Там топили музу і різали людей: моторошна та романтична історія легендарної "Жаби" у центрі Києва

Танцмайданчик у парку Хрещатому збирав стиляг, студентів і закоханих, а його назву пояснюють кількома легендами

У центрі Києва, в колишньому Піонерському парку – нині парку Хрещатому, – кілька поколінь містян танцювали на майданчику, який прозвали "Жабою". Він став легендою не через офіційну назву чи особливий статус, а завдяки музиці, людським історіям і суперечливим спогадам про публіку.

Про майданчик розповідає Weekend.

Як з’явилася "Жаба" і звідки взялася назва

Коли саме облаштували танцмайданчик, достеменно не відомо. За найпоширенішою версією, його збудували німці під час окупації Києва в Другу світову війну. Інші свідчення відносять появу "Жаби" до 1950-х. Після війни місто відновлювалося, а містяни прагнули мирного життя – зокрема вечірніх танців під оркестр.

"Жаба" була народним прізвиськом, а офіційно майданчик називали просто танцмайданчиком. Версій походження назви кілька. Кругла площадка з огорожею та сценою розташовувалася в яру, серед алей. Дехто вважав, що навіс над сценою нагадував жабу, а танцюючий натовп – рухи великої тварини. Інші пов’язували назву з жаргоном або танцем "яблучко", який виконували моряки.

Оркестр, стиляги й танці до вечора

У найкращі часи на критій сцені грав оркестр або невеликий музичний колектив. Вхід коштував 30 копійок, і майданчик постійно збирав багато людей. Коли музиканти робили перерву, танці тривали під платівки з популярними мелодіями. Пізніше, згадували кияни, танцювали навіть під радіо "Маяк".

У 1950-х радянська влада намагалася стримати моду на західні танці. Для майданчиків затверджували списки дозволених мелодій і танців. Вечірки могли починатися з танго, вальсу чи фокстроту, але молодь переходила до твісту та бугі-вугі. На "Жабі" звучали "Ріо-Ріта", "Бризки шампанського", "Квітучий травень" та інші шлягери. Тут охочих також навчали танцювати падеспань, мазурку й польку.

Місце побачень і суперечливих спогадів

Найпомітнішими гостями були стиляги – молоді люди, які слухали джаз і танцювали бугі-вугі. Та спогади про публіку різняться: одні називали "Жабу" місцем для золотої молоді та студентів, інші згадували бійки й подільську шпану. Для когось це був демократичний майданчик, для когось – місце, куди пристойна молодь не ходила.

Чимало киян пам’ятають "Жабу" як місце знайомств і побачень. У деяких родинах на танцях познайомилися представники кількох поколінь. Згодом танцмайданчики поступилися клубам, а влітку 2013 року рештки "Жаби" знесли. Для одних це було зникненням місця з поганою репутацією, для інших – прощанням із юністю, музикою та романтичними спогадами.

Бронзова жаба на згадку

У 2010 році скульптор Олег Пінчук встановив неподалік колишнього майданчика бронзову скульптуру жаби. Шеститонну роботу він присвятив дружині, з якою познайомився на танцях, і київським парам, для яких "Жаба" стала частиною власної історії.

Як повідомляв "Телеграф", київський ресторан "Рив’єра" був популярним серед людей, які віддавали перевагу спокійному відпочинку подалі від галасливих закладів у центрі міста.