Каштани на мило, лісові ягоди - на сік: як українець перетворює дикорослі рослини на гроші

Розкриваємо таємниці каштанового бізнесу і не тільки

Українці заробляють гроші на каштанах — нещодавно "Телеграф" намагався простежити весь ланцюжок цього бізнесу: від здачі плодів на пункти прийому вторсировини до переробки і виготовлення з них якщо не ліків, то бодай косметичних засобів. Втім, як з’ясувалося, каштановий бізнес приховує багато таємниць.

Золоті каштани

Найголовніша інтрига: як 4 гривні за кілограм зданої сировини (цьогоріч полтавські заготівельники приймають каштани саме за такі смішні гроші) перетворюються на тисячі доларів прибутку для тих, хто відправляє їх тоннами за кордон? Насправді ми не знаємо точних сум валютної виручки підприємливих експортерів, які постачають ці корисні плоди до Китаю, Німеччини, США, Польщі, Чехії та Болгарії. Це — комерційна таємниця. Але відомо, що українська продукція має попит, бо у ній мало гербіцидів і отрутохімікатів. Наші дикорослі каштани цінуються більше, аніж спеціально вирощені на плантаціях.

На жаль, нам не вдалося повністю розкрити цю тему.

Аж ось — новина: голова садівничого товариства "Мрія" Іван Дегтяр із Решетилівки Полтавської області повідомив, що у міжсезоння на його підприємстві, яке випускає продукцію під брендом "Адамівка", тестують переробку нового плоду — каштана кінського.

"Хочемо заробити на цьому самі та дати підзаробити місцевим жителям, піднявши ціну на цю цінну сировину виробничим попитом", — наголосив Іван.

Звісно, ми розпитали його більше.

Смола піде в мило

— Чотири-п’ять гривень за кілограм каштанів — мізер, — говорить Іван Дегтяр. — Перекупникам це вигідно: чим дешевше вони придбають сировину, тим більший навар мають при перепродажі. Ми ж — переробники і виробники, тому каштани закуповували у населення по 15 гривень, яблука — не по 3 гривні, як інші заготівельники, а по 5–6. Щоправда, каштана кінського закупили всього 100 кілограмів. Хочемо протестувати технологію переробки й можливість використання продукту в косметичному милі, яке самі виготовляємо. Для експериментальної партії цього достатньо.

— Як відбувається процес переробки каштанів?

— Технологія загалом нам знайома, бо схожа до переробки овочів та фруктів, що є основним напрямком діяльності "Мрії". Спочатку подрібнюємо й сушимо плоди, потім перемелюємо до стану борошна. Далі заливаємо спиртом у спеціальній ємності й нагріваємо до 60 градусів. У такому стані суміш треба витримати дві доби, щоб екстрагувати есцин — біоактивну речовину, яка й робить каштан лікувальним. Потім екстракт відділяємо від жмиху, а спирт випаровуємо за спеціальною технологією й знову пускаємо в обіг.

Отриману есцинову смолу плануємо використовувати у новій лінійці косметичних засобів (рідкого мила) або реалізовувати як окремий напівфабрикат.

— Ви закупили окреме обладнання для переробки каштанів?

— Ні. Наші сушарки підходять як для фруктів-овочів, так і для каштанів. Хоча останні мають специфіку — сушіння має відбуватися повільно й рівномірно, при невисокій температурі.

Тестування показало: треба трохи модернізувати наявне обладнання. Та це навіть добре — зможемо ефективніше використовувати його в міжсезоння.

— А чому ви взялися за каштани?

— Ідею підказали самі заготівельники, які привозять нам яблука. Кажуть, каштани пропадають під ногами… Ми вирішили: треба спробувати. Наша місія — переробляти місцеву агропродукцію та стимулювати людей до співпраці. Каштани — такий же природний ресурс, як яблука чи помідори. Різниця лише в тому, що їх не треба вирощувати: природа вже зробила свою справу.

— Ви вже знайшли ринок збуту?

— Насамперед маємо протестувати отриману сировину. Пізніше шукатимемо покупців серед фармацевтичних і косметичних компаній. А поки готуємося додати есцинову смолу до нашого "Дігтярного" мила — одного з найпопулярніших продуктів. Це мило виготовляється на основі березового дьогтю, має природні антисептичні властивості й добре підходить для людей з проблемною шкірою. Дехто лікує ним навіть геморой.

Завдяки властивостям есцину — зміцнення судин, зменшення набряків і запалень, покращення мікроциркуляції — мило стане ще ефективнішим.

Якщо все вдасться, вже наступного року можемо виготовити велику партію "Дігтярного" мила з каштаном.

Єдина проблема — дефіцит берести. Берести, тобто сухої кори берези, з якої добувають дьоготь, на Полтавщині мало. І збирати її нікому — багато чоловіків сьогодні на фронті.

Бузина й дикий терен у вигляді соків

На цьому виробництві експериментують не лише з каштанами. Нинішнього літа, наприклад, заготовляли ягоди бузини. У той час, коли заготівельники платили 10–12 гривень за кілограм, підприємство купувало по 20 і не мало відбою від постачальників. Яблучно-бузиновий сік — одна з новинок "Мрії".

Втім, переробити бузини стільки, скільки її могли б принести з навколишніх околиць, малому підприємству не під силу. Тим паче усі новинки мають пройти насамперед тестування споживачів. "Споживача треба вирощувати під новий продукт", — каже Іван.

Він пригадує, як у перший рік великої війни, коли довелось евакуювати власний бізнес з Адамівки (Слов’янський район, Донеччина) до Решетилівки, запустили томатний морс.

— Дуже крутий продукт — на основі концентрованого томатного соку. Але люди не знали, що з ним робити. І він не пішов. Довелось повернутися до класичної пасти "Адамівка", — говорить.

Тож сік із дикого терену, який зараз почали віджимати на підприємстві, теж буде лише тестовою партією — не більше 500 літрів.

— Вітаміну С в ньому більше, ніж у цитрусових, — хвалиться Іван. — Він приємний на смак, трохи терпкуватий. Але все — у руках покупця. Сировини вдосталь. Люди принесуть усе, що треба, — варто лише оголосити збір.

— Але ж скільки того соку можна вичавити з дрібної кістлявої ягідки?

— У нас є два екстрактори: великий на 1,5 тонни і малий на 120 кг. Малий використовуємо для цінних ягід і тестових партій. Метод екстракції соку дозволяє забрати з ягоди максимум.

Цього року лінійку продукції "Мрії", до речі, поповнили консервовані кабачки, яблучно-морквяний, яблучно-гарбузовий соки та цілі томати. Загалом з конвеєра невеликого підприємства у Решетилівці сходить уже понад 30 найменувань харчових продуктів.

Наступного року, якщо все піде за планом, добудують фасувально-сортувальний цех і відкриють мініресторан на виніс під брендом "Адамівка". У ньому можна буде придбати продукцію протягом усього року — від томатної пасти до дикорослих суперфудів.

Фото надане Іваном Дегтярем