Висока ціна свободи. 10 кроків Майдану, які все змінили (хроніка, фото)

Найважливіші вчинки сміливих людей, що змінили країну

20 лютого, українці вшановували пам'ять Героїв небесної Сотні, які кинули виклик диктатурі та високою ціною власного життя відстояли свободу, вибір на користь демократії та європейського майбутнього. Протест, який на початку був страйком зграйки київських студентів та активістів проти відмови від Асоціації з ЄС, переріс у спротив ширших верств населення по всій країні. І на кожен жахливий випадок насильства, масових побиттів, зникнення людей, катувань, арештів, спроб заборонити протест диктаторськими законами, суспільство реагувало незгодою. "Телеграф" зібрав ці 10 найголовніших кроків Майдану, що сформували протест таким, яким ми його зараз знаємо:

1. Обурення відмовою від курсу в ЄС

Після того, як уряд Миколи Азарова раптом анонсував, що Віктор Янукович за тиждень (на Вільнюському саміті "Східного партнерства" 28-29 листопада) не підпише угоду про Асоціацію з Євросоюзом, українське суспільство обурилося. Ввечері того ж дня, 21 листопада 2013 року, на знак протесту близько 2 тисяч осіб вперше збираються біля стели на Майдані Незалежності в Києві. Люди збиралися через соцмережі, в основному, це були студенти.

2. Перше народне віче та ігнорування заборон

Для розуміння контексту: 21 листопада ОАСК заборонив проведення масових акцій у центрі Києва до 7 січня, та на цю звичну для часів Януковича практику мало хто зважав. 22 листопада чисельність людей на Майдані зростає, відбувається перша сутичка з міліцією за намети, а географія протестів поширюється на інші міста України. Сутичка з міліцією відбувається і 23 листопада за місце для встановлення ялинки, але це не зупиняє людей. І ось у неділю, 24 листопада, у Києві відбувається наймасовіша з часів Помаранчевої Революції хода — "За Європейську Україну" і перше велике віче. Участь у ньому прийняли за різними оцінками від 60 до 150 тисяч людей.

3. "Марш мільйонів" після побиття студентів

За спогадами очевидців, до кінця листопада чисельність протестів поволі спадала і мітинг був близький до того, щоб припинитися природнім чином. Біля стели продовжувала лишатися купка студентів, яка чергувала там навіть вночі, але у ніч на 30 листопада усіх їх жорстоко побили силовики "Беркута". Відео з камер спостережень шокували, бо на записах за дітьми бігли цілі групи силовиків з кийками, влаштовуючи показову розправу. Внаслідок розгону офіційно постраждали 94 особи. І відповідь не забарилася — на наступний день, 1 грудня 2013 року, сотні тисяч українців вийшли на вулиці Києва, об’єднавшись потім у перший Марш мільйонів. Майданівці займають Будинок профспілок і будівлю КМДА. Ввечері відбулися сутички протестувальників з міліцією на вул. Банковій біля Адміністрації Президента та звіряче побиття майданівців, внаслідок якого було травмовано 112 активістів і 45 журналістів. Цим фактично закінчився період Євромайдану і почалася Революція Гідності. Ввечері на прес-конференції в Штабі національного спротиву Арсеній Яценюк звернувся з закликом до українців їхати в Київ виборювати право на справедливість. Пролунали головні вимоги протестувальників – відставка Януковича та відставка уряду Азарова.

4. Формування Самооборони

Побиття перетворилися на показові, а ввечері 4 грудня стало відомо про підготовку виїзду до Києва з Василькова півтори тисячі беркутівців на 30 автобусах. Азаров лякав по телебаченню арештом за блокування роботи державних установ. Наступного дня, 5 грудня 2013 року, почали формуватися загони Самооборони Майдану з колишніх військових-спецпризначенців, учасників війни в Афганістані, та всіх небайдужих. Екіпірування особливо не було і в хід йшла уява. На голову вдягали сноубордистські шоломи, від сльозогінного газу рятували лижні окуляри, зброєю слугували максимум біти, а тим, кому пощастило менше, на противагу озброєним до зубів спецпризначенням, показували дерев'яні палиці.

5. Початок "ленінопаду" по цілій країні

У неділю, 8 грудня, у Києві проходило чергове народне віче, на якому були присутні до 800 тис. осіб, присутні вирішили почати блокувати Адміністрацію Президента, будівлю уряду та інші установи, проте весь урядовий квартал було заблоковано міліцейськими автобусами, вантажівками, колонами солдат та різними спецпідрозділами міліції. Увечері одна з колон євромайданівців, очолювана з представниками ВО "Свобода", прорвалася до пам’ятника Леніну й скинула його з постамента. Цей пам'ятник муляв очі вже тривалий час, тому протестувальники з радістю кинулися розбирати "шматочки Леніна" на згадку. Ця подія дала початок ланцюговій реакції — так званому "ленінопаду" по цілій країні.

6. "Марш на Межигір’я".

Перед Новим роком, 29 грудня 2013 року, відбувся мирний автопробіг під назвою "Марш на Межигір’я" до резиденції Януковича, організований представниками "Автомайдану". Колона з понад 1 тис. автомобілів розтягнулася на кілька кілометрів, учасники пікетували резиденцію Януковича. Пізніше Автомайдан побував біля маєтків Медведчука та Азарова.

