Росіяни йдуть в наступ на Покровськ по своїх трупах, але ситуацію ще можливо врятувати: комбат "Свободи"

Ворог почав просочуватись в Покровськ 8 місяців тому, але в доповідях замовчували проблему

Ситуація навколо Покровська загострюється мало не кожного дня. За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, Росія кинула на цей напрямок близько 150 тисяч військових і зосередилась на оточенні міста та перерізанні шляхів постачання.

Проте місто продовжує триматися, а українські військові утилізують окупантів в значних масштабах. Та чи довго так триватиме, або ж силам оборони все ж таки доведеться залишити Покровськ? Яка тактика ворога та які основні проблеми ЗСУ на цьому напрямку? Про це в бліцінтерв'ю "Телеграфу" розповів командир батальйону "Свобода", бригади Нацгвардії "Рубіж" Петро Кузик, який зараз перебуває на цьому напрямку.

Райдужних перспектив немає

– Пане Петро, зараз лунають заяви від політиків, в тому числі з комітету нацбезпеки і оборони, стосовно того, що рано чи пізно, силам оборони доведеться залишити Покровськ. Це дійсно так?

– Райдужних перспектив я не бачу. Ситуація дуже важка і об'єктивно надзвичайно складно працювати. Зараз пішли тумани, волога погода і це значно ускладнює роботу дронів. В роботу доводиться включатися піхоті, а це складніше, адже взаємне проникнення між бойовими порядками дуже глибоке: десятки кілометрів. Логістика вся на дронах. Наприклад, сьогодні вивезли трьох поранених за допомогою НРК (наземний роботизований комплекс, — Ред.), користуючись прикриттям туману. Але ж ви розумієте, що і ворог підкрадається до наших позицій під прикриттям туману. Тому на перший план виходить мінування, робота піхоти. А дрони можуть літати тільки по обіді, адже зранку туман і треба чекати, поки він розсіється.

Божевільний Путін ляпнув неправду (стосовно оточення Покровська, — Ред.) і зараз ворог будь-якою ціною підтягує реальність до того, що наляпали язиком. Вочевидь, під якісь дати, адже посилюється тиск. Піхотні позиції обробляються КАБами, з втратами вони не рахуються. Буквально по своїм трупам вони йдуть і йдуть. Але! Працювати все ж таки можна.

Ситуація архіскладна і нічого доброго немає. Підрозділи наші виснажені, традиційно є дефіцит боєкомплекту, але поки що ми даємо відсіч, утримуємо ділянку, не прогинаємося. З іншого боку, в Бахмуті, Рубіжному, Сіверськодонецьку не було легше. Там так само було напівоточення і нормально працювали.

– Відтак, які сценарії майбутніