Каштановий сезон: гроші падають під ноги прямо з дерев, головне — не соромитись і не лінуватись їх підбирати

У невеликих кульках, величезних сумках, наплічниках, мішках, на возиках, велосипедах, а також у машинах несуть і везуть у ці дні українці до пунктів приймання вторсировини каштани. Цьогоріч їх приймають, принаймні у Полтаві, майже задарма — в середньому по 4 гривні за кілограм. По 5 гривень дають, якщо партія від пів тонни. Це тому, що на них урожай. Минулого року були по 6. Каштани ж, як і яблука, рік родять, а другий — ні.

За пару з лишком годин можна "розбагатіти" на 300 гривень

— Навесні цвіт, було, трохи примерз, думали, взагалі плодів не буде, — каже Віра, заготівельниця пункту прийому вторсировини, що по вулиці Шевченка в Полтаві. — А потім відійшли. Може, їх не так і багато, але вони крупні. А чим крупніші, тим важчі.

Не встигла я розпитати Віру про особливості приймання каштанів, як до її будки підійшов високий чорнявий молодий чоловік з білим мішком на возику. Ледве стягнув його, щоб поставити на ваги.

— Сорок один кілограм! — озвучує жінка. — На сто шістдесят чотири гривні.

Чоловік, який представляється Павлом, щасливо усміхається й поспішає від’їхати, але я його трохи "гальмую", бо цікаво ж, скільки він часу витратив, щоб заробити таке "багатство".

— Приблизно пару годин збирав, може, трохи більше, — ділиться своїми успіхами Павло. — Так це лише половина. Зараз привезу ще такий же мішок.

Чоловік не приховує, що знайшов "хлібне місце" на території Полтавської обласної клінічної лікарні. "Там повно каштанів, — хвалиться. — Хоча й конкуренти зустрічаються".

Час лише йде до обіду, тож Павло, прикидаю, гривень 600 до кінця дня може заробити.

— Це наш найактивніший і найрезультативніший клієнт, — розрахувавшись з чоловіком, розповідає далі заготівельниця вторсировини. — Загалом він макулатуру носить — десь бере на підприємстві. А коли починається сезон каштанів, то переключається на них. Мішками возить. Більшість же приносять у кульках по 5-8 кілограмів. Ну, а скільки в руках можна донести? У нас є бабуся, яка носить каштани разів по десять на день, але потроху. Загалом частіше приходять жінки — молодші й старші. Діти та онуки збирають каштани заради розваги, а вони здають. Або й самі збирають, доки чекають дітей з уроків чи з гуртків. Так заробляють на морозиво "Золотий каштан".

Віра знову відволікається від розмови, щоб обслужити молоду жінку. Її рюкзак і пакет з каштанами затягнули 8 кілограмів.

— Намагаюсь максимально використати цей період, коли дозрівають плоди каштанів, — каже жінка, мати двох дітей, й просить її не фотографувати. — Я в декреті й мені катастрофічно не вистачає грошей. Тому не лінуюсь і не соромлюсь підбирати їх із землі. Вони ж прямо з дерев під ноги падають. Тут головне зранку першим прийти під ті дерева. Зазвичай ходжу на територію скверу біля коледжу харчових технологій, поряд з домом. Збираю швидко. Туди-сюди, і за пів години, як виявилось, вісім кілограмів є. Можу й разів чотири за день виходити на "полювання". Зараз піду на базар, куплю яєць і хліба.

Пікові дні на пунктах прийому вторсировини — субота й неділя. У ці дні, за словами Віри, батьки намагаються проводити більше часу з дітьми на свіжому повітрі, щоб відірвати їх від гаджетів. І між іншим знаходять розвагу, збираючи каштани.

Серед постійних клієнтів пунктів прийому сировини, звісно ж, безхатьки й алкозалежні.

— Всі вони люди зі своїми потребами, — каже Віра. — Це їхній заробіток. Назбирали каштанів — чесно заробили собі на обід чи вечерю і день прожили. Головне, у вікна чи в сараї ніде не залізли й нічого не вкрали.

Якісна сировина — суха, світло-жовтого кольору, без цвілі та потемнінь

— А чи існують якісь вимоги до самої сировини? — запитую співрозмовницю, зауважуючи, що вона не передивляється принесеної продукції.

— Так, плоди каштанів повинні бути свіжими й сухими, але не пересохлими, не зіпрілими й не пошкодженими. Я одразу можу оцінити їхню якість.

— Скільки цієї продукції ваш пункт заготовляє щодня?

— Двісті-чотириста кілограмів. Сьогодні прийняли — сьогодні ж і продали оптовикам. Вони самі у нас забирають. Ми не маємо умов для висушування плодів, як крупні заготівельники. У нас тому й ціна невисока, бо ми реалізуємо малими партіями. Ціна на каштани залежить від обсягів.

За скільки купують оптовики кілограм каштанів у заготівельників, це комерційна таємниця. Але на свої бази вони звозять їх тоннами, й далі продають українським та фармацевтичним компаніям.

