Старі сковорідки та форми стали знахідкою. Який посуд із СРСР не варто викидати (фото)

Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах

Речі, які ще кілька десятиліть тому були звичними атрибутами радянської кухні, знову привертають увагу. Одні позбавляються бабусиного начиння, інші шукають її на барахолках, у комісійних магазинах і навіть на горищах.

Читайте також: Светр з СРСР знову на піку популярності: молодь готова віддавати за нього тисячі (фото)

Особливий інтерес викликають чавунні сковороди та алюмінієві форми для випікання. Справа не тільки в ностальгії: такий посуд цінують за практичність, довговічність та простоту використання. Докладніше – у матеріалі "Телеграфу".

Чому чавунні сковороди знову популярні

На радянській кухні чавунна сковорода була майже незамінною. У ній смажили картоплю, готували м’ясо, тушкували овочі та пекли домашні страви. Сьогодні інтерес до такого посуду повертається завдяки його властивостям.

Чавун повільно нагрівається, проте добре утримує тепло. При правильному використанні він допомагає рівномірно просмажувати страви. Якісна сковорода може служити десятиліттями, тому навіть старі екземпляри стануть у пригоді на домашній кухні.

Ще одна перевага чавуну — можливість сформувати природний антипригарний шар, якщо правильно підготувати сковороду і регулярно її доглядати. Сучасний посуд з покриттям такої переваги не має: згодом покриття може подряпатися і відшаруватися. Чавунну сковороду теж потрібно обслуговувати: ретельно висушувати, а при необхідності — змащувати тонким шаром олії, щоб захистити від іржі.

Алюмінієві форми для випічки: знахідка для любителів домашньої кухні

За радянських часів у таких формах готували кекси, пироги, запіканки та іншу домашню випічку. Деякі з них мали незвичайні фігурні краї, тому навіть прості страви виглядали апетитнішими.

Алюміній швидко проводить тепло і такий посуд підходить для багатьох видів випічки. Старі форми часто мають лаконічну конструкцію. При правильному користуванні ними можна користуватися роками. Раніше ми писали, за які старі моделі касетних плеєрів готові викладати сотні доларів.