. Дещо в новому законопроєкті насторожує - Андрій Магера

Відомий юрист проаналізував законопроєкт Зеленського та звернув увагу на п'ять важливих речей

Президент України подав до ВР України законопроєкт (номер 11469) "про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права на набуття та збереження громадянства України". Щодо цього законопроєкту насторожують такі речі.

1. Всупереч конституційного принципу єдиного громадянства курс на множинне громадянство.

У мене є великий сумнів, що глава держави, який за функціоналом повинен бути гарантом додержання Конституції України, може подавати цей законопроєкт. Щонайменше варто дочекатися офіційного тлумачення Конституційним Судом статті 4 Конституції України. Нагадаю, що відповідне подання давно лежить у Суді.

2. Можливість позбавлення громадянства у разі вчинення певних злочинів, тобто припинення громадянства України не з підстав, які випливають із конституційних приписів.

Проте це суперечить назві законопроєкту як такого.

3. Лібералізація порядку отримання громадянства України для тих, які набувають громадянство за територіальним походженням, зокрема, якщо дід чи баба проживали в УРСР чи УСРР. Тобто, без володіння українською мовою, знання історії та основ Конституції.

4. Лібералізація надання права на постійне і тимчасове проживання в Україні іноземцям і апатридам в подальшому для простішого набуття ними, в тому числі біженцями, громадянства України.

5. Поставлення знаку рівності між громадянами РФ і Білорусі.

Чудово розумію, що у післявоєнний період Україна змушена буде стимулювати трудову імміграцію з найбідніших держав світу.

Проте це не означає, що громадянство України має надаватися всім охочим. Особливо це стосується людей, які не бажатимуть інтегруватися в цілісне українське суспільство, сприймати нашу мову, культуру та історію.