Звели на вулкані: чому це місто мало стільки "виноградних" імен і як називається сьогодні

В Україні є місто, побудоване на вулкані. Не діючому – він заснув тисячі років тому. Але його присутність відчувається в кожному схилі, у кожному виноградному кущі, що чіпляється за вулканічний ґрунт Чорної гори.

Виноградів – це не просто точка на карті Закарпаття. Це місто, де кожна вулиця пам'ятає угорських баронів, де замкові руїни височать над виноградниками, а в назві закодована вся суть краю. Місто, яке пережило п'ять держав і зберегло свою ідентичність. "Телеграф" розповість про нього детальніше.

Вулкан, який заснув тисячі років тому

Виноградів розташувався у південній частині Закарпаття, притулившись до підніжжя Чорної гори – колишнього активного вулкана. Сьогодні це мирний схил, вкритий виноградниками, але тисячі років тому тут бурхотіла лава. Місто стоїть на правому березі Тиси, за кілька кілометрів від кордонів з Угорщиною та Румунією, що зробило його природним торговим перехрестям.

М'який помірний клімат із короткими зимами з частими відлигами та достатня кількість опадів створив ідеальні умови для того, чим місто живе століттями – виноградарства, садівництва та вирощування тютюну.

Від Севлюша до Виноградова: назва як історія

Перша письмова згадка про поселення датується 1262 роком, коли Севлюш отримав статус вільного королівського міста з власним самоврядуванням і судом. Назва походить від угорського Szőlős – "виноградник". У латинських документах XIII–XIV століть вона фіксується як Szeuleus або Szevlys.

Угорська назва Nagyszőlős буквально перекладається як "Великий виноградник". Польська Winogradów, румунська Seleușu, словацька та чеська Sevľuš, навіть їдишний Сейлеш – усі вони зберігають ту саму "виноградну" основу. У 1946 році в межах радянської політики перейменування топонімів Севлюш офіційно став Виноградовом – фактично це український переклад історичної назви.

Замок Канків: сторож Соляного шляху

Над містом на виступі Чорної гори височать руїни замку Канків – однієї з найстаріших фортифікацій Закарпаття, зведеної на місці слов'янського городища X століття. У середньовіччі замок контролював стратегічну ділянку Соляного шляху, яким сіль із Солотвина транспортували в Європу. Той, хто тримав Канків, тримав торгівлю.

Століттями Виноградів був тісно пов'язаний із впливовим родом Перені, який володів навколишніми землями та фортецями, включно з Канковим. У старому парку XIX століття досі стоїть палац Перені, перебудований у стилі бароко – свідок аристократичної доби.

Сучасність: мініскульптури та пам'ять

Сьогодні Виноградів розвиває туристичний потенціал. У місті з'явилися мініскульптури, серед яких "Тут був Барток" – присвячена видатному угорському композитору Белі Бартоку, який провів тут дитячі роки. На фасадах і в скверах живе пам'ять про культурних діячів, футболістів, письменників.

Окрема сторінка – пам'ять про загиблих захисників України у війні з Росією. Виноградів, як і все Закарпаття, віддає данину тим, хто боронить українську незалежність.

Чому варто приїхати

Виноградів – це місто контрастів і синтезу. Тут старовинні мури замку співіснують із барокковими палацами, храми різних конфесій стоять на сусідніх вулицях, а виноградники спускаються зі схилів згаслого вулкана.

Приїхати сюди – означає побачити, як п'ять держав залишили свій відбиток на одній землі, але не зруйнували, а збагатили її. Виноградів – це урок того, що ідентичність не руйнується кордонами, а загартовується ними.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто в Україні з найкоротшою назвою. За свою історію воно пережило зміну 142 власників.