На високих хвилях: як агротрейдер "НІБУЛОН" вже 35 років прокладає шлях для українського зерна

Яке майбутнє чекає на флот "НІБУЛОНу"

У серпні 2017 року українські соцмережі раптом заполонили кавуни. Розпочалося із поста прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, в якому той повідомляв, що до Києва з Херсона прямує баржа кавунів.

"Вперше за 14 років херсонські кавуни відправляться в столицю не автошляхами, а річковим транспортом. Це – позитивна новина, яка говорить про те, що річкове сполучення починає відроджуватися", – писав прем’єр, ненавмисно запускаючи веселу ланцюгову реакцію.

Баржа з кавунами була у всіх новинах, за її маршрутом і прибуттям до Києва слідкували як за висадкою на Місяць. Кількість мемів та пародійних акаунтів плавучих кавунів конкурувала лише із самим вантажем – 250 тоннами відбірних смугастих ягід.

Для фахівців подія означала щось не менш сакральне, ніж херсонський кавун: Дніпро і загалом річки повертаються до транспортної мережі України.

Творцем знаменної події був глава аграрного холдингу "НІБУЛОН" Олексій Вадатурський. Компанію він заснував у 1991 році разом з іноземними партнерами, на що вказує назва-акронім (розшифровується як НІколаєв – БУдапешт – ЛОНдон).

Надалі компанія вже мала 100% вітчизняний капітал, а до 2017 року стала одним із лідерів українського агробізнесу. На світовому ж конкурувала з лідерами ринку, перевозячи понад 4,6 млн т агропродукції за рік. Українське зерно і кукурудза йшли до Африки, Азії, Китаю, Індії та Європи. Паралельно розвивався власний флот.

Олексій Вадатурський зізнавався Forbes Ukraine, що почав думати про річку не від доброго життя. До 2000 року "НІБУЛОН" переміщав аграрну продукцію автотранспортом і потягами, але проблеми створювала залізнична монополія. З приходом Януковича з його непересічною командою стало ще складніше.

Вадатурський надихався прикладом американської Міссісіпі – річки, що досі є жвавою транспортною артерією. Там же придбав вживані баржі та буксири, про що невдовзі пошкодував. Старе ламається і вимагає постійного ремонту. Тому надалі вирішив купувати лише нове, а ще краще – будувати власний флот.

Невдовзі історія повторилась. Замовлені на миколаївському "Океані" перші 20 барж і буксирів через банкрутство підприємства і зміну власника ніяк не вдавалося добудувати. Тому Олексій Вадатурський подумав: свій флот – це, звісно, добре, а своя верф – іще краще. І купив миколаївський судноремонтний завод "Лиман". Фактично, його довелося зносити і будувати наново, вклавши у проєкт близько 35 млн доларів. Але тепер між перспективою мати власний флот і реальністю вже не було перешкод. Хіба що флот – це добре, а от власні портові термінали… Ну, ви зрозуміли.

Так у "НІБУЛОНа" з’явилися перевантажувальні термінали на Дніпрі, Південному Бузі, та головний морський термінал у Миколаєві. Навіть зараз, під час війни, флот компанії налічує понад 80 барж, буксирів і спеціалізованих суден, побудованих на власній верфі в Миколаєві.

Також Олексій Вадатурський створив найбільшу в Україні мережу елеваторів, щоб наблизити їх до фермерів. Так він і розвивав свій бізнес, як цілісну мережу логістичних ланцюгів від поля до порту, і далі – замовникам.

"Вислів "від сохи" написаний про нього, він знав кожний гвинтик, кожну сотку своєї землі. У 2021 році "НІБУЛОН" зібрав і відвантажив рекордні 5,6 млн т продукції. Компанія Вадатурського – великий гравець на світовому ринку, конкурував з міжнародними трейдерами і перемагав. Крім того, вони майже єдині займалися відродженням українського суднобудівництва. Ринок знає його як людину, яка залізно тримається свого слова, ніколи не йде на компроміси. Ми багато втратили", – написав 31 липня 2022 року акціонер та засновник компаній "ТІС" та "М.В. Карго" Андрій Ставніцер.

В той день російська ракета влучила в будинок у Миколаєві, де жив 74-річний Олексій Вадатурський з дружиною Раїсою. Патріарх українського агробізнесу, який відродив річкові перевезення та створив власний флот, під час повномасштабного вторгнення залишався у прифронтовому Миколаєві та боровся за справу свого життя, коли окупанти захоплювали елеватори і зерно "НІБУЛОНа". Місцеві казали, що сама присутність Вадатурського в Миколаєві надавала спокою і надії.

Його називали хлібним капітаном і адміралом Дніпра. Його життєвим кредо було "Ніколи не здавайтесь!". І Олексій Вадатурський був вірний цьому принципу.

По смерті батька компанію очолив його син Андрій Вадатурський. В інтерв’ю "Економічній правді" він розказував, як у перші дні великої війни фінансові партнери залишили "НІБУЛОН" наодинці з війною і фермерами:

"Якраз перед цим були відкриті певні кредитні лінії закордонних банків, і ми під ці зобов’язання продовжували купувати збіжжя від виробників. Нам продали дуже багато зерна, на понад мільярд гривень на той день. 24 лютого банки зупинили фінансування".

