Випустив найвпізнаванішу пісню, за яку віддав життя: історія композитора Володимира Івасюка (фото)

Життя відомого музиканта Володимира Івасюка було неспокійним зі школи

Володимир Івасюк — український композитор і автор багатьох відомих пісень, зокрема "Червоної рути". Проте успіх і популярність принесли йому багато труднощів. Він трагічно загинув, а обставини його смерті досі викликають дискусії.

Народжений на Буковині в 1949 році, він ще школярем став "небажаною особою" для радянської влади, і доля кинула його на шлях, де музика перепліталася з ризиком і переслідуваннями. Про непросту долю відомого українця написали в "OBOZ.UA".

Історія легендарного композитора Володимира Івасюка

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року на Буковині в сім’ї інтелігентів. Ще у шкільні роки радянська влада створювала йому перешкоди: він блискуче склав усі екзамени, але не зміг вступити до університету через інцидент із перевернутим бюстом Леніна. Замість навчання на медичному факультеті Івасюк почав працювати на заводі, де знайшов справу, яка йому подобалася — заснував ансамбль "Буковинка" і дебютував разом із ним на київському телебаченні.

Важливим моментом у його кар’єрі став виступ на Театральній площі в Чернівцях, коли Івасюк виконав "Червону руту". 13 вересня 1970 року він разом з Оленою Кузнєцовою заспівав пісню в ефірі програми "Камертон доброго настрою", і композиція швидко здобула популярність у всьому СРСР: українською пісню заспівали узбеки, литовці, казахи, грузини та росіяни.

Згодом Івасюк почав співпрацювати з Назарієм Яремчуком та Василем Зінкевичем. Разом вони створили перший український мюзикл "Червона рута", де головні ролі виконали Софія Ротару та Василь Зінкевич. Пізніше композитор випустив платівку з 12 власними піснями у виконанні Ротару, яка здобула популярність навіть за межами СРСР. Проте його успіх привернув увагу влади, і став причиною заздрості та неприязні.

Коли Івасюк отримав гонорар за платівку, з ним зв’язалося КДБ і запропонувало передати кошти так званому фонду миру, що займався поширенням радянської пропаганди. Композитор відмовився, і відтоді його почали переслідувати.

В обід 24 квітня 1979 року Івасюку зателефонували — він пішов до консерваторії і більше не повернувся додому. Родина звернулася до правоохоронців, але пошуки були формальними. Через місяць його тіло знайшли у лісі під Львовом. Офіційно радянська влада оголосила смерть самогубством, проте друзі та рідні сумнівалися: на тілі були сліди побоїв, а у 2015 році прокурор Львівщини Роман Федик заявив, що Івасюк був убитий радянською владою.

Похорон Івасюка став національною подією: таксисти не брали грошей за проїзд, музиканти відмовлялися працювати у ресторанах, а дорогу до Личаківського цвинтаря встеляли живими квітами. Радянська влада намагалася стримати людей — погрожувала людям, які прийшли попрощатися з легендою, звільненням із роботи або виключенням із вишу, а сім'ї заборонила ставити на могилі пам'ятник. Протягом 10 років тав був звичайний хрест.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, як виглядає могила Володимира Івасюка зараз.