Хірургиня чи хірург: редакторка пояснює, чому важливі фемінітиви в медицині

Використання фемінітивів — це не данина моді, а принципова позиція визнання професіоналізму кожної жінки-медикині

У сучасному світі мова — це не лише засіб комунікації, а й потужний інструмент відображення соціальних змін. Особливо яскраво це проявляється в професійній термінології, зокрема в медичній галузі.

Українська медицина має унікальну особливість: понад 70% медичних працівників — жінки. Проте, як наголошує редакторка Ольга Василевська, попри це, досі побутують застарілі мовні конструкції, які применшують внесок жінок у професію.

Подолання мовного андроцентризму

Використання фемінітивів — це не данина моді, а принципова позиція щодо:

• визнання внеску жінок у професію,
• руйнування стереотипів про "чоловічі" та "жіночі" професії,
• створення інклюзивного професійного середовища.

Правила творення фемінітивів у медицині

Спеціальності на -г/-лог – найприроднішим способом є додавання суфікса -ин-:

• хірургиня
• онкологиня
• проктологиня
• неврологиня
• анестезіологиня

Спеціальності на -т – до таких назв додається суфікс -к-:

• терапевтка,
• інфекціоністка,
• ендоскопістка.

"Фах не має статі" – це маніпулятивне твердження. Дійсно, фах не має статі, але носій фаху її має. Іменник завжди має рід. Тому "хірург" — іменник чоловічого роду. Для позначення жінки-професіонала потрібен відповідний іменник. А отже, поява слів на кшталт "хірургиня" цілком органічна та виправдана.

Раніше "Телеграф "розповідав, як українською називати людей, які впливають на думки інших. Що не так з перекладом слова "influencer".