Після навчання у Німеччині спізнився на потяг і пішов у СЗЧ: як карають бійців-втікачів і що має змінитися

Законодавці ухвалили чергові зміни щодо покарання тих, хто йде в самоволку

Під час повномасштабної війни через різні причини деякі захисники самовільно залишають військові частини. Такі дії законодавство трактує як кримінальне правопорушення, за яке цілком реально потрапити за ґрати.

"Телеграф" проаналізував, як карають українців, що потрапили до війська за мобілізацією або служили в армії за контрактом, й пішли в СЗЧ (самовільне залишення військової частини або місця служби) або дезертували.

Тимчасово чи назавжди – тонка межа між двома статтями

Серед видів військових кримінальних порушень в публічному просторі найчастіше якраз згадують про СЗЧ та дезертирство. Це відповідно статті 407 та 408 Кримінального кодексу України. У першому випадку обов'язковою ознакою дій бійця має бути намір ухилятися від військової служби тимчасово, а у другому – назавжди, при цьому важливою характеристикою є прямий умисел особи.

- Якщо людина залишає військову частину (байдуже йде з бойових позицій чи з постійного місця дислокації), й говорить: "Я служити більше не буду, повертатися не планую", то це дезертирство, – пояснив в коментарі "Телеграфу" Михайло Козачук – адвокат, співзасновник юридичної компанії Подільський юридичний центр. – При цьому термін відсутності бійця на службі не важливий, має значення його намір не повертатися до виконання своїх обов'язків. Й тут буде як засіб доказування використовуватися те, що він казав командиру, своїм побратимам, як він себе поводив, коли опинився вдома, наприклад, можливо він зібрав речі й намагався перетнути кордон й був затриманий тощо.

Якщо ж військовий поїхав, наприклад, додому через якісь особисті причини, провів там певний час – це може бути кілька тижнів, чи місяців, але зрозумів, що вчинив неправильно, й хотів би продовжувати службу, то це буде СЗЧ. В цілому різниця у відповідальності за обидва військові злочини не дуже велика. За самовільне залишення частини, вчинене в умовах воєнного стану, – від 5 до 10 років, за дезертирство – 5-12 років тюрми, – наголосив адвокат.

При цьому суд іноді призначає більш м'яке покарання, ніж передбачено санкціями ст. 407 та 408 Кримінального кодексу України. Все залежить від обставин скоєння злочинів.

Наприклад, таке рішення було ухвалене 13 листопада Ірпінським міським судом Київської області. Фігурант – мешканець одного з сіл на Запоріжжі, що був мобілізований в червні 2022 року. За кілька місяців – в грудні – чоловік потрапив до шпиталю, а після повернення до військової частини, вирішив поїхати додому. Там й проводив час аж до травня 2024 року, поки не отримав виклик до Теруправління ДБР, куди й прийшов з повинною. Отже, дії запорожця були кваліфіковані за ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Вже у суді він пояснив, що полишив службу "під впливом емоцій", адже напередодні поховав брата, що загинув на фронті. В результаті покаранням для чоловіка стало 5 років позбавлення волі. Але по факту за ґратами він не опинився, бо був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Як свідчить судова практика, можливий й варіант перегляду м'якого вироку. Так, зокрема, сталося з мешканцем Дніпропетровської області, що мав за плечима досвід участі в АТО/ООС. У 2020 році він уклав трирічний контракт й служив на посаді механіка-водія в одному з батальйонів, й, відповідно долучився до захисту країни з початком повномасштабного вторгнення. Але у липні 2022 року самовільно залишив військову частину, й згодом, а саме в грудні того ж року, "здався" ДБР. Суд першої інстанції на початку лютого 2024 року визнав його винним за ч. 5 ст. 407 КК України та призначив покарання 5 років позбавлення волі, встановивши іспитовий строк 3 років. Але цей вирок оскаржила прокуратура, з її доводами погодилась колегія суддів Дніпровського апеляційного суду. З обґрунтуванням, що підсудний "подав іншим військовослужбовцям ганебний приклад нехтування вимогами військової дисципліни, що в свою чергу підриває не лише боєготовність військових формувань, але й авторитет Збройних Сил України в цілому", його умовний термін змінили на реальний. Й чоловік має провести 5 років за ґратами.

В середньому на 5 років – суди карають по мінімуму

З 27 січня 2023 року почали діяти законодавчі зміни, що передбачали посилення відповідальності для військовослужбовців. Зокрема, для цієї категорії обвинувачених була прописана заборона на пом'якшення покарання та застосування випробування не тільки за СЗЧ та дезертирство, а також за непокору, невиконання наказу, погрози чи насильство щодо начальника та самовільне залишення поля бою.

- Дійсно, у судів була раніше можливість звільнити особу від призначеного покарання з іспитовим строком, тобто дати т. зв. умовне засудження, – зазначає Михайло Козачук. – Але потім на рівні з корупційними злочинами суддям було заборонено застосовувати такий варіант й відносно військовослужбовців, що скоюють правопорушення. Теоретично мали б бути тільки реальні покарання, але не практиці судді все одно застосовують, наприклад, ст. 69 КК України, коли покарання призначається нижче від найнижчої межі, що передбачає закон за конкретний злочин. Це можливо, коли, наприклад, людина не довго пробула в СЗЧ, а потім повернулась до частини, продовжила служити без жодних зауважень.

Також юрист наголосив, що те, яким буде термін за самовільне залишення військової частини або місця служби та за дезертирство залежить від багатьох факторів. Починаючи від того, яку посаду обіймав військовий, пішов він у СЗЧ зі зброєю чи ні тощо. Найчастіше все-таки бійцям дають "по мінімуму" – 5 років.

