Росіяни ненавидять українців, як нацисти євреїв: головний рабин України про Путіна, мобілізацію і табу на російську мову

У Гітлера були у всьому винні євреї, у Путіна — українці

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії головний рабин України Моше Реувен Асман зайняв активну антивоєнну позицію: записував звернення до росіян із закликами припинити війну, волонтерив у Херсоні, приймав біженців в центральній синагозі Києва. Така діяльність духовного лідера єврейської громади вщент розбивала пропагандистські наративи росіян про необхідність "денацифікації" України.

Про подібність російської та нацистської пропаганди, єврейські погроми в РФ, "гарних росіян" та схожість України з Ізраїлем, читайте в першій частині інтерв’ю "Телеграфа" з головним рабином країни.

У Гітлера були у всьому винні євреї, у Путіна — українці

– Ребе, ви багато даєте інтерв’ю іноземним ЗМІ. Майже кожного разу іноземні журналісти питають вас про "нацизм" в Україні. А як так сталося, що Кремлю настільки вдалося нав’язати в світі цей наратив про "нацизм", що навіть іноземці цілком серйозно вас про це питають?

– Чим більша брехня, тим більше люди в неї вірять. З перших днів [повномасштабної] війни, коли я побачив що російські війська творять в Україні, то я зрозумів, що обов'язково маю донести всьому світу правду про те, що тут відбувається. Та брехня, яка була в російських ЗМІ, це не на 90% брехня, а брехня на всі сто відсотків. Тому перше питання від кожного іноземного ЗМІ було про "денацифікацію". Спочатку це було серйозно, адже люди не розуміли, що відбувається. А зараз я вже посміхаюся, тому що ну всім вже зрозуміло, що ніяких нацистів тут немає. І я думаю, що більшість людей в світі це розуміє.

Я спілкувався з людьми, які знаходяться під впливом російської пропаганди. Я їм пояснював все, а потім питав: "Ну ти все зрозумів?" Відповідь була, що зрозумів, а через п’ять хвилин людина знову починає говорити російські наративи. Тобто це якийсь вплив на підсвідомість.

Але ми повинні протидіяти російській пропаганді. У мене є принцип – небагато правди переможе багато брехні. Як світло переможе темряву, так і правда переможе багато неправди. І я бачив, як по всьому світу змінюються думки, коли люди чують правду. Тим більше, чують цю правду не від етнічного українця, а від єврея, від рабина. І тут ламається шаблон: їм хтось каже про нацистів, а тут раптом євреї кажуть, що українці хороші і вони не нацисти. Але ж все просто: всі національності в Україні до війни жили добре і вільно. Український народ обрав президента єврея! Націоналістичні партії, натомість, не увійшли до парламенту.

Російська пропаганда близька до нацистської пропаганди. Якщо подивитися наративи нацистської пропаганди, то я думаю, вони просто скопійовані [з нацистської Німеччини]. Вони "встають з колін", їх всі ображають… Я дивився визначення "нацизму" та "фашизму" і там те ж саме було: нас всі ображають. І німці в Чехословаччині, Польщі, просять "врятувати" їх. І те ж саме тут.

Росіяни вирішують хто фашист, а хто не фашист. Вони дали собі це право, сказавши, що вони переможці у Другій світовій. Хоча ж і американці були і англійці і багато інших народів були переможцями: українці, євреї, татари. Але чомусь російська пропаганда вирішила, що тільки росіяни переможці і вони можуть сказати хто фашист, а хто не фашист. А якщо вони кажуть про когось, що він фашист, значить, вони знеособлюють цю людину. І фашиста можна вбити, танком задавити його і його сім'ю. І вони вже кажуть, що не тільки українці фашисти, а й європейці фашисти, американці. І список можна продовжувати, бо вони самі вирішують кого робити фашистами. Я бачив, що це дуже небезпечний прецедент і вирішив, що треба боротися проти цього зла.

