Я щиро вірив у Зеленського: у чому зізнався нардеп-весільний фотограф і чи планує знову йти в Раду

Народний депутат зустрівся із "Телеграфом" в Запоріжжі та розказав про свою політичну кар’єру і життя міста.

"Буду в Запоріжжі у дні вашого приїзду. Можу розказати та показати місто", — таке повідомлення я отримала перед відрядженням до індустріального міста. Шукала компанію на декілька днів, адже в Запоріжжі була один раз, взагалі його не відчула і було бажання це виправити. Допомогти мені згодився Сергій Штепа, народний депутат від "Слуги народу" (СН), який є вихідцем із міста та балотувався по одному з місцевих округів.

Я із задоволенням погодилась, бо рідко коли сам депутат пропонує допомогу журналісту. А тут виникла супер можливість: послухати запорізькі політичні плітки та дізнатися, як змінився парламентар за 5 років роботи у Верховній Раді (ВР).

Чому? Не в образу депутату Штепі, більшість читачів не пригадає його. Але якщо сказати "весільний фотограф", то дехто пригадає парламентські вибори 2019 року та список кандидатів СН. Таких як він називали ноунеймами – люди, які без політичного досвіду, особливих зв’язків та пізнаванності, потрапили у ВР лише за рахунок ім’я Володимира Зеленського. Пізніше цих депутатів перейменували у "зелені кнопочки", бо голосували, як вимагала політика партії, та не ставили додаткових питань.

Та з часом це змінилось. Дехто почав працювати на свій імідж, хтось відверто підігравав олігархам, хтось знайшов себе у кримінальній сфері. А хтось залишився незалежним. І саме до таких депутатів у СН відносить себе Штепа.

"У нас щонайменше 180 нардепів з 230 у фракції, які голосують, як хочуть, і стабільно підтримують наші ініціативи. Я серед цих людей", — сміливо заявив він при розмові зі мною, гуляючи Запоріжжям.

"Я не "депутат-рішала", я не такий"

Зустрілась я зі Штепою в одному із закладів міста. "Це насправді місце, де політичних рішень приймається більше, ніж в деяких наших адміністративних будівлях. Тут часто бувають народні депутати і не тільки", — так пояснює вибір місця співрозмовник.

Ми прийшли туди в обідній час. Але всередині ресторан був пустим. До того дерусифікація не дійшла до цього закладу. Працюючи за 30 км від фронту та від російських окупантів, один із залів "прикрашає" напис російською мовою "Когда легко и сладко".

Узагалі в Запоріжжі багато російської мови. Місцями рекламні вивіски, назви магазинів досі написані цією мовою, та й мешканці більше надають перевагу російській.

Виконуюча обов’язки мера Запоріжжя Регіна Харченко в інтерв’ю "Телеграфу" розповіла, що міська влада активно працює над українізацією міста.

"В рамках проєкту "Запорізький культурний код" вже затверджено Програму всебічного розвитку і функціонування української мови у Запоріжжі. Ми прописали всі процеси, щоб створити, на наш погляд, лагідну українізацію. Враховуючи людський фактор і певний пострадянський менталітет, ми не можемо в один день прокинутися і всіх зобов'язати говорити українською мовою", — зізналась вона.

Та ми ж із депутатом вільно спілкуємося українською.

Мене здивувало, що він був один в закладі, де приймаються всі важливі рішення. "А де ж ваші "хлопці", з ким вирішуєте питання?" — питаю Штепу.

"Я не "депутат-рішала". Я не з таких депутатів. Я за місто", — пояснив він.

І одразу почав з теми, яка його найбільше хвилює – екологія. У день нашої зустрічі, за його словами, в Запоріжжі було нормальне повітря. До того ж що нещодавно він спостерігав великий шар помаранчевого пилу.

"Просто один раз дихнув, і в мене починає дерти у горлі. Я починаю кашляти. При тому, що я із Запоріжжя, прожив тут ціле життя, я до цього звик. Але мені було дуже важко. І це реально велика проблема", — жаліється депутат.

Штепа говорить про це, бо питання екології було одним з ключових його передвиборчої кампанії у 2019 р. "Програма розвитку екології та зниження викидів — це стратегічна річ для Запоріжжя, яке потерпає від екологічних проблем", — говорить він.

Та навряд чи містяни його округу обрали Штепу саме за це.

У парламенті не місце "міні-Богуслаєвим"

"Богуслаєв програв весільному фотографу", — такими були заголовки в українських медіа за результатами виборів на 77 виборчому окрузі.

Депутат 4 скликань, експрезидент запорізького підприємства "Мотор Січ", а нині затриманий за колабораційну діяльність в інтересах РФ, В’ячеслав Богуслаєв попри свій вплив, гроші та контроль не зміг переобратися в парламент ІХ скликання. Маловідомий Штепа, на той час 29-річний, обійшов ветерана української політики на майже 10% — 44% проти 31%.

Зараз депутат СН згадує, що спочатку команда Богуслаєва не вірила в їхній програш. Коли ж провела заміри, то в них стався шок.

"І тоді розпочалося таке! У кожне місце, куди я приїжджаю, там вже розвернуті його плакати, намети. Роздають листівки. У нього масштаб став просто у рази більше, ніж у мене. Він дуже сильно активізувався. Але мені пощастило. Зрозуміло, якби я не йшов від партії президента, шансів на перемогу майже не було б, я в підсумку мав би десь 25% і друге місце", — говорить Штепа.