Одне з таких переробних підприємств, за повідомленням "Суспільне Кропивницький", діє у селі Липняжка Добровеличківської громади Новоукраїнського району Кіровоградщини. Зі слів керівника підприємства Петра Халазія, сировину з каштанів вони відправляють до Китаю, США, Польщі, Німеччини, Чехії та Болгарії. Він говорить, що українська продукція користується попитом, бо у ній мало гербіцидів й отрутохімікатів. Дикорослі каштани, як у нас, цінується більше, аніж вирощені на плантаціях.

Переробку розпочинають з подрібнення плодів. Після цього їх відправляють на сушіння приблизно на добу чи півтори, в залежності від температури й вологості повітря. Потужність та розмір сушарки у Липняжці дозволяють одночасно завантажити майже вісім тонн сировини. Сушаться каштани при температурі 60-80 градусів. Якісна сировина — суха, світло-жовтого кольору, без цвілі та потемнінь.

За сезон у Липняжці переробляють до 70 тонн каштанів.

Минулого року підприємство платило оптовикам по 10 гривень за кілограм, а в роздріб, від фізичних осіб, приймало по 6-7 гривень.

До речі, найбільше переробних потужностей зосереджено саме на Кіровоградщині.

Невелике приватне переробне виробництво каштанів ми знайшли й під Диканькою на Полтавщині, в селі Михайлівка. Моніторячи OLX, наткнулись на об’яву, яка зацікавила нас привабливою ціною: 8 гривень за кілограм. На запитання, чому така ціна, власниця телефонного номера відповіла: "Тому, що ми переробляємо каштани". Але, дізнавшись, що телефонує журналістка, дівчина послалась на зайнятість, обіцяла перетелефонувати та й не дотримала свого слова.

Лідером з виробництва рослинної сировини для фармацевтичної та харчової промисловості у Східній Європі є ТОВ "Сумифітофармація". З достовірних джерел нам відомо, що товариство відправляє за кордон перероблені каштани. Електронний лист з пропозицією поспілкуватись на цю тему ми відправили на підприємство. Якщо отримаємо схвальну відповідь, можемо продовжити тему.

Інформація ж про вітчизняні фармацевтичні чи косметологічні компанії, що використовують сировину з каштанів, у відкритому доступі відсутня.

"В Україні медичну продукцію з кінського каштана виробляють різні фармацевтичні компанії, хоча конкретних виробників не вказано в результатах пошуку. Однак існують компанії та виробництва, що займаються експортом екстрактів з каштанів для фармакологічної та косметичної галузей. Продукція на основі каштанів використовується для покращення стану судин, лікування варикозу та інших захворювань, зокрема в мазях, кремах та настоянках" — ось і все, що нам видав Гугл.

Зате не є таємницею, що німці, вірогідно, у значній мірі з українських каштанів виготовляють "Ескузан" — ліки для покращення венозного кровообігу та лікування хронічної венозної недостатності й "Веноплант" — для зміцнення судин. А з Болгарії ми отримуємо знайомий багатьом стабілізатор капілярів "Троксевазин".

То цукор, то олія, а бабусі — шоколадка

У кінського каштана корисне все: кора, квіти й самі плоди. У його шкірці міститься вітамін K, який впливає на розрідження крові, антиоксиданти та інші корисні речовини, що поліпшують кровообіг, а біла серединка каштана багата на білки та інші поживні речовини. За вмістом білка й жирів, поживних речовин каштани кращі за пшеницю і кукурудзу.

У різних країнах їх використовують для виробництва борошна, спирту, кавових і какао замінників, навіть джемів і консервів.

Екстракт каштана часто входить до складу "антивікової" косметики, оскільки має протинабрякові властивості, стимулює вироблення колагену, що сприяє зменшенню зморшок, підвищенню тонусу шкіри, підтягненню овалу обличчя.

Каштан також включають до складу шампунів, бальзамів, масок і сироваток, що стимулюють ріст волосся та перешкоджають утворенню лупи.

Люди, з якими я спілкувалась і навіть допомагала наповнювати їхні кульки і сумки лискучими, приємними на дотик коричнево-білими плодами, називали різні причини, що спонукають їх виходити на "тихе полювання". Одна жінка років під 80 сказала, що вона дуже любить збирати гриби, але вже не може поїхати і ліс, тому замінила одне захоплення на інше. Владислав — передпенсійного віку чоловік — каже, що таким чином суміщає прогулянку на свіжому повітрі, фізичні вправи для хворої спини, психологічно розвантажується й заодно має підробіток.

Хлоп’ята-підлітки мріють здати за сезон сировини не менше, аніж на 1000 гривень, але ще не знають, на що витратять кошти. Хочеться всього: і планшет, і комп’ютерні ігри, й підсвітку для селфі, і щоб на подарунок мамі вистачило… А пенсіонер Василь Іванович хвалиться, що на каштанові заробітки робить запаси на зиму — купує то цукор, то олію, а іноді балує свою бабусю шоколадкою.

Багато школярів України збирають каштани, щоб перерахувати виручені кошти на ЗСУ. Виходять на збір лікарських плодів і дорослі волонтери.

І це добре, що корисні плоди популярного в Україні дерева не пропадають. З одного боку, підуть на ліки й косметику, а з другого — комусь трохи допоможуть затулити якусь дірку в сімейному бюджеті, а комусь і валютні рахунки поповнять…

Каштановий сезон, який розпочинається з середини вересня, триватиме щонайменше місяць.

Фото автора та з відкритих джерел