Автомат або окуляри: чоловіка з серйозними вадами зору записали снайпером-штурмовиком

Чоловіка забрали до ЗСУ прямо з вулиці, коли він волонтерив

Поки колишнє вище військове керівництво України отримує висновки ВЛК про непридатність до військової служби і звільняється з лав ЗСУ, дикими виглядають історії, коли рядові бійці з серйозними проблемами здоров'я залишаються на фронті. А декому "щастить" з поганим зором і нездатністю навіть побачити мішень — стати снайпером. В такій ситуації опинився 50-річний Сергій (ім'я змінено), який два роки прослужив в іншому підрозділі й робив би це й надалі, якби не несподіване переведення в штурмову бригаду.

Ситуацію з новою посадою чоловіка оприлюднила в соцмережах його дружина Тетяна. В розмові з "Телеграфом" жінка розповіла, що Сергій з дитинства має проблеми з зором, яка вимагає складної корекції, через що свого часу не проходив строкову службу. Проте на початку повномасштабного вторгнення його мобілізували до війська.

— Сергія забрали до війська прямо на вулиці в одному з міст на Заході України, де він волонтерив, — каже Тетяна. — ВЛК він тоді не проходив, а одразу був направлений до частини. У військовому квитку його записали механіком, але насправді він стояв на блокпостах і ловив ДРГ, як він мені казав. Для розуміння, у чоловіка гіперметропія (далекозорість) високого ступеня обох очей, він погано бачить і вдалину, і поблизу навіть силуети.

Для корекції він носить і лінзи, і спеціально виготовлені пластикові окуляри, по-іншому неможливо. При цьому у нього підвищена світлочутливість, сльозотеча і постійний сильний головний біль навіть в умовах цивільного життя, не кажучи вже про польові. І це ще я мовчу про виразку шлунка, грижі й інші проблеми зі здоров'ям.

Пізніше чоловіка перевели в іншу в/ч у складі Повітряних сил, де він був залучений до збиття ракет та шахедів. Я його питала: "Як ти можеш прицільно стріляти, ти ж нічого не бачиш?", а він каже, що отримує координати, вводить в планшет і щось натискає. Тобто він розуміється на техніці, може розгледіти потрібні цифри на пристрої і відпрацювати завдання. В цьому не має проблеми.

При цьому, якщо казати про реальні стрільби, на яких він був, то його просто повертали обличчям до мішені, яку він просто не бачив, і казали цілитися в той бік. Може, щось там в результаті і влучало. Якщо ж потрібно було пересуватися, то Сергій може або тримати автомат, але тоді окуляри будуть стрибати і він не бачить перешкод, затинається і падає, або якщо тримає окуляри, тоді не може втримати зброю, — описує всю складність ситуації Тетяна.

Попри свій поганий зір, Сергій сумлінно прослужив майже два роки. У листопаді 2023-го він нарешті зміг "вибити" направлення до ВЛК, яка підтвердила його діагноз. У висновку також вказано, що чоловіка визнано "обмежено придатним до військової служби", і вказано, що "протипоказана служба у Високомобільних десантних військах, плавскладах, морській піхоті та спецспорудах". При цьому застосування йому може бути знайдене "у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах".

Але навіть із цим документом нічого на той момент в службі чоловіка не змінилось і він повернувся у свою військову частину. А вже в березні 2024 року несподівано отримав команду здати всі речі й готуватися до виїзду до іншого підрозділу.

— Перед тим з частини чоловіка вже було дві відправки бійців на Херсонській напрямок. Але з жодним наказом, витягом не ознайомили, взагалі не давали інформації, чому, куди і як, про все бійці дізнавались по факту, — каже Тетяна. — Так сталося і з чоловіком, але він опинився в районі Первомайська, Авдіївки, тобто на Донецькому напрямку. І у складі штурмової бригади!!! Його вже колись намагалися направити на навчання до такої, але коли він туди приїхав з документами, їх побачили, й одразу розвернули назад. Бо людина з огляду на свій вік та захворювання просто не може фізично виконувати завдання у складі такого підрозділу!

Але найбільше знущання, що чоловіка з таким поганим зором записали снайпером. Це просто цинізм. Чоловік за два роки служби не мав жодної догани й нарікання, він навіть не оскаржував висновок комісії, бо йому фактично мала б світити інвалідність з його станом, який значно погіршився. Сергій був готовий і далі залишатися у війську, але тільки там, де він міг би приносити реальну користь. На жаль, рапорт про направлення його на лікування в частині не приймають, жодної уваги на фізичне обмеження не звертають. Як мені кажуть знайомі, зважаючи на специфіку бригади, звідти вихід або "двохсотий", або "трьохсотий".

Тетяна не знає, як допомогти чоловіку, бо навіть юристи розводять руками. Бо щоб вжити якихось кроків, треба мати на руках документи.

— Чотири військові адвокати та декілька звичайних сказали мені, що зробити нічого не можна, бо забагато порушень з боку військових частин. Співробітники, навіть коли робили запис у військовий квиток, припустилися помилки, вказавши невірний місяць зарахування. А отримання витягів з наказів та оскарження їх через суд — занадто довга справа, — каже жінка. — А чоловік вже зараз перебуває у такому місці, де ворог з трьох боків на відстані декількох кілометрів. Я в розпачі.

Як повідомляв "Телеграф", у Верховній Раді обговорюють питання демобілізації тих військових, які прослужать 36 місяців. Щодо звільнення з армії людей за станом здоров’я, то тут ситуація залишається складною, бо навіть отримавши каліцтва, бійці часто не мають такої можливості і мають залишатися у складі підрозділів.