Мукачево: борошно, праця чи "муки"? Що насправді означає назва міста і чому її десятиліттями писали неправильно

Одне з найяскравіших міст Закарпаття має не менш захопливу історію своєї назви, ніж легендарний замок "Паланок" чи винні фестивалі. Розташоване на перехресті культур і торгових шляхів, Мукачево століттями зберігало свою ідентичність, попри численні зміни влади та кордонів.

У 2017 році місто офіційно повернуло собі історичну назву, виправивши радянську "помилку", що проіснувала майже 70 років. "Телеграф" розповість про його назву детальніше.

Мукачево розташоване на заході України, в Закарпатській області, на берегах Латорицi, між відрогами Вулканічних Карпат і Закарпатською низовиною, за 40–50 км від кордонів з Угорщиною та Словаччиною. Перші поселення на території сучасного Мукачева археологи відносять до VI–IX століть, а в середньовіччі місто швидко зросло завдяки контролю важливих торгових шляхів; у 1376 році Мукачево отримує статус міста і власну печатку із зображенням святого Мартина, а 1445 року — магдебурзьке право.

Етимологія назви: від млинів до працьовитості

Походження назви Мукачево досі викликає дискусії серед дослідників, і кожна з версій по-своєму розкриває характер міста.

"Борошняна" версія. Одна з найпопулярніших гіпотез пов'язує назву з праслов'янським словом "мука", що означає борошно. За переказами, на річці Латориця працював водяний млин, де мололи зерно і торгували борошном. Поселення, що виросло навколо цього промислу, могло отримати назву за своєю головною спеціалізацією.

Угорський слід. Інша поширена версія виводить топонім від угорського "munkás" — "працьовитий, працівник". Ця етимологія добре пасує до міста з потужною ремісничою та торговою традицією, де з XV століття активно розвивалися цехи та мануфактури.

Народна легенда. Фольклорна гіпотеза пояснює назву "муками" людей, які нібито тяжко працювали, тягнучи каміння на гору для будівництва замку. Втім, дослідники вважають це радше красивим міфом, ніж науковою етимологією. Попри це, образ "міста, вибудуваного працею й випробуваннями", влучно перегукується із сучасним динамічним Мукачевом.

Від Muncas до Мукачево: мовна мандрівка через століття

Перша письмова згадка про Мукачево міститься в угорській хроніці "Gesta Hungarorum" ("Діяння угорців"), де місто фігурує під назвою Muncas або Munkach. Ця форма згодом закріпилася в угорській мові як Munkács і стала офіційною в королівських актах та адміністративних документах.

В українських джерелах тривалий час паралельно співіснували різні варіанти: Мукачево, Мукачеве, Мукачів, Мукачово. Це різноманіття форм відображає складну багатонаціональну історію Закарпаття, яке протягом століть переходило від однієї держави до іншої — від Галицько-Волинського князівства до Угорського королівства, від трансильванських князів до Габсбургів, від Чехословаччини до СРСР.

Радянська "корекція" і її наслідки

Після приєднання Закарпаття до Радянської України у 1945 році розпочалася кампанія з уніфікації географічних назв. У довіднику 1947 року "Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ" було зафіксовано форму "Мукачеве" з закінченням "-е" замість традиційного "-о".

Ця зміна не мала під собою лінгвістичного обґрунтування. Закарпатські філологи неодноразово наголошували: для місцевих топонімів середнього роду типовим є саме закінчення "-о". Форма "Мукачево" органічно вписувалася в живу мовну традицію краю, тоді як "Мукачеве" було канцелярським конструктом, нав'язаним зверху.

Повернення до історичної назви

23 травня 2017 року Верховна Рада України прийняла постанову, яка офіційно повернула місту історичну назву "Мукачево". Це рішення стало результатом тривалої боротьби місцевої громади, фахівців з топоніміки та громадських активістів.

У пояснювальній записці до постанови наголошувалося: форма "Мукачево" не лише відповідає історичній традиції та місцевій мовній практиці, але й зафіксована в численних документах мешканців. Перейменування було сприйняте як відновлення справедливості та повага до регіональної ідентичності.

Сьогодні Мукачево — це динамічне українське місто, де працюють підприємства електроніки, меблевої та лижної індустрії, а старовинний центр і замок "Паланок" приваблюють туристів з усього світу. Повернення історичної назви стало символом того, що навіть найдрібніші деталі місцевої ідентичності мають значення і варті збереження.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто в Чернігівській області, яке має дуже цікаву назву. Воно пам'ятає князів, козаків та революції.