Також в той період почались проблеми з виплатами зарплат на "Мотор Січі", що зіграло проти самого Богуслаєва та його підтримки серед містян.

Поява Штепи в якості конкурента експрезиденту "Мотор Січі" відбулась завдяки нинішньому віцепрем’єру Михайлу Федорову. Він також із Запоріжжя, а у 2019 році очолював digital-напрямок штабу Зеленського.

Майбутній депутат приєднався до команди як волонтер в написанні новин. Стверджує, що жодної копійки за це не отримував: "Я щиро вірив у Зеленського".

Штепа говорить, що йому вистачало власних ресурсів. Як фотограф у Запоріжжі він заробляв достатньо, щоб мати квартиру, машину та раз в рік їздити на відпочинок.

А вся передвиборна кампанія, стверджує Штепа, обійшлась йому максимально дешево — в $2-3 тис.

"У мене ж була одна з найдешевших кампаній. Жодного білборда, жодного оплаченого ефіру, жодної публікації в газетах", — хвалиться Штепа.

І його цікавила робота саме в парламенті.

"Я розумію, що корінні зміни мають бути саме на рівні держави, не в міській раді. І також я розумію, хто має йти на вибори, як не наступне покоління? Це не мають бути, умовні, міні-Богуслаєви. Це має бути наше покоління", — проголосив депутат.

Занепокоєне Запоріжжя

Обговоривши справи минулого, ми вирішили трохи змінити декорації та пройтись обіднім Запоріжжям через площу Маяковського. Її ще досі не перейменували, хоча була пропозиція назвати її Мистецькою площею. Це місце полюбляють митці міста, які на вихідних виставляють тут свої роботи.

Погода була чудова, сонячна, трохи спекотна. Ідеальна для літньої прогулянки, але через постійні російські обстріли ситуація в місті змінилась.

"Взагалі людей зараз мало, але вони є. Для вашого розуміння, в цьому парку рік тому було у два рази більше людей, навіть в цей час. А три роки тому, навіть в будні влітку майже не можна було пройти. Дуже багато людей гуляло. Бо тут красиво, більш-менш сучасно", — пригадує депутат.

Спочатку повномасштабної війни кількість людей почала зменшуватись, а зараз на вихідних на центральному проспекті їздить мало машин. Мешканці міста здебільшого перебувають вдома, не виїжджають, особливо чоловіки, які не хочуть потрапляти на очі ТЦК.

Попри це, магазини та кафе працюють, переселенці з окупованих територій засновують свої бізнеси. Але переживають за ситуацію на фронті, особливо в умовах обстрілів росіянами Дніпровської ГЕС.

"У людей є хвилювання, що росіяни намагаються рухатися. Побоювання є. Але такого настрою, що Запоріжжя здають, у них немає", — розповідає депутат.

Ми підходимо до одного з будинків в центрі міста на проспекті Соборному, який в жовтні 2022 року зруйнувала російська ракета. Будівля належить до культурних пам’яток міста. Цілий під’їзд просто став суцільним камінням.

"Найближче, що було до цього будинку — це військкомат, який після повномасштабного вторгнення не працював взагалі. Тобто, сенсу стріляти сюди не було", — розповідає Штепа.

Наразі будинок відбудований, але ремонтні роботи ще тривають. Фінансується відновлення з державного, міського фондів та за допомогою підприємства "Запоріжсталь", яке належить олігарху Ренату Ахметову.

"Я хочу залишатися незалежним"

"Вас та інших ваших колег у фракції досі називають випадковими людьми у парламенті. Ви досі на це реагуєте?" — запитаю Штепу вже під кінець нашої зустрічі.

"Слухайте, про мене розповідали, що я фотограф без освіти. Питали: "Як цей дебіл зможе взагалі працювати в Раді?" Я це не слухав. Мені було все одно. Я знаю собі ціну. Я знаю, що я вмію. Я знаю, що я можу розібратися з будь-яким питанням. Майже з будь-яким. Я прекрасно знаю, як я працював. В парламент я прийшов фактично без чиєїсь протекції. Так, мені дійсно допоміг Михайло Федоров, але я довів, що можу щось зробити й показати результат", — відповів депутат.

"То ви не вважаєте себе випадковою людиною?" — уточнюю.

"Я був нею, коли прийшов у парламент. Але вважаю, що за рахунок подальшої роботи я перестав бути випадковим", — говорить Штепа.

Про роботу в наступному скликанні парламенту, коли пройдуть вибори, він поки не поспішає думати. Але вже сформував умову, за якої погодиться: "Я хочу залишатися незалежним, як і зараз. Це умова до партії, фракції, людини, яка мене запросить. Умовно кажучи, я не хочу бути під кимось. Я не хочу працювати в форматі: ми тебе взяли, але ось ти за це не голосуєш, або голосуєш, як ми скажемо".

Досить амбіційно, думаю я. Особливо в час, коли поступово український парламент втрачає свою суб’єктність, і в державі чітко вимальовується президентсько-парламентська республіка.

Але ніхто нікому не заважає мріяти. Важко спрогнозувати, якою буде українська політика після війни. Головне – щоб при владі були українці.