Бої під Селидовим і Покровськом: чи загрожує українській металургії криза при втраті вугільних шахт

В Україні вже давно гостро стоїть проблема з коксівним вугіллям

Якщо війська РФ захоплять Курахове, Селідове та Покровськ, де у нас є шахти з коксівним вугіллям, то це не призведе до катастрофи. Це пов’язано з тим, що Україна останні десятиліття не забезпечувала сама себе цим паливом і купувала його з-за кордону.

Саме тому втрата контролю над шахтами з коксівним вугіллям не вплине на вирішення даної проблеми. Про це в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" розповів енергетичний експерт Геннадій Рябцев.

"Україна в останні десятиліття не забезпечувала себе коксівним вугіллям. Тобто саме він був основним рядком в імпорті енергетичних продуктів, якщо не брати до уваги нафтопродукти. Тому коксове вугілля завжди було в дефіциті. І, на жаль, навіть те, що зараз відбувається в Донецької області не може якимось чином впливати на вирішення цієї проблеми", — заявив експерт.

За словами Рябцева, проблема з нестачею коксу в Україні існувала давно і наша металургійна індустрія не справлялася. Саме тому Україна багато років імпортувала вугілля з-за кордону, а зараз головне завдання — це зберегти життя шахтарям та їхнім родинам.

"Шахти зараз не виробляють ту кількість вугілля, яке було б значущою для української металургійної індустрії, яка, на жаль, останніми роками, особливо після захоплення Маріупольського кластеру, не демонструє великих обсягів виробництва. Тому зараз, на мій погляд, найважливіше — це збереження життів українських шахтарів та членів їхніх сімей. Тому працювати під обстрілами та ризикувати щодня своїми життями, на мій погляд, не має сенсу", — наголосив експерт.

Також Геннадій Рябцев прокоментував інформацію про те, що в лютому 2024 року в Покровській вугільній групі, що входить до складу "Метінвесту", ввели в експлуатацію 11-у лаву з видобутку коксівного вугілля. У компанії заявляли, що вони планують видобути майже 1 мільйон тонн вугілля.

"Вони збиралися стільки видобувати, але не факт, що у них це вийшло. А загалом мільйон тонн — це крапля в морі. Це приблизно 3% того, що необхідно Україні. Скільки зараз нам необхідно вугілля складно сказати, бо інформація закрита та дуже складно оцінювати… Тобто це офіційно прописано у постанові НКРЕКП, якою заборонено повідомляти про кількість вироблення, переробки та використання енергетичних ресурсів", — наголосив експерт.

За його словами, для прикладу можна порівнювати ситуацію за минулі роки. Так, Україна у січні-грудні 2021 року збільшила валютні витрати на імпорт кам’яного вугілля та антрациту порівняно з аналогічним періодом минулого року на 46,7% — до 2,48 млрд доларів США.

Відповідні дані розміщено на сайті Державної митної служби. За даними митниці, за звітний період в Україну було імпортовано 19,5 млн. тонн вугілля, а роком раніше — 16,95 млн. тонн (+15%).

Це свідчить про те, що вугілля, що коксується, і раніше було в дефіциті і його доводилося купувати з-за кордону. Судячи з наведених цифр, видобуток навіть 1 мільйон тонн вугілля в Покровську не може покрити запит України навіть на 5%.

Грубо кажучи, навіть захоплення цих місць та шахт критичним для України та для нашої металургії не буде.

"Ну, критично для металургії, безумовно, не буде. Знову ж таки, з точки зору того, що основні обсяги вугілля вже були там видобуті. А по-друге, протягом останніх місяців виробництво на цих підприємствах (Курахове, Селідове та Покровськ — ред.) суттєво скоротилося через військові ризики", — резюмував експерт.

Нагадаємо, останнім часом у медіапросторі активно обговорюється тема можливого виходу Збройних Сил України з міста Селидове, щоб уникнути оточення. Це місто має стратегічне розташування для обох сторін на фронті.

Після окупації Вугледару противник робить наступальні дії у напрямку Покровська та Курахового, зокрема в районі Курахівського водосховища. Селидово, будучи третім містом цьому шляху, стає ключовою метою російських сил.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, що місто Вугледар Донецької області, яке зараз перебуває під окупацією російських військових, перетворилося на справжні руїни.

У ньому навряд чи знайдуться житлові будинки, які за час війни не зазнали руйнування. Красиве і квітуче місто раніше з приходом "російського світу" буквально померло.