Звісно, що кожна історія СЗЧ дуже індивідуальна. Так, уродженець Вінницької області примудрився відстати від потягу, коли повертався з побратимами з-за кордону після навчання, а згодом ще й скоїв крадіжку. Його справу розглядав Жмеринський міськрайонний суд, адже саме в цьому місті військовослужбовець пішов у СЗЧ. Напередодні цього кроку він провів кілька місяців у Німеччині, де опановував військову науку. На зворотному шляху під час чергової зупинки пішов до магазину, щоб купити цигарки та перекус, та затримався у черзі, тож пропустив відправлення. При цьому боєць наполягав, що попередив про це безпосереднього командира, від якого отримав вказівку "очікувати вдома". Перебування у рідних стінах затягнулось з травня 2023 року до квітня 2024. За цей час вінничанин встиг щось вкрасти та отримати за це умовний термін за ч. 4 ст. 185 КК України (відповідне рішення було ухвалено тим самим судом у серпні 2023 року). В результаті за сукупністю злочинів у вироці, оголошеному 27 вересня, військовослужбовець має реальний термін – 6 років позбавлення волі.

А от військовослужбовець, що служив в одній з інженерних рот й навчався на сапера, встиг "погуляти" лише пару тижнів. Як свідчать матеріали справи, у своєму підрозділі він відзначився в перший же день, бо приїхав з іншої військової частини з пляшкою коньяку, яку знайшов замполіт та вилив перед строєм. Згодом чоловік отримав дозвіл не коротку відпустку, але з неї вирішив не повертатися. На суді потім пояснював, що через особисті проблеми з дружиною. При цьому затримали його вдома у Дніпрі оперативні чергові в/ч напідпитку, а дії кваліфікували як дезертирство (ч.4 ст. 408 КК України). Вирок був оголошений 3 червня 2024 року, відповідно до якого покаранням для бійця стало 5 років тюремного ув'язнення.

Стільки ж років проведе за ґратам й мешканець Запоріжжя, що був мобілізований до війська у 2023 році. Служив у десантно-штурмових військах, брав активну участь у бойових діях. При цьому, як пояснював на суді, "одного разу після виконання бойового завдання із 156 військовослужбовців його роти залишилось в живих 11 осіб". Все пережите врешті відобразилось на психологічному стані, наголошував боєць, тож отримавши коротку відпустку з нагоди дня народження він вирішив до підрозділу не повертатися. Пів року військовослужбовцю вдавалось уникати відповідальності, але у середині квітні 2024 року його затримали на вулиці правоохоронці, згодом був суд й обвинувальний вирок.

Шанс на виправдання та звільнення від відповідальності

В основній масі вироки за СЗЧ та дезертирство є обвинувальними, але зрідка все-таки військовослужбовців виправдовують. Принаймні такі рішення ухвалюють суди першої інстанції. Наприклад, відповідно до вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 7 серпня 2024 року визнав невинуватим у самовільному залишенні військової частини мобілізованого житомирянина. Чоловік під час відпустки через погіршення стану здоров'я переніс операцію, отримав згоду від командування на подовження відпочинку. Коли ж дозволили лікарі, боєць повернувся до підрозділу та повернувся до виконання обов'язків такелажника й лише за півтора місяця був взятий під варту й звинувачений у порушенні закону. Під час судового розгляду з'ясувалось: військова частина провела службове розслідування формально й хоча було відомо, де саме лікувався боєць, запити до медзакладу не робила, висновки після його повернення не переглядала. Результатом стало те, що з військовослужбовця, який зміг документально підтвердити тривалість свого лікування, зняли звинувачення.

За словами адвоката, зараз суди активно застосовують й нову норму, що дозволяє звільняти від кримінальної відповідальності тих бійців, що пішли в СЗЧ або вчинили дезертирство вперше.

– Відповідно до ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 і 408 може бути звільнена від кримінальної відповідальності, – нагадав Михайло Козачук. – Для цього військовослужбовець має подати відповідне клопотання до слідчого, прокурора (на стадії досудового розслідування) або безпосередньо до суду. Але головна умова – наявність письмової згоди від командира підрозділу (не важливо, того, де боєць служив до СЗЧ, або іншого, з яким зміг домовитися), де військовослужбовець має намір проходити службу надалі. Й найголовніший нюанс – норма застосовується тільки до тих, хто вперше вчинив відповідне правопорушення, якщо це відбулось повторно, то реального покарання вже не уникнути.

На момент виходу публікації стало відомо про урегулювання на рівні Верховної Ради процедури повернення на службу військовослужбовців, що пішли в СЗЧ вперше. Про це повідомив народний депутат України Ярослав Железняк. Відповідно до норм законопроєкту №12095, ті бійці, хто повернеться до свого підрозділу до 1 січня 2025 року, отримують право на поновлення на службі або дії їх контракту без довгої судової тяганини. Відповідне рішення має ухвалити командир протягом 72 години. При цьому відмовити, якщо на цей момент відносно таких воїнів вже будуть розпочаті кримінальні проваджені за статтями 407 і 408 КК України, він не зможе. Крім того, документ передбачає, що у разі добровільного повернення на службу військові можуть розраховувати на поновлення виплат забезпечення, соціальних гарантій й пільг. Варто розуміти, що для того, щоб новий закон набрав чинності, його має підписати президент.

Як повідомляв "Телеграф", зараз у столичному суді слухається справа Сергія Гнезділова – військового, що самовільно залишив свій підрозділ для привернення уваги до питання мобілізації. Натомість бійцю висунули звинувачення у дезертирстві та тримають під вартою.