– Ви провели паралелі з пропагандою нацистської Німеччини. Як вважаєте, українці для Путіна зараз стали тим, чим євреї були для Гітлера. Маю на увазі маніакальне переслідування цілого народу.

– Я думаю, що в цьому щось є. Німецькі нацисти переслідували євреїв і це було за межею розуміння. Вони ненавиділи їх просто тому, що це євреї, без логіки. А росіяни, не всі, але ті, які під впливом пропаганди, так само ненавидять українців. Там були у всьому винні євреї, а тут у всьому винні українці.

Президент єврей – кістка в горлі у росіян

– Я помітив ось яку цікаву річ: останніми місяцями наративи російської пропаганди змінюються. В деяких іноземних проросійських ЗМІ розганяється тема, що війна в Україні це взагалі то війна євреїв проти Росії. Логіка така, що президентом ми обрали етнічного єврея, Коломойський, який начебто допоміг Зеленському стати президентом, також єврей, в українському уряді є євреї. Тому це війна євреїв проти Росії. Навіщо це робиться, як вважаєте?

– Це небезпечно. Є прецеденти в історії: коли царі, вельможі не могли нічого зробити, коли вони програвали, не могли підняти країну, то вони знаходили винних. А кого? Ну легше за все євреїв зробити винними. Це вже класика.

Те, що в Україні президент єврей, це було [у росіян] кісткою в горлі. Ми ж бачили, як Лавров навіть намагався вказати, що у Гітлера була єврейська кров. Тобто вони намагалися підвести якусь базу під це. Тоді їм дали відсіч зі всього світу, навіть російські євреї.

Для чого це робиться? Тому що вони намагаються використовувати всі засоби, всю брехню, давні історичні прийоми.

– В одному з інтерв'ю ви казали, що у Росії каяття після війни триватиме дуже довго. Чи не надто оптимістична заява? Чи настане це каяття взагалі?

–Я знаю з історії, що німці все зрозуміли після війни, коли їм показали фільми, наслідки, сказали правду про звірства нацистів, СС. Вони були шоковані. Виявилося, що їхні кумири були вбивцями. І досі німці каються перед євреями за ті злочини, які робили їхні батьки та прадіди. Тому, я думаю, що тут також це може бути. Я не пророк, але коли росіяни дізнаються всю правду, то це буде для них шок і будуть каятись, звісно.

– Ну німцям для цього довелося програти у війні, щоб відкрилися очі.

– Я впевнений, що добро переможе зло. Як це буде, я не знаю, але треба вірити.

– Ваша цитата: "Звісно, є гарні росіяни, я ж не расист". Наведіть приклади.

– Я впевнений, що не треба жодний народ, всіх під один гребінець. В Росії є, ну я не знаю… 25-30% росіян (а може і більше), які проти війни, але вони нічого не можуть зробити. Вони не можуть змінити режим. Я думаю, що цих людей треба навпаки підтримувати, тому що вони наступні, вони будуть тими, хто потім змінить режим і зможуть створити, я сподіваюся, вільну державу.

Я не вважаю, що правильно робити на російську мову табу, тому що багато людей в Україні розмовляють російською мовою. І ті, хто воюють, підтримують Україну. В самій Росії багато людей, які підтримують Україну. Я їх знаю особисто. Мені пишуть люди з Росії і я не вважаю, що їх треба відштовхувати. Навпаки, їм треба дякувати, що вони залишилися порядними людьми.

– А як в Ізраїлі ставляться до німців через 80 років після війни?

– У більшості ізраїльтян, євреїв по всьому світу, пройшла ця злість. Сьогодні Німеччина допомагає Ізраїлю, навіть продає (Ізраїлю — ред.) підводні човни та іншу зброю. Підтримує Ізраїль в ООН. Євреї в Німеччині також живуть і почувають себе добре.

– Тобто напруження немає?

– Немає. Та от я скажу на особистому прикладі: я приїжджаю до Німеччини, чую німецьку мову і якось на генетичному рівні почуваюся трохи некомфортно.