7. "Вогнехреща" проти диктаторських законів

16 січня 2014 року Верховна Рада шляхом підняття рук проголосувала за скандальні диктаторські закони. Вони обмежували конституційні права і свободи: забороняли мирні зібрання, обмежували свободу слова, забороняли рух автоколон понад 5 машин, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту. Майдан відповів мобілізацією та радикалізацією протесту. 19 січня 2014 року — переломний день, коли мирний протест перейшов у відкрите протистояння. Обурені майданівці після віча пішли висловити свій протест до Верховної Ради, але на вул. Грушевського біля входу на стадіон "Динамо", дорогу їм заблокували підрозділи військ та "Беркуту". Люди пішли на штурм позицій силовиків, розпочалося жорстоке протистояння з міліцією. Пізніше бої на Грушевського почали називати "Криваве водохреще" або "Вогнехреща".

8. Захоплення ОДА після перших полеглих

22 січня 2014 року стало днем загибелі перших протестувальників: в лісі поблизу села Гнідин знайдене тіло викраденого майданівця Юрія Вербицького зі слідами катувань, зранку на Грушевського внаслідок вогнепального поранення картеччю загинув Сергій Нігоян, спецкулями смертельно поранені Михайло Жизневський та Роман Сеник (помер 25 січня у лікарні). Цього ж дня силовики показово роздягнули до шкарпеток на морозі полоненого Михайла Гаврилюка, знущалися з нього, обрізали чуба, штовхали ногами та фотографувалися. Всі ці події викликали лише одне — гнів. 23 січня протест шириться регіонами України, майданівці стихійно блокують, штурмують і займають адміністративні споруди, будують довкола них барикади, усувають чи звільняють з посад голів обласних та міських держадміністрацій. Захопили Львівську ОДА, будівлі ОДА в Тернополі та Рівному. Заблоковано ОДА в Івано-Франківську та Хмельницькому. Спроба штурму Житомирської ОДА. В Черкасах після кількагодинного штурму майданівці змогли зайти в ОДА, але невдовзі були змушені відступити через контратаку "Беркуту", що супроводжувалась жорстоким побиттям. 24 січня майданівці беруть під контроль будівлі ОДА в Івано-Франківську, Хмельницькому та Чернівцях. 25 січня — штурм Українського дому, протестувальники захоплюють Чернігівську та Вінницьку ОДА, Полтавську і Вінницьку облради. У деяких регіонах розгін майданів перетворюється на звіряче побиття.

9. Повстання в регіонах після штурму

18 лютого 2014 року стало ніччю штурму Майдану, що тривав до 04:30 ночі 19 лютого. Загинули або ж отримали смертельні поранення 15 протестувальників. Ще двоє вбито "тітушками" на перехресті вулиць Великої Житомирської та Володимирської. Майданівці також були змушені використовувати вогнепальну зброю. Одночасно з цим у регіонах спалахує "ніч гніву" — у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Рівному активісти захоплюють ОДА, управління МВС, СБУ, Прокуратуру тощо. 19 лютого у Києві спалахують позиційні бої, протестувальники тримають оборону містечка, а це — нові загиблі. У регіонах протестувальники штурмують і блокують адмінбудівлі в регіонах: в Луцьку і Житомирі захоплено управління МВС і ОДА; в Ужгороді і Чернівцях захоплено ОДА; пікети і протести у багатьох містах.

10. Ультиматум про відставку Януковича

20 лютого став днем масових розстрілів майданівців на вул. Інститутській, силовики стріляли згори, з майданчика перед Жовтневим палацом (вбито 48 осіб і понад 80 отримали вогнепальні поранення). Відчайдушний героїчний наступ під автоматним вогнем зламав хребет режиму. Ввечері Верховна Рада своєю постановою засудила і заборонила застосування силовиками насильства проти майданівців. Але 21 лютого опозиція підписує з Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні, відповідно до якої до грудня 2014 року мали бути проведені позачергові президентські вибори. Люди освистали лідерів опозиції, що вийшли на сцену розповісти про угоду. Сотник Майдану Володимир Парасюк виступив з ультимативною вимогою відставки Януковича: "якщо ви завтра до 10 ранку не виступите із заявою, щоб Янукович ішов у відставку, ми йдемо на штурм зі зброєю, я вам клянуся!". Ввечері Янукович тікає з Києва, а перемога Майдану закріплюється у правовій площині 22 лютого — Верховна Рада обрала Олександра Турчинова спікером та поклала на нього виконання обов'язків президента України.

Раніше "Телеграф" розповідав, як відомий Вадим Тітушко понад рік воює в лавах ЗСУ. Він з квітня 2022 року воює у лавах Збройних сил та має державні нагороди. Хлопець відомий тим, що під час мітингів опозиції разом із групою спортсменів напав на журналістів. Після цього від прізвища Тітушко утворився термін, яким називали проплачених провокаторів-молодиків, основним завданням яких було розганяти силою мирні протести, або провокувати там бійки.