Одягли в чужу сорочку і поховали в тимчасовій гробниці: несподівані факти про Івана Франка, який помер на самоті (фото)

Хоч Іван Франко був відомим письменником з величезною літературною спадщиною, він помер на самоті, і на його похороні не було рідних

Іван Франко, видатний український поет і письменник, провів останні дні життя у хворобі та самотності. Його похорон і перенесення останків були сповнені несподіванок і деталей, відомих лише зі свідчень його друзів.

Померлого одягнули у чужу сорочку і поховали у тимчасовій гробниці. Детальніше про цікаві факти розповість "Телеграф".

"Каменяр" Іван Франко. Життєпис видатного українського поета, який має великий творчий доробок у розмірі понад 100 творів, 220 видань та 60 збірок

Іван Франко — одна з найяскравіших постатей української літератури та культури. Він народився 27 серпня 1856 року на Галичині в родині коваля. З ранніх років хлопець вирізнявся допитливістю та тягою до знань, тому батьки віддали його в одну з кращих місцевих шкіл. Уже в дитинстві він почав формувати власну бібліотеку, яка згодом нараховувала понад десять тисяч книг, з яких близько п’яти сотень були українською мовою.

Навчання у Дрогобицькій гімназії залишило помітний слід у житті Франка: тут проявилися його здібності до мов, літератури та науки. Незважаючи на те, що хлопець рано втратив батька, а згодом став сиротою, він успішно продовжив освіту та вступив до Львівського університету на філологічний факультет у 1875 році. У студентські роки Франко активно брав участь у діяльності культурних товариств і навіть обіймав посаду бібліотекаря в "Академічному гуртку".

Вже у 19 років він почав писати поезії та поеми польською та німецькою мовами, перекладав давньогрецькі твори і друкував перші роботи у студентських виданнях. Згодом його таланти отримали визнання, і він став членом редакційного комітету журналу. Франко продовжив навчання у Чернівцях, а дисертацію захищав у Відні, отримавши ступінь доктора філософії.

Життя письменника не обмежувалося лише літературою. Він пережив кілька арештів через політичну діяльність і зв’язки з Михайлом Драгомановим, що залишило слід на здоров’ї та у можливостях працювати, зокрема викладати. Багато пережитого Франко втілив у художніх творах, таких як "На дні" та "Тюремні сонети".

Відомий літературний талант поєднувався з особливими інтересами та хобі. Франко користувався різними псевдонімами (їх було майже 100!), найбільш відомі з них — Мирон та Джеджалик. Він цінував українські традиції, поєднуючи вишиванку з європейським костюмом, захоплювався риболовлею, грибами та їздою на велосипеді.

Іван Франко помер 28 травня 1916 року у Львові і був похований на Личаківському цвинтарі. Його літературна спадщина величезна: серед найвідоміших творів — "Захар Беркут", "Лис Микита", "Украдене щастя", "Перехресні стежки", поема "Мойсей" та "Іван Вишенський". Франко залишив непересічний слід у культурі та літературі, ставши символом української інтелектуальної еліти кінця XIX — початку XX століття.

Як був похований письменник

На початку 1916 року здоров’я Івана Франка різко погіршилося, і його госпіталізували до львівського шпиталю Українських січових стрільців. Племінник Василь, син брата Франка, доглядав його під час перебування в палаті, де стояло звичайне жовнірське ліжко. Поет відчував слабкість: ноги набрякали, серце підводило, руки ледь рухалися.

Незадовго до смерті Франко знайшов сили пройти через усе місто додому у супроводі племінника. Письменник залишився на самоті: сини воювали, дочка перебувала у Києві, а дружина — у психіатричній лікарні. Помер поет у пустому будинку 28 травня 1916 року. Його смерть оголосила газета "Діло", а спогади Ольги Роздольської, дружини близького приятеля Франка Осипа Роздольського, залишили жахливий опис останніх днів митця.

Друзі Франка вирішили передивитись, чи є в будинку порядна одежа, в яку можна було одягнути поета. Однак виявилось, що у нього не було жодної сорочки. Один зі студентів письменника Карл Бандрівський надіслав листа до Герміни Шухевич, щоб дала гарну вишиванку свого померлого чоловіка — Володимира Шухевича, який був батьком Осипа Шухевича та дідом Романа Шухевича.

В похоронному процесі взяли участь сотні людей, які несли велику кількість вінків та квітів. Франка поховали на Личаківському кладовищі в чужій тимчасовій гробниці, де ще було 6 місць для інших домовин.

Коли тіло Франка клали в домовину, його уста були відкриті. Ольга Роздольська вирішила підв'язати їх своєю хусткою. Як тільки домовину встановили у склеп, то вона зняла хустку помістила під подушку.

Через 10 років, у 1926 році, його останки урочисто переносили на нове місце.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, чому радянська влада ненавиділа художника Никанора Онацького та стратила його.