Українська зброя виходить на ринок: що треба знати про експорт і коли будуть перші контракти

Надлишкові потужності ВПК не стоятимуть: частина йде на фронт, частина — на контрольований продаж.

У Раді національної безпеки і оборони відбулася закрита нарада під головуванням секретаря РНБО Рустема Умєрова та радника президента з питань стратегічних галузей Олександра Камишіна. Під час зустрічі, на якій був присутній журналіст "Телеграфу", обговорювалася стратегія відкриття експорту українського озброєння.

Від "для себе" до контрольованого експорту

Україна переходить до нового етапу розвитку оборонної промисловості — від виробництва виключно для власних потреб до контрольованого експорту зброї дружнім державам. За словами учасників зустрічі, потенціал українського оборонно-промислового комплексу вже сьогодні оцінюється у 35 мільярдів доларів на рік, однак фінансування покриває лише половину можливостей. 2026 року лише далекобійні спроможності можуть перевищити 35 мільярдів, а загальний обсяг оборонного виробництва — сягнути 60 мільярдів доларів.

Оскільки такий обсяг інвестицій неможливо забезпечити ані з державного бюджету, ані коштом партнерської допомоги, частина продукції вироблятиметься для контрольованого експорту, а це дозволить самофінансувати оборонний сектор.

Що саме експортуватиме Україна

На зовнішній ринок передусім вийдуть українські безпілотні системи — повітряні, наземні та морські. За планом, партнери можуть інвестувати у виробництво озброєння в Україні або ж створити спільні потужності на своїй території. Перші контракти очікуються не раніше другої половини 2026 року. Цей цикл включає етапи тестування, сертифікації та закупівельні процедури іноземних партнерів.

Нині в Україні працює понад тисячу оборонних компаній, проте до експорту готові менше половини — через необхідність пройти технічну перевірку та отримати відповідні дозволи.

Як працюватиме процедура експорту

Механізм експорту зброї буде достатньо простим. Компанія, яка має надлишкові виробничі спроможності та відповідає вимогам безпеки, подає заявку до Державної служби експортного контролю (ДСЕК). Протягом 90 днів служба перевіряє всі дані і передає рішення на затвердження Міжвідомчої комісії при РНБО.

Приватним компаніям дозволять працювати безпосередньо. Вони можуть користуватися послугами держспецекспортерів чи приватного спецекспортера, або отримати власні повноваження, ставши резидентами програми Defence City, чи маючи рішення Кабміну для конкретної компанії. Проте пріоритет у постачанні мають Сили оборони.

Повний контроль — зброя не має попасти не в ті руки

Держава зберігає повний контроль над кінцевим користувачем: РНБО формує список країн, яким дозволено постачати українське озброєння, — насамперед це держави, з якими підписано безпекові угоди. Діятиме після експортний контроль, у тому числі з залученням розвідки.

Цікаве про українську зброю: Літаки летять, будемо всіх бомбить: чи стане українська балістика "козирною картою" України

Представницькі офіси в Європі

У рамках нової політики Україна відкриє представницькі офіси оборонної промисловості у Берліні та Копенгагені — столицях двох країн, що найбільше інвестували у розвиток українського ВПК. Там наживо можна буде побачити, як працює українська зброя. Кожен із них матиме три зони: відкриту для демонстрацій, закриту — для військових планувальників, та переговорну — для укладання контрактів.

Наступним етапом стане відкриття представництв у США та країнах Глобального Півдня, щоб поширити український досвід та закріпити бренд "Made in Ukraine" у світовій оборонній індустрії.

Що таке Defence City

Defence City — це спеціальний режим для оборонних виробників, який створює "зону швидкої дії" з мінімальною бюрократією. Резиденти отримують доступ до спрощених процедур експорту, спільного виробництва та міжнародних передач озброєнь. Обіцяють — на ухвалення рішень будуть потрібні дні, а не місяці.

Раніше "Телеграф" розповідав, що навіть найбільші українські підприємства не завантажені повністю: це стосується виробництва броньованих автомобілів, систем радіоелектронної боротьби та безпілотників. Виробники можуть робити значно більше, ніж держава здатна закупити, а без можливості експорту потужності залишаються недовантаженими. Попит на українські розробки є за кордоном — від країн Балтії до США.