Синдром відкладеного життя: чому народженим в СРСР важко дозволити собі відпочинок

У радянському минулому відпочинок потрібно було буквально заслужити

У багатьох людей, народжених в СРСР, є стала звичка жити за принципом "спочатку робота, потім все інше". У психології це називається синдромом відкладеного життя.

Такий підхід не дозволяє насолоджуватися моментом і викликає почуття провини за відпочинок чи розваги. Докладніше про те, чому так відбувається, в коментарі "Телеграфу" розповів психолог і психотерапевт, член Європейської асоціації транзактного аналізу Сергій Твардієвич.

Багато людей роками живуть із думкою, що спочатку потрібно завершити всі справи, досягти кар'єрних висот, заробити достатньо грошей або дочекатися пенсії, а вже потім дозволити собі повноцінне життя.

За словами Сергія Твардієвича, коріння синдрому відкладеного життя значною мірою сягає радянської епохи. Тоді в СРСР активно культивувалася ідея безперервної праці.

"Під час умовного розквіту Радянського Союзу, після Другої світової війни були вигадані так звані "п'ятирічки", під час яких виховувалися цілі покоління трудоголіків. Працювати без відпочинку вважалося подвигом, тому життя тут і зараз не дозволялося", – пояснює психолог.

Таким чином суспільству прищеплювали думку, що самовіддана робота є головною чеснотою і метою, що варта поваги. Досягнення людини оцінювали насамперед за її професійними успіхами, а відпочинок не сприймався як природна потреба.

"Головними досягненнями людини у житті були її досягнення на роботі, а сама робота перетворювалася на сенс життя. Саме тому відпочинок і пенсія називалися "заслуженими" – людина буквально мала заслужити право на відпочинок", – каже фахівець.

Сергій Твардієвич зазначає, що навіть сьогодні багато людей, які виросли в радянський або пострадянський період, несвідомо продовжують жити за цими правилами. Через це вони можуть відчувати провину, коли відпочивають, витрачають гроші на себе або просто насолоджуються життям без очевидної "користі".

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, чому наші батьки ніяк не викинуть серванти та кришталь з СРСР: психолог дав чітку відповідь.