Я відвідував одну родину праведника, який рятував євреїв у Другій світовій, вони переселенці з Херсонської області. Донька його розмовляла зі мною російською мовою, а потім заплакала: "Ненавиджу"… І я розумію, що відчуває українка. Скільки болі, скільки всього накопичилось і як для неї ця російська мова. І я згадав себе, коли я був у Німеччині і чув німецьку мову і які у мене були почуття після 80 років по завершенню війни.

– Ви також казали, що для євреїв в Росії настають важкі часи і закликали їх виїжджати з РФ. Ми бачили події минулого року в аеропорті Махачкали. Єврейські погроми – реальність для Росії в майбутньому?

– Все може бути. В Махачкалі це була перша ластівка. В тоталітарній країні державні органи можуть сказати в один день, що сьогодні ми всі не любимо таку-то націю. Я пам'ятаю, коли була війна з Грузією. Два тижні або навіть більше, били грузинів на вулицях, а потім Путін сказав, що все, достатньо, і це зупинилося. Тобто держава може дати дозвіл в один день.

Зазвичай єврейські погроми починалися тоді, коли державні органи не втручалися. Натовп йшов громити єврейські будинки, магазини, а держава не втручалася. А потім, коли було вбито багато людей, то держава казала, що не треба цього робити. Це в історії було багато разів. Тому коли в Росії погіршиться ситуація, завжди знайдуться ті, на кого можна буде це скинути.

– Ну власне ж це зараз і робиться, коли пропагандисти кажуть, що це війна євреїв проти Росії.

– Так.

Навчитися жити "під водою"

– В контексті війни Україну часто порівнюють з Ізраїлем. Ви б могли порівняти наші суспільства? Чи бачите ви, що ізраїльське суспільство більш мобілізоване, а в Україні люди більш розслаблені. Чи це не так?

– Україна схожа з Ізраїлем, тому що більша частина її кордону оточена ворогом, як і в Ізраїлі. Але різниця в чому? 7 жовтня (2023 року, коли угрупування ХАМАС атакувало Ізраїль, — Ред.) я бачив своїми очами, як десятки тисяч людей приїжджали до Ізраїлю. Це були не солдати: люди працювали, відпочивали в різних країнах світу, але вони прилетіли. Прямо в аеропорту Бен-Гуріона вони вдягали армійську форму і одразу їхали куди було треба. Більшість ізраїльтян розуміє, що вони повинні захищати Батьківщину. Якщо не вони, то хто?

В Україні спочатку [широкомасштабного вторгнення] також так було. Було дуже велике пробудження народу. На мою думку, Україна вистояла саме тому, що єдність була і саможертовність. Зараз люди менше хочуть йти [до війська], але я вважаю, що кожна людина і Україна повинні навчитися жити "під водою". Тобто навчитися жити в екстремальних умовах, але вести нормальне, звичайне життя. Ізраїль так живе, але за хвилину може змінитися ситуація і в один момент людина перетворюється з цивільної на військову.

– А за рахунок чого Ізраїлю вдалося створити таку систему, коли від мобілізації люди не бігають, а прямо з аеропорту йдуть на війну? Тут важлива державна організація процесу, чи свою роль грає релігійний фактор?

– Я думаю, що це патріотизм. Люди розуміють, що якщо вони не підуть захищати свою родину, державу, то держави не буде. Вороги ж відкрито кажуть, що їхня ціль – скинути євреїв у воду. А держава маленька, і якщо держава не буде швидко і правильно реагувати… Не буду говорити, що може бути.

У України також сильний і підступний ворог. Та на мою думку, від патріотизму та морального настрою людей багато залежить. Війну виграє не тільки зброя, але й моральна сила.

Чому вісь зла Іран-Росія-КНДР пішла в наступ на цивілізований світ саме зараз? Як удари помсти Ізраїлю по Ірану допоможуть Україні? Чому в Умані неможливо зробити задовільні умови для паломників? Про це читайте в другій частині інтерв’ю.