Вони б отримали до 15 років: дізнайтеся, хто були найвідоміші колаборанти в українській історії

Чому частина українців історично переходила на бік ворогів, як це впливало на долю країни та які уроки можна винести з цього для сучасного протистояння Росії

Історія України сповнена як героїчних сторінок, так і прикладів зради та колабораціонізму. Протягом століть окупанти використовували своїх прибічників серед місцевого населення для легітимізації та зміцнення свого панування на українських землях.

Феномен зради та колабораціонізму в українській історії має глибоке коріння та складні передумови. Як зазначає історик Олег Криштопа, колаборантами вважаються ті, хто допомагає ворогам, і це явище супроводжувало українців протягом століть.

Історичні початки колабораціонізму

Вже у XIII столітті предки сучасних московитів стали васалами Золотої Орди та воювали проти колишніх одноплемінників. Після втрати державності українська еліта двічі зраджувала свій народ: спочатку шляхта спольщилася а потім козацька старшина обрусіла, отримавши дворянські титули від Російської імперії.

Яскравим прикладом спольщення української еліти є постать князя Яреми (Єремії) Вишневецького. Народжений у православній родині знатного українського княжого роду, він перейшов у католицтво та став одним із найжорстокіших ворогів козацтва під час повстання Хмельницького. Маючи величезні маєтності на Лівобережжі, Вишневецький з особливою жорстокістю придушував повстання українських селян, за що отримав прізвисько "Ярема — кривавий баба".

Причини цього явища криються насамперед у тому, що вірність у ті часи вимірювалася не поняттям нації, а відданістю монарху та вірі. Саме тому Богдан Хмельницький, піднімаючи повстання, обирав союзників за релігійною ознакою, що призвело до Переяславської угоди з Московією.

Мотиви зради та видатні зрадники козацької доби

За оцінками істориків, люди погоджуються на колабораціонізм із трьох основних причин:

• ідеологічні переконання;
• матеріальна вигода:
• страх за своє життя та безпеку.

Саме такими мотивами керувалися найвідоміші зрадники доби Івана Мазепи: полковник-обозний Іван Ніс, який показав московитам таємний хід до Батурина, що призвело до повного знищення гетьманської столиці та загибелі тисяч мешканців у 1708 році.

Полковник Гнат Галаган допоміг Петру I знищити Запорізьку Січ, видавши таємні підходи до козацької твердині. Обидва отримали високі посади та маєтки за свою зраду.

Показовою є також історія Василя Кочубея та Івана Іскри, які донесли на гетьмана Мазепу царю Петру I. Хоча формально вони діяли в дусі вірності монарху, їхні дії підірвали плани визволення України. Після поразки Мазепи під Полтавою його наступник Іван Скоропадський, хоч і співчував повсталому гетьману, але з готовністю прийняв булаву від Петра I.

Особливу роль у зраді козацької ідеї зіграв Юрій Хмельницький, син Богдана. За словами істориків, під час переговорів у Переяславі його напоїли та підсунули на підпис фальсифікований договір, який суттєво обмежував права України.

Українці на службі імперії

В Російській імперії українці могли зробити карколомну кар'єру, на відміну від інших імперій. Серед відомих українців на службі в царя:

• Феофан Прокопович — ректор Києво-Могилянської академії, який після поразки Мазепи переїхав до Петербурга і став головним ідеологом реформ Петра I. Саме він запропонував перейменувати Московію на Росію, фактично ставши "хрещеним батьком" нової імперської ідентичності.
• Олександр Безбородько — канцлер Російської імперії, один із найвпливовіших державних діячів при дворі Катерини II та Павла I. Походив із козацької старшини, але повністю присвятив себе службі імперії.
• Михайло Милорадович та Іван Паскевич — видатні полководці, які походили з України, але прославилися завойовницькими походами для Російської імперії. Паскевич, зокрема, отримав титул "князя Варшавського" за придушення польського повстання 1830-1831 років.

Колабораціонізм у XX столітті

Під час визвольних змагань 1917-1921 років колабораціонізм став масовим явищем. Більшовики активно вербували зрадників серед українців, щоб надати своїй агресії вигляду громадянського конфлікту.

Один з них – Микола Щорс, командир більшовицької дивізії, який воював проти армії УНР. Його пам'ятник досі стоїть у Києві, іронічно — на перехресті з вулицею Симона Петлюри. Щорс був убитий більшовиками пострілом у потилицю, коли його запідозрили в "українському націоналізмі".

У Другій світовій війні питання колабораціонізму набуло додаткової складності. Діяв принцип "хто б не переміг у війні, Гітлер чи Сталін, обидва назвали б українців зрадниками". Так, Степана Бандеру Кремль називав "агентом нацистів", а нацисти — "ставлеником Кремля". Насправді ж Бандера провів більшу частину війни в нацистському концтаборі.

Сучасні реалії

Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році підтвердило, що ворог розраховував на масову зраду українців. Однак, на відміну від попередніх століть, сьогодні колабораціонізм — явище маргінальне, що обмежується переважно окремими особами з корисливими мотивами.

Як свідчить історичний досвід, доля колаборантів зазвичай трагічна: їх ліквідовують або власні "роботодавці", або ті, кого вони зрадили. Сучасна Україна, на відміну від минулих епох, має всі інструменти для протидії цьому явищу та збереження державного суверенітету.

Раніше "Телеграф", як діти відомих українців стали на "хибний шлях" і до чого це призвело. Адже зрада національних інтересів може вплинути на декілька поколінь нащадків.