Макрон йде ва-банк, а Орбан напружився: ТОП-5 висновків після виборів до Європарламенту

Чи зберігає перевагу проукраїнська коаліція в новому Європейському парламенті?

З 6 по 9 червня у країнах Євросоюзу пройшли масштабні вибори до Європейського парламенту (ЄП), на яких свої голоси віддали понад 185 мільйонів виборців. "Телеграф" підводить п’ять головних підсумків євровиборів і розповідає, чого чекати далі.

1 — Коаліція незмінна, попри здобутки правих

Хоча ультраправим та євроскептичним силам вдалося збільшити свою представленість у новому складі Європейського парламенту, здобути більшість у них не вийшло. До загального здивування, деінде праві сили показали себе гірше, ніж прогнозувалося.

Коаліція груп (проукраїнська), яка існувала минулі п’ять років, зберігає свою перевагу. Центристська Європейська народна партія (ЄНП) стане найбільшою політичною групою в новому скликанні; разом з ліберальною "Оновити Європу" (Renew Europe) та соціал-демократами (S&D) вони матимуть приблизно 403 з 720 мандатів.

М’які праві "Європейські консерватори та реформісти" (ECR) матимуть 73 місця, а ультраправі "Ідентичність та демократія" (ID) (яких часто вважаються проросійськими) — 58.

Частина правих партій пройшла до ЄП без належності до жодної зі згаданих груп. До прикладу, партія "Альтернатива для Німеччини", яка підозрюється у тісних зв’язках із Кремлем, здобула 15 місць у парламенті, але напередодні євровиборів їх вигнали з групи "Ідентичність та демократія". Це сталося після того, як номер один у партійному списку Максиміліан Крах заявив, що не вважає всіх членів СС злочинцями.

Те, куди примкнуть неафілійовані депутати, теж може вплинути на баланс сил у новому парламенті. Якби праві сформували єдину групу, вона стала б другою за величиною силою в ЄП. Але європейські ультраправі партії досі демонстрували обмежену здатність до співпраці. Зокрема, через розбіжності щодо підтримки України. Проте їхня широка представленість у Європарламенті матиме наслідки для процесу ухвалення рішень.

2 — Доля Урсули фон дер Ляєн поки невідома

Найголовніший важіль, який має Європейський парламент — це затвердження голови Європейської комісії (ЄК), а також 27 комісарів — по одному від країни ЄС. Кожен комісар відповідає за конкретні сектори, наприклад, добросусідства і розширення, торгівлі, юстиції тощо.

Новий склад єврокомісарів у наступні п’ять років керуватиме такими політичними пріоритетами, як зміцнення європейської оборони, розширення ЄС в контексті шляху до членства України, Молдови та Західних Балкан, а також міграційна політика.

Єврокомісія — найвпливовіший орган виконавчої влади в ЄС за прикладом Кабінету міністрів в Україні. Затверджують кандидатуру голови комісії за закритими дверима лідери держав-членів ЄС. Європарламент більшістю голосів має схвалити такий вибір.

Нині президенткою Єврокомісії є друг України Урсула фон дер Ляєн. Вона представляє Європейську народну партію, що здобуває перемогу на євровиборах з 185 місцями.

Проте для того, щоб і наступні п’ять років керувати Єврокомісією, Урсулі фон дер Ляєн потрібна не лише одноголосна підтримка лідерів ЄС (а з цим все не так однозначно), а й 361 голос новообраних депутатів. Враховуючи, що навіть усередині Європейської народної партії є ті, хто проти її кандидатури, завітні голоси вдасться здобути за умови створення альянсів з іншими групами.

Після перших екзитполів Урсула фон дер Ляєн сказала, що спочатку шукатиме підтримки в соціалістів і лібералів, які підтримали її і 2019 року.

"Я завжди казала, що хочу збудувати широку більшість для сильної Європи. Під час свого першого мандата я продемонструвала, чого може досягти сильна Європа. Моя мета – продовжити цей шлях з тими, хто є проєвропейським, проукраїнським, хто підтримує верховенство права. Від завтра ця робота знову почнеться", — зазначила вона у неділю, 9 червня.

У контексті шляху України до ЄС Європейська комісія відповідальна за скринінг нашого законодавства на відповідність вимогам, який демонструє всі досягнення та недопрацювання. Після офіційного початку переговорів Україна-ЄС через міжурядову конференцію, яку можуть провести вже наприкінці червня, ми поступово просуватимемося шляхом реформ.

Формування нового складу Єврокомісії відбуватиметься приблизно восени 2024 року, й якщо Урсула фон дер Ляєн залишиться у руля — це однозначно гарна новина для Києва.

Інша ймовірна кандидатура на пост глави комісії — президентка Європарламенту 2019-2024 років Роберта Мецола, яка буквально місяць тому перебувала з візитом у Києві. За її керівництва Європарламент був в авангарді підтримки України, тому перейматися через потенційне призначення Мецоли на цю посаду нам точно не варто.

3 — Погані новини для Макрона, Шольца і… Орбана

Часто вибори до Європейського парламенту стають де-факто референдумом щодо довіри громадян до національних урядів.

У Франції перемога ультраправого "Національного об’єднання" Марін Ле Пен змусила президента Еммануеля Макрона розпустити Національні збори (французький парламент) та призначити позачергові вибори вже на 30 червня — саме на цьому наполягали праві в разі їхньої перемоги на євровиборах. Дехто осудив лідера Франції за надмірний драматизм, однак, ймовірно, це — крок на випередження.

Є прогнози, що вибори до Національних зборів навряд чи принесуть явну перемогу Ле Пен і трохи "зіб’ють" її впевненість. Ультраправе "Національне об’єднання" може отримати більше місць в парламенті, але недостатньо, щоб керувати у ньому. Історично французькі виборці віддають перевагу більш традиційним партіям. Утім, не слід виключати несподіванок, й Макрону в наступні три тижні доведеться постаратися, щоб об’єднати виборців не стільки навколо себе, скільки проти ультраправої загрози. Французький президент йде ва-банк.

У Німеччині перемогу на євровиборах здобув Християнсько-демократичний союз (який "за" підтримку Києва), однак друге місце — за вже згаданою проросійською "Альтернативою для Німеччини". "Соціал-демократична партія Німеччини" канцлера Олафа Шольца посіла лише третє місце, показавши найгірший результат за понад століття з часів її заснування.

Це знову провокує дискусії щодо нестабільності урядової коаліції в Німеччині, що складається з соціал-демократів, "зелених" і вільних демократів. Тема підтримки України серед інших викрила розбіжності всередині тристороннього альянсу. Поки соціал-демократи об’єднуються навколо розсудливого "канцлера миру" Шольца, ліберали засуджують його через нерішучість у поставках зброї.

Хоча чергові вибори в Німеччині мають відбутися не раніше осені 2025 року, постійна внутрішня боротьба в коаліції щодо ряду питань, підігріла припущення про те, що уряд може пасти задовго до цього.

Гірші результати, ніж очікувалося, отримала права партія "Фідес" прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. 44,5% підтримки стали її найгіршим результатом за останні 20 років.

Колишній соратник Орбана Петер Мадяр за лічені місяці зумів створити найсильнішу опозиційну партію Угорщини — в результаті його політсила "Тиса" фінішувала на євровиборах з 29,74% голосів.

Мадяр назвав цей результат "початком кінця" для Віктора Орбана та його "фабрики влади". Очікується, що політик використає високий результат на виборах до ЄП, щоб просунути себе на наступних загальнонаціональних виборах, запланованих на 2026 рік.

До слова, несподіваної поразки на євровиборах зазнав прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, відомий неоднозначними заявами щодо України. Його партія "Курс — соціальна демократія" посіла лише друге місце, поступившись ліберальній опозиційній партії "Прогресивна Словаччина".

4 — Хороші новини для Мелоні та Туска

Лідерка італійських правих Джорджа Мелоні перемогла на виборах в Італії, значно випередивши своїх конкурентів. Це робить її, разом із польським прем’єром Дональдом Туском, одними з небагатьох лідерів країн ЄС, які повернулися додому з перемогою, тим самим отримавши кредит довіри від виборців.

При цьому прем’єрка Італії, схоже, заручилася навіть більшою підтримкою, ніж на останніх національних виборах 2022 року. Якщо вдома політика Мелоні та її "Братів Італії" відповідає правій ідеології, то зовнішній проєвропейський та проукраїнський курс відрізняє її від Орбана, Ле Пен та інших правих.

"Перемога дала б їй посилення всередині країни, одночасно позиціонуючи її як одну з найвпливовіших фігур у Європейському Союзі", — пише Euronews.

У сусідній Польщі "Громадянська коаліція" Туска з невеликим відривом, але все ж перемогла партію "Право і справедливість", яка керувала країною з 2015 по 2023 роки.

"З цих великих, амбітних країн, лідерів ЄС, Польща показала, що тут торжествують демократія, чесність і Європа, — сказав Туск своїм прихильникам. — Я так зворушений. Ми показали, що ми є світлом надії для Європи".

5 — Ці вибори не впливають напряму на Україну, але…

Так, проєвропейські (та проукраїнські) партії здобули більшість у новому Європарламенті, та попри це не можна ігнорувати той факт, що виборців хилить вправо. Серед причин — невдоволення частини електорату політикою традиційних правлячих партій. Зокрема, слабкою антиміграційною політикою — проблема нелегальних шукачів притулку — це надзвичайно гостра тема для ЄС, яка лише набирає обертів.

Також економічний чинник, до прикладу, ріст цін на харчі та електроенергію й, загалом, глобальну кризу вартості життя. Європа не встигла оговтатися від пандемії та локдаунів, а вже мала зіткнутися з наслідками розв’язаної Росією війни проти України.

Аналізуючи явище популярності ультраправих, варто замислитися про це в контексті того, куди рухається кожна з країн-союзників України. По-перше, саме від зовнішньої політики урядів залежить, чи зберігатиметься політична, військова та економічна підтримка України на належному рівні. По-друге, рішення в інституціях НАТО та ЄС ухвалюється шляхом консенсусу. Якого складно досягти, якщо на горизонті з’являється умовний Віктор Орбан зі своїми вимогами та умовами.

Багато залежатиме й від того, чи збережуть праві в наступні роки імпульс громадської підтримки. Світ швидко змінюється, але наша справа — невпинно доносити, чому попри ряд внутрішніх викликів, підтримка України у боротьбі проти Росії має залишатися серед пріоритетів для європейських країн.