Шпигунські ігри: чому в СРСР залізничні вагони фарбували у зелений, а дахи — у сірий

Кольори радянських потягів були продиктовані "викликами часу"

Абсолютна більшість радянських потягів були зеленими й при цьому мали сірий дах. Чому вибір був зроблений саме на користь цих двох фарб? "Телеграф" з'ясував причину.

По-перше, так було не завжди. Вагони потягів у Російській імперії були "більш веселими". Їхній колір залежав від класу. Всі вагони, що належали до першого класу, були пофарбовані синьою фарбою. У них пересувалися високопосадовці та багаті й знатні люди. Другий клас був трохи простішим і призначався, як правило, для громадян із середніми статками. Фарбувались такі вагони у жовтий колір. Для пересічних і небагатих людей призначалися залізничні вагони зеленого кольору.

Можете уявити якою різноколірною була така залізнична валка. Справжня веселка.

В часи Радянського Союзу ситуація дещо змінилася. Всі вагони почали фарбувати у зелений колір. Щоправда, колір даху відрізнявся — був сірим. Робилося це нібито задля маскування.

Так, зелений колір, особливо за межею міста, серед зелені дерев, мав на меті зробити поїзд менш помітним. Як при цьому радянські винахідники збиралися замаскувати шум від руху потяга — невідомо.

Щодо кольору даху, то, за однією з версій, пофарбувати його у сірий додумалися в роки Другої Світової війни. Колір дозволяв замаскувати потяг на тлі гравію, бетонних платформ та асфальту залізничних станцій. Завдяки даху сірого кольору, поїзд ставав важкопомітним з повітря. Відповідно, орієнтири для літаків-розвідників та бомбардувальників збивалися і ставали неточними.

Ну, а коли потяг із пасажирськими вагонами у кількості від десяти до п'ятнадцяти одиниць йде за межами станцій, то з певної висоти візуально він стає схожим на ділянку дороги, покритої асфальтом чи бетоном.

Після Другої Світової вагони залишилися зеленими. Здебільшого через економічний фактор. Щоб підтримувати потяги у нормальному стані, потрібна була величезна кількість фарби. Мінеральні зелені пігменти були дуже стійкими до сонячних променів, тому не вигоряли й до того ж мали невисоку ціну.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, чому у Радянському Союзі стіни у під'їздах фарбували двома кольорами. Наше видання розкрило таємницю "дизайнерського рішення".