Як помер і де похований радянський маніяк Чикатило, за яким полювали близько 10 років

Він тричі потрапляв до рук правоохоронців

Андрій Чикатило — один із найвідоміших маніяків радянського часу, на який полювали близько 10 років. Двічі його майже впіймали, а третій арешт став для нього останнім. 14 лютого 1994 року серійного вбивця було страчено за рішенням суду.

"Телеграф" розповідає, про що благав перед смертю Андрій Чикатило і де його поховали.

Останні слова і страта маніяка

Чикатило народився у Харківській області, але діяв не лише на території радянської України, а й у сусідніх російських областях, зокрема у Ростовській. Слідство встановило, що він заради сексуального задоволення вбив з особливою жорстокістю близько 40 осіб, переважно дітей та підлітків.

20 листопада 1990 року Чикатило було заарештовано в ході масштабної спецоперації "Лісосмуга", яка була на контролі вищих органів влади. Досудове розслідування встановило, що маніяк осудний, хоч і намагався прикинутися душевнохворим. Внаслідок розслідування та встановлення фактів злочинів Чикатило був засуджений судом до смертної кари.

У період після вироку і до страти Чикатило не залишав спроб вижити і вірив у поблажливість влади. Він подавав прохання про помилування на ім’я Єльцина, писав безліч скарг до газет, звинувачуючи слідчих, свідків і суд у упередженому відношенні. І до всіх цих документів слідувала ремарка з благанням: "Прошу зберегти мені життя".

Після всіх цих скарг і листів маніяк не здивувався, коли йому повідомили, що незабаром він вирушить до Москви нібито на нове обстеження. А вже ввечері 14 лютого 1994 року на тюремному УАЗику Чикатило відвезли на місце виконання вироків та ліквідували пострілом у потилицю. Після страти тіло Андрія Чикатило закопали у безіменній могилі на кладовищі Новочеркаської в’язниці у Ростовській області Росії.

Раніше "Телеграф" розповідав, як виглядає могила відомого "злодія в законі" Мамедова. Там є статуя сумного ангела та арка з колонами.