Тоді батько і син Вадатурськи почали шукати альтернативи, прокладали нові маршрути для своєї агропродукції. Одним із таких рішень стало будівництво зернового терміналу на Дунаї, в Ізмаїлі, хоча залишалася непевність: чи витримає він конкуренцію із "зерновим коридором" з портів великої Одеси?

Реальність довела, що рішення було стратегічно вірним. Вже невдовзі після відкриття морського "зернового коридору" Росія почала його саботувати, а потім ракетними і дроновими ударами систематично знищувала глибоководні порти та інфраструктуру великої Одеси. За перші три роки роботи через філію "Бесарабська" в Ізмаїлі пройшло понад 4,5 млн т зерна.

Ще один новий виклик – міни. За даними Elevatorist, на початок 2022 року земельний банк "НІБУЛОНу" охоплював близько 85 тис. гектарів у Вінницькій, Житомирській, Луганській, Миколаївській, Сумській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях. На цих землях вирощували пшеницю, кукурудзу, ячмінь, соняшник, сою, ріпак та сорго. Було і тваринництво: близько 2,6 тис. голів великої рогатої худоби та 4,1 тис. свиней у Вінницькій, Житомирській, Миколаївській і Хмельницькій областях.

Офіційна статистика каже, що станом на 2026 рік "НІБУЛОН" має понад 73 тис. гектарів земель, але майже 30 тис. із них – окуповані або заміновані. Гірка іронія: якщо колись учасники ринку дивувались, нащо агрохолдинг будує власний флот, то тепер аграріям "НІБУЛОНу" довелося опанувати ще одне нетипове ремесло – розмінування. На кінець вересня 2026 року компанія відзвітувала про розмінування понад 7,6 тис. гектарів земель фермерських господарств Херсонщини та Миколаївщини. Наступна задача – розмінування акваторій, якими проходять експортні маршрути.

Загалом через російську збройну агресію "НІБУЛОН" втратив 68% своїх активів, але залишається в п’ятірці топекспортерів українського зерна. У 2024/2025 маркетинговому році компанія експортувала понад 2,3 млн т зернових та олійних культур до 18-ти країн світу. З 2008 року "НІБУЛОН" є, і навіть під час війни залишається учасником Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP), запобігаючи голоду в Бангладеш, Ефіопії, Кенії, Мавританії, Пакистані та Ємені.

Партнерами "НІБУЛОН" є понад 4 тис. українських фермерів, для яких міни під ногами і дрони над головою – лише частина переліку проблем. Кінетичні обмеження експорту української агропродукції через руйнування портової інфраструктури або блокування основних маршрутів логістики суттєво впливають на ціну. А аграрний бізнес надзвичайно залежний від інвестицій: перш, ніж продати врожай, треба вкластися в добрива, насіння та загалом майбутню посівну. В умовах кризи фермерам може бракувати оборотних коштів, що призведе до зниження виробництва.

"НІБУЛОН" шукає шляхи підтримки своїх фермерів. Зокрема, інвестує в цифровізацію: NIBULON App надає аналітику по цінах на різні культури по своїх філіях, де можна побачити динаміку цін за останні 10 років. Через застосунок можна створювати контракти, відстежувати їх виконання або транспортування продукції, контролювати фінанси.

Фермерам також пропонують можливість продавати зерно та олійні тут і зараз за цінами ринку, або зберігати свою продукцію на елеваторах "НІБУЛОНу" і реалізувати, коли ціна стане вищою.

Олексій Вадатурський працював над створенням оптимального логістичного ланцюга, яким сільгосппродукція рухається від фермера до компанії або країни-кінцевого споживача. Андрій Вадатурський також розв’язує цю задачу, але вже в умовах логістики воєнного часу. Від стійкості та адаптивності залежить збереження експортного потенціалу України.

Наприклад, поточна актуальна задача – кваліфікація фахівців річкового флоту, що в перспективі дозволить збільшити експортну потужність через Дунайський коридор до 100 тис. т на місяць, а відповідно – дасть плюс 1,2 млн т реалізованого товару в рік.

В компанії підрахували, що від заснування у грудні 1991-го до сьогодні, в розвиток аграрного сектора та логістичної інфраструктури проінвестували більше 2,3 млрд доларів. Із них понад 70 млн – вже під час повномасштабної війни.

У корабельній теорії є поняття "остійності". Воно означає здатність судна чи корабля тримати рівновагу і не перекидатися попри зовнішні впливи, такі як хвиля, вітер або зміна курсу. За 35 років "НІБУЛОН" продемонстрував високу остійність та здатність рухатися попри хвилі та шторми. Як і ровесниця компанії – незалежна Україна.

Тому одного дня баржу з херсонськими кавунами знову зустрічатимуть у Києві, а українське зерно, кукурудза, соя і ріпак знову годуватимуть півсвіту. Наразі точну дату не назве ніхто, але з високою ймовірністю можна прогнозувати, що флот "НІБУЛОН" візьме в тому активну участь.