Його жінка збожеволіла, а сам був немічним та помер від сифілісу? Що приховує біографія Івана Франка

Одним із видатних українських письменників, чиє життя було непростим, є Іван Франко. Він боровся за культуру і науку, але й одночасно зі тяжкою хворобою, самотністю, божевіллям дружини та бідністю.

Іван Франко (1856–1916) – український письменник, поет, публіцист, перекладач і політичний діяч. Народився в селі Нагуєвичі на Львівщині в родині коваля. Здобув освіту у Львівському, Чернівецькому та Віденському університетах, де захистив докторську дисертацію з філософії. "Телеграф" вирішив поділитися з читачами маловідомими фактами з біографії легенди.

Франко був одним із засновників української модерної літератури, відомий під псевдонімом "Каменяр". Він створив понад 6 тисяч творів різних жанрів, писав українською, польською та німецькою мовами. Його перу належать поема "Мойсей", повість "Захар Беркут", драма "Украдене щастя".

Він активно займався політичною діяльністю, був співзасновником Русько-української радикальної партії – першої української партії в Галичині. Також перекладав твори Шекспіра, Гомера, Гете, Гейне та багатьох інших європейських авторів.

Особисте життя

Іван Франко був одружений із Ольгою Хоружинською (1864–1941). Вона походила зі східноукраїнської інтелігентної родини з Харківщини. Франко взяв її у дружини в 1886 році. Подружжя мало чотирьох дітей: Андрія, Тараса, Петра та Анну.

Ольга підтримувала Франка в його науковій та літературній діяльності, але їхнє подружнє життя було непростим — через матеріальні труднощі та хвороби.

Хоча Ольга була його не єдиним коханням. Глибоке кохання також було до Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської. Після смерті чоловіка Целіна з дітьми повернулася до Львова й часто зверталася до Івана Франка по допомогу. Він підтримував її фінансово, довірив ключі від своєї оселі, де вона доглядала господарство. У 1912 та 1914 роках Франко відпочивав разом із її сином, а за хворою дружиною Ольгою тоді піклувалася Целіна.

Наприкінці 1914 року Франко поселив Целіну з дітьми у своєму домі, представивши їх дружині як економку. До літа 1915-го вони жили там за його кошт, тоді як Ольгу розмістили в психіатричній лікарні в Кульпаркові.

Хвороба поета

На схилі життя Іван Франко тяжко хворів. Його вразив ревматоїдний артрит, що спотворив руки й ноги, залишивши його майже безпорадним. Він страждав від постійних болів, мігреней і проблем із сечовидільною системою. Лікарі припустили, що то був сифіліс і відправили письменника лікуватися до хорватського "курорту" в місті Ліпік, де використовують у лікуванні йодовану воду, настоянку наперстянки й ртуть. Таке лікування лише погіршило стан: у Франка почалися галюцинації, одного разу його навіть знайшли на вулиці в тяжкому стані, адже він майже голий вибіг зі лікарні.

Він писав, що його руки "викрутив" дух Михайла Драгоманова, який приходив до нього 2 ночі. Він це зробив для того, аби той не зміг писати.

Повернувшись з лікарні, він уже не міг писати власноруч і диктував тексти синові Андрію. Але доля вдарила ще сильніше: син помер, дружина збожеволіла й навіть у хвилини ясності часто знущалася з безпорадного чоловіка.

Коли почалася Перша світова війна, Франко залишився майже сам: донька поїхала до Києва, двоє синів пішли на фронт, а жінка була у будинку для душевнохворих. Сам письменник ледве пересувався й певний час жив у шпиталю митрополита Андрія Шептицького. У 1915-му на цьому місці був притулок січових стрільців.

Львів’яни співчували Франкові: на ринку йому нерідко давали продукти безплатно або кидали гроші у сумку, аби він не голодував. Зрештою у 1916 році він повернувся додому, де поступово згасав. У останні дні його знову мучили видіння: за переказами, перед смертю він бачив, як Ісус ламає хліб за його столом.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові. Його тіло було накрито обідраним простирадлом. Попрощатися з поетом зібралося близько 10 тисяч людей, а домовину з тілом несли січові стрільці.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що то за розстріляна українська письменниця Люціана Піонтек, яка крала чужі вірші та була іноземною агенткою.