Радянська екзотика в шоколаді: як вафельні цукерки "Ананасні" стали символом епохи

Історія легендарних "Ананасних" — від радянських фабрик України до сучасних полиць магазинів

Є смаки, які миттєво повертають нас у дитинство. Для багатьох пострадянських поколінь одним із таких смаків стали "Ананасні" — вафельні цукерки в шоколадній глазурі з характерною кисло-солодкою начинкою, що імітувала екзотичний фрукт.

Уявіть, ви відкриваєте яскравий фантик з малюнком ананаса, чуєте тихий хруст вафлі, а потім — той самий кисло-солодкий смак, який неможливо переплутати ні з чим іншим. "Телеграф" розповість про них детальніше

Як народилася легенда

У червні 1959 року Сталінградська кондитерська фабрика запустила у масове виробництво аж 74 нові найменування продукції. Серед них опинилися вафельні цукерки "Ананасні" та їхній не менш відомий "родич" – "Мишка на Севере". Обидва продукти стали символами нової епохи в радянській харчовій промисловості, коли держава взяла курс на "солодку доступність".

Це була частина масштабної програми: кондитерські фабрики по всьому Союзу збільшували асортимент недорогих солодощів, які могли дозволити собі практично всі громадяни. Черги в гастрономах, новорічні подарункові набори, святкові столи — "Ананасні" швидко стали невід'ємною частиною радянського побуту.

Що всередині: класичний рецепт

Секрет популярності "Ананасних" крився в простоті та ефектності поєднання. Основа цукерки — це кілька шарів тонких хрустких вафель, між якими розташовується крем з характерним ананасовим ароматом. Справжній тропічний фрукт у СРСР був рідкістю, тому технологи використовували лимонну кислоту та фруктові есенції для створення того самого впізнаваного кисло-солодкого смаку.

Зверху вафельний корпус покривався шоколадною або кондитерською глазур'ю, що створювало ідеальний контраст: хруст вафель, ніжність крему всередині та щільність шоколаду зовні. Ця багатошарова структура робила кожну цукерку маленьким гастрономічним задоволенням.

Обгортка як

Окремої уваги заслуговує дизайн фантика. Уже в радянські часи на обгортці зазвичай зображували ананас — фрукт, який у повоєнні десятиліття асоціювався з екзотикою, розкішшю та святом. Для більшості радянських громадян справжній ананас був недосяжною мрією, тому його зображення на цукерці створювало відчуття доступу до чогось особливого.

Цей візуальний код виявився настільки сильним, що пережив зміну епох. І сьогодні багато виробників вафельних цукерок з ананасовою начинкою свідомо відтворюють схожу графіку, граючи на ностальгії споживачів, для яких яскравий жовто-зелений фантик із зображенням тропічного плоду — це пряма дорога в дитинство.

Українська історія "Ананасних"

Хоча рецепт народився на Волзі, вафельні цукерки "Ананасні" швидко поширилися по всьому Союзу, включаючи Українську РСР. Кілька українських кондитерських фабрик перейняли технологію і почали випускати власні версії популярного продукту.

Житомирські кондитерські підприємства випускали "Ананасні" ще за радянських часів — це підтверджують збережені фантики з обгорток тих років, де чітко вказаний Житомир як місце виробництва. Харківська бісквітна фабрика, заснована 1935 року, також активно виробляла вафельні ласощі, включаючи аналоги "Ананасних" з кремовою начинкою в шоколадній глазурі.

У Донецьку та Луганську місцеві фабрики теж освоїли виробництво цих цукерок. Сьогодні старі фантики з позначками "УРСР" чи "Україна" стали колекційними предметами, які продаються на аукціонах серед любителів радянської ностальгії.

Рецепт виявився настільки універсальним, що швидко поширився як масовий продукт: прості інгредієнти, технологічність виробництва і доступна ціна робили "Ананасні" популярними в будь якому містечку України.

Від СРСР до сучасності

Після розпаду Радянського Союзу оригінальні "Ананасні" у фабричній версії практично зникли з полиць магазинів. Багато заводів змінили власників, перейшли на нові рецептури або взагалі припинили існування. Проте ідея вафельних цукерок з ананасовим смаком виявилася живучішою за державу, яка їх створила.

Сучасні кондитерські фабрики — від невеликих регіональних виробників до великих холдингів — продовжили традицію. Цукерки з назвами на кшталт "Ананасна долина", "Тропічний рай" чи просто "Ананасні" фактично відтворюють ту саму формулу: кілька шарів вафель, ароматизований крем, молочна або шоколадна глазур і яскравий "тропічний" дизайн упаковки.

Раніше "Телеграф" розповідав, у чому феномен цукерок "Тузик" і чи є вони сьогодні. Для багатьох цей смак став символом безтурботних років, а сама назва — синонімом справжніх солодощів з "родзинкою".