Чому в СРСР усі тримали вдома кришталевий посуд, але ніколи з нього не їли: причини дивують

Дефіцитний посуд був знаком достатку, коштовним подарунком і родинною цінністю, яку боялися розбити

У СРСР кришталеві вази, цукерниці та фруктовниці купували передусім як символ добробуту. Їх виставляли на найпомітніше місце в серванті, а для їжі використовували зрідка – берегли дорогі й крихкі речі для особливих нагод. Цінність такого посуду визначалася не стільки його практичністю, скільки можливістю показати достаток родини.

Докладніше про це розповість "Телеграф".

Кришталь у серванті був ознакою красивого життя

У 1960–1980-х роках кришталь був популярним весільним подарунком і предметом домашньої гордості. Ваза чи набір фужерів мали прикрашати оселю, тому їх не ховали серед повсякденного кухонного начиння. Сервант давав змогу тримати коштовну покупку на видноті й водночас оберігати її від випадкового пошкодження.

"У радянські роки кожна людина, яка себе поважала, намагалася купити кришталевий посуд, що вважався символом достатку й добробуту", – розповідає співробітник антикварного салону в Троїцькому передмісті Микола Сечко.

Таке ставлення вписувалося в радянське уявлення про домашню розкіш. Кришталь і порцеляна стали атрибутами облаштованої квартири та красивого побуту, який раніше асоціювався з життям вузького заможного кола. Вміст серванта був частиною цього ідеалу: посуд мав тішити око навіть тоді, коли ним не користувалися.

Дорогі вази й фужери берегли від осколків

Причиною ощадливого ставлення були ціна та дефіцит. Багато виробів обробляли вручну, і це суттєво збільшувало їхню вартість. Втрата вази або келиха означала втрату дорогої речі, яку було непросто замінити. Тому повсякденна їжа залишалася для звичайного посуду, а кришталь чекав урочистостей.

"Багато виробів – наприклад, витончені вази, фужери, цукерниці, фруктовниці – обробляли вручну, тому їхня вартість зростала в рази. Таким посудом вузьке коло рідних і близьких користувалося в урочистих випадках, але не на весіллях: надто великий ризик побачити на підлозі уламки недешевих келихів", – пояснює співробітник антикварного салону Микола Сечко.

Саме страх розбити коштовний предмет пояснює, чому кришталь роками залишався прикрасою за склом. Його дарували на весілля, але для самого багатолюдного застілля могли поберегти. Домашня цінність такого подарунка переважувала бажання користуватися ним щодня.

Свинець у складі – окреме питання безпеки

Для використання свинцевого кришталю є й медичні обмеження. Як пояснює Департамент охорони здоров’я Талси, Управління з контролю за продуктами і ліками США рекомендує не зберігати в такому посуді їжу та напої через ризик забруднення свинцем. Його радять використовувати лише час від часу, а не щодня.

Вагітним, людям репродуктивного віку, немовлятам і дітям рекомендують узагалі не користуватися посудом зі свинцевого кришталю. Свинець здатний пошкоджувати нервову систему, нирки та кістковий мозок. Ці рекомендації стосуються саме складу посуду; радянська ж звичка берегти кришталеві вази була пов’язана насамперед із їхньою ціною, дефіцитністю та престижем.

Нагадаємо, як раніше писав "Телеграф", пошукайте у бабусиній коморі: молодь масово "полює" на радянські кавомолки (фото).