Чиї коні тут потонули: звідки взялася назва цього міста на Сумщині й до чого тут відьми

Це стародавнє місто Сумщини з героїчним минулим і самобутньою культурою

Конотоп — одне з найстаріших і найзначніших міст Сумської області, розташоване на перехресті важливих транспортних шляхів України. Місто з багатою історією, яке відіграло помітну роль у становленні української державності.

Воно стало символом як козацької звитяги, так і містичних легенд про конотопських відьом, увічнених у повісті Григорія Квітки-Основ’яненка. "Телеграф" розповість про походження його назви детальніше.

Географічне розташування

Конотоп знаходиться на північному сході України, за 80 кілометрів від обласного центру Суми. Місто розташоване на березі річки Єзуч, притоки Сейму, у мальовничій лісостеповій зоні. Вигідне географічне положення на перетині залізничних та автомобільних магістралей завжди робило Конотоп важливим транспортним вузлом.

Історична спадщина

Перша письмова згадка про Конотоп датується 1634 роком, хоча поселення на цьому місці існувало й раніше. Назва міста, за однією з версій, походить від топографічних особливостей місцевості — "кінського топу" або місця, де топтали коней.

Найяскравішою сторінкою в історії Конотопа стала Конотопська битва 1659 року, коли українські козаки на чолі з гетьманом Іваном Виговським у союзі з кримськими татарами розгромили московське війське. Ця перемога мала велике значення для збереження автономії України того часу.

Походження назви

Етимологія назви Конотоп має кілька версій, які переплітаються з народними переказами та науковими дослідженнями.

Мовознавча версія

Слово "конотоп" у слов'янській традиції означає заболочену, топку, важкопрохідну місцину, кінський брід, де коні "топнуть" у багні. Дослідники виводять назву від словосполучення "коні топнуть", яке через словоскладання перетворилося на іменник Конотоп і стало позначенням як самої місцевості, так і поселення на ній.

Народні легенди

Конотопці зберігають кілька яскравих легенд про походження назви свого міста. Найпопулярніша оповідь пов'язана з монголо-татарською навалою: у тутешніх непрохідних болотах нібито загинуло багато кінноти завойовників, тож околицю почали називати конотопом — місцем, де тонули коні.

Інша легенда розповідає про царицю, чий ескорт загруз у місцевому багні. Вирвавшись із трясовини, вона вигукнула: "Що це за місце, де коні топнуть?", після чого назва Конотоп закріпилася за місцевістю.

Третя версія виводить назву від річки Конотопки, що протікала через поселення. За цією легендою, мандрівники й кочівники перенесли назву річки на саме місто.

Сучасність, культурне життя і архітектурні пам'ятки

Сьогодні Конотоп — це місто з населенням близько 85 тисяч осіб, яке поєднує історичні традиції з сучасним розвитком. Незважаючи на виклики сучасності, конотопці пишаються своєю історією та продовжують розбудовувати своє місто.

Місто має розвинену культурну інфраструктуру. Тут працюють краєзнавчий музей, який зберігає пам'ятки історії міста, театри та культурні центри. Конотоп відомий своїми освітніми закладами, зокрема інститутами та коледжами, які готують фахівців для залізничної галузі.

Конотоп відомий не лише своєю козацькою славою, а й містичними переказами про конотопських відьом. Саме ці легенди стали основою знаменитої повісті Григорія Квітки-Основ’яненка "Конотопська відьма", у якій міські традиції, народна фантазія і гумор переплітаються в унікальному відображенні українського світогляду. І досі мешканці з гордістю жартують, що Конотоп — "місто відьом", і саме це надає йому особливого колориту та впізнаваності в культурному просторі України.

Серед архітектурних пам'яток Конотопа варто відзначити Вознесенський собор, побудований у XIX столітті, та низку історичних будівель у центральній частині міста. На жаль, багато старовинних споруд не збереглися до наших днів, але місто продовжує зберігати свій особливий колорит.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто, яке майже ровесник Києва. Але про його ім’я досі сперечаються.