Болгарське місто в Україні: чим воно унікальне і як називається

На березі найбільшого прісного озера Ялпуг в Одеській області розташоване унікальне місто, де вже понад двісті років зберігається болгарський дух. Болград — це не просто географічна точка на карті, а живий музей культури, традицій і стійкості народу, який зумів зберегти свою ідентичність на чужині.

Саме тут, у серці українського півдня, можна почути справжню болгарську мову з архаїчними рисами, скуштувати страви з традиційною "мірудією" — бессарабською сумішшю прянощів, і відчути, як живуть старовинні обряди Лазаревої суботи та Русалій.

Від Табакі до Болграда

Історія міста починається у 1812 році, коли задунайські болгари, втікаючи від османського гніту, заснували поселення Табакі. Але справжнім народженням Болграда вважають 1821 рік, коли за ініціативою генерала Івана Інзова село отримало статус міста та нову назву.

Про походження самої назви існує кілька версій. Найпопулярніша тлумачить "Болград" як "місто достатку" або просто "болгарське місто" — від слів "бол" (достаток, великий або болгарський) та "град" (місто). Інші дослідники вбачають у назві відсилку до Болгарії та тугу переселенців за батьківщиною.

Після російсько-турецької війни 1828–1829 років місто пережило справжній бум: населення перевищило п'ять тисяч осіб, розквітли ремесла та торгівля. Болград став негласною "столицею" бессарабських болгар.

Архітектурні скарби

Головною окрасою Болграда є Спасо-Преображенський собор — величний храм висотою близько 50 метрів, збудований у 1833–1838 роках з черепашнику за проектом архітектора Авраама Мельникова. Це один із найшанованіших храмів болгарської діаспори, який вражає своєю класицистичною красою.

Не менш цінними є Свято-Миколаївська церква (1871–1881) та Митрофанівська церква (1843–1844), де знайшов спокій генерал Інзов — людина, якій Болград завдячує своїм статусом. Усі три храми мають статус пам'яток національного значення.

Цивільна архітектура представлена будівлею колишньої жіночої гімназії (нині Болградський ліцей №2), особняком колоніального банку та купецькими будинками 1870-х років. Ці споруди нагадують про заможне минуле болгарської громади.

Традиції, що живуть

Болград зберігає унікальні культурні традиції бессарабських болгар. Тут досі відзначають Лазареву суботу, проводять обряди обрізання виноградної лози, зберігають родинні ритуали. Місцевий діалект болгарської мови вражає своєю архаїчністю — він зберіг форми, які в самій Болгарії вже зникли.

Щороку місто приймає гостей на "Bolgrad Wine Fest" — святі виноробства, та етнофестивалях, зокрема "BOLGRAD ETHNO FASHION", де традиційний одяг отримує сучасну інтерпретацію. Ці заходи не лише популяризують болгарську культуру, а й залучають туристів з усієї України.

Болград сьогодні

Сучасний Болград — це місто контрастів, де старовинні храми сусідять із сучасними підприємствами, де звучать болгарська і українська мови, де шанують героїв і водночас зберігають віковічні традиції предків.

Це місто доводить: можна жити на чужині понад два століття і не розчинитися в ній, зберегти мову, культуру, звичаї. Болград — це приклад того, як етнічна громада може бути водночас і збереженням минулого, і рушієм сучасного розвитку.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, чому Кілія на Одещині так називається. Хоча сучасна форма "Кілія" фіксується в документах лише з XII століття, дослідники впевнені: топонім існував набагато раніше.