Найсуворіша економія та "пролетарська" ощадливість не для всіх
Літо 1932 року. В Україні набирає шалених обертів найстрашніший акт геноциду українського народу — Голодомор. Водночас, мешканці будинку на Болотній площі у Москві щомісяця отримують спеціальну пайку. По міркам тих часів — елітний продуктовий набір. І не дивно, адже вони — номенклатурна верхівка СССР.
В країні Совєтів так було завжди. Доки звичайні пересічні громадяни гинули від голоду, відпрацьовували трудодні за шматок хліба, а згодом стояли у кілометрових чергах за дефіцитними м’ясом, молоком чи маслом, керівництво СССР таких бід не знало.
Сьогодні "Телеграф" розповідає, що ж саме входило в елітний продуктовий пайок і чим харчувалася верхівка СССР, доки в країні панував дефіцит, а подеколи і справжній голод.
У ті часи на спецрозподільниках ЦК працювала ціла "господарська галузь" країни. Існували окремі спецполя та парники, де вирощували екологічно чисті злакові культури та овочі.
На багатьох харчових комбінатах існували "закриті цехи" із виробництва елітної продукції. Наприклад, Ватутінський м'ясокомбінат (Чернігівська область) постачав своїми ковбасами усі спецрозподільники країни.
Ікру постачали комбінати Далекого Сходу, фрукти – кавказькі республіки та дружні країни. Коньяк привозили з Вірменії та Франції, сигарети з ненависної Америки.
"Обіди нам додому не возили, але можна було телефоном замовити продукти. На мою думку, так обслуговувалися тільки члени Політбюро… Дзвонити могли тільки члени сім'ї, хатня робітниця, скажімо, не мала права. У нас дзвонили чи мама, чи я – для своєї родини", — згадує один з членів верхівки СССР.
Звичайне замовлення, як згадував колишній чиновник, містило, скажімо, кілограм телятини, молочні сосиски, цукерки, кілька паличок ковбаси, баночку ікри, якщо треба, коньяк хороший чи грузинське вино… Замовляли фрукти типу ананасів або мандаринів. Загалом, те, чого не було у звичайній продажі, до того ж за дешевими цінами (скажімо, м'ясо не по 1.90 руб., а по 1.20).
Проте це були 1970-ті роки. Пересічні громадяни тоді стояли у величезних чергах і ганялися за дефіцитними продуктами, але принаймні не голодували.
Влітку ж 32-го ситуація виглядала більш цинічно. Так, місячна пайка для верхівки комуністів включала 4 кг м'яса, 4 кг ковбаси, 1 кг вершкового масла та 2 ліри рослинної олії. 6 кг свіжої риби та 2 кг оселедця, по 3 кг цукру та борошна, не рахуючи печеного хліба, якого належало 800 г на день. 3 кг різних круп, вісім банок консервів, 20 яєць, 2 кг сиру, кілограм ікри та 50 г чаю.
Звісно так жирували не всі. Пайки були різного рівня: всесоюзного, республіканського, обласного, місцевого чи районного. Чим нижчий ранг, тим менше продуктів могла отримати родина чиновника.
Раніше "Телеграф" розповідав про те, чому в СРСР споювали населення алкоголем. Цьому сприяла сама радянська влада, адже весь період існування "Великого та могутнього" магазини були забиті дешевим спиртним, а стимулу для того, щоб займатися саморозвитком і якось покращувати себе не було.