Раніше за Петербург та Львів: як запустили електричний трамвай в Києві та як він виглядав (архівні фото)

Як виглядали вагони, хто стояв за проєктом і як зростала мережа в матеріалі "Телеграфа"

В 1892 році у Києві, раніше аніж в Санкт-Петербурзі чи Львові, запустили лінію електричного трамвая. Тоді ще її називали "електрична конка" — така диковинка була першою в Російській імперії. З 13 червня рух став регулярним на маршруті з Подолу до Хрещатика.

Під час пробного руху в трамваї були губернатор Київщини Лев Томара, міський голова Степан Сольський та військовий інженер й підприємець Аманд Струве, який реалізовував проєкт. Долучився до його створення Федір Піроцький, який одним із перших у світі запропонував і реалізував ідею електричної залізниці. Перший маршрут — підйом 1,5 км крутим Володимирським (тоді Олександрівським) узвозом.

Як в Києві запустили перший в імперії електричний трамвай

Міську залізницю на кінській тязі відкрили 1891 року, її будували за проєктом Аманда Струве з 1886. В парку було 70 коней. Але на деякі пагорби затягнути вагон їм не вистачало сил, тож в 1890 Струве запропонував Київській управі революційну ідею — збудувати електричні трамваї.

Наступного року, в рік відкриття кінної залізниці Києва, в місті створили товариство "Київської міської залізниці". Інвестором був тодішній багатій столиці Лазар Бродський.

Яким був перший електричний трамвай у Києві

Перші два моторні електричні вагони виготовили брати Струве на своїй фабриці за американськими проєктами. У салоні було 22 сидячі місця, розташовані вздовж бортів. Таке планування вважали зручним, адже воно забезпечувало легкий доступ до відкритих тоді електродвигунів. Ще 18 осіб могли стояти на майданчиках і в проході. За дотриманням норм безпеки стежили кондуктори, оскільки потужність двигуна була невеликою — лише 27 кінських сил.

Перші маршрути та стрімке розширення мережі

Уже 1893 року електричний трамвай почав приносити значний прибуток, який перевищував витрати на утримання, і стало очевидно, що цей транспорт не має серйозних конкурентів. За рік електрифіковані колії проклали Хрещатиком до Львівської площі та вокзалу, а згодом — із Подолу до Троїцької церкви.

У 1900-му відкрили лінію до Пущі-Водиці: спершу там курсували вагони на паровій тязі, які пізніше замінили електричними. На початок 20 століття мережа трамвая зросла від 13 до 66 км, у тому числі 49 км були електрифіковані.

В розвиток мережі інвестували бельгійці, які після смерті Бродського викупити акції трамвайного товариства у 1905 році. Вони вклали чималі гроші. Оновили трамвайний парк, придбали німецькі вагони на 50 місць. До 1913 року довжина колій по Києву та передмістям становила 82 кілометри. За два роки в трамвайному парку були 149 різних типів вагонів: пульмани, моторні, причіпні, та діяли 21 маршрут.

Скільки коштував проїзд

До 1931 року вартість проїзду в трамваї визначалася не фіксованим тарифом, а кількістю пройдених зупинок. Усі маршрути поділялися на тарифні ділянки, і ціна квитка змінювалася залежно від відстані. Кондуктор носив із собою рулон червоних квитків різного номіналу. Пасажир оплачував проїзд відповідно до того, скільки ділянок мав проїхати: за першу потрібно було віддати 5 копійок, а за кожну наступну — ще по 3 копійки. Для учнів та студентів діяли пільги — вони користувалися спеціальною маркою, яка давала право на знижений тариф.

Націоналізація і кінець приватного трамвая

Місто хотіло викупити в бельгійців прибуткове підприємство, але спочатку не зійшлись в ціні, а потім грянула революція в Російській імперії. Велення справ передали самоуправлінню, а власники залишили Київ. Так мережу націоналізували.

Загалом в Києві діяли до 35 різних маршрутів, але наразі залишились тільки 18. Та нумерація досі збереглась. Цікаво, що досі діє одна з найстаріших маршрутних ліній в Києві — трамвай №12, що прямує з Контрактової площі до Пущі Водиці.

Раніше "Телеграф" розповідав про цікаві київські вагони трамваїв. Їх називають "Кобри" — вони майже 29 метрів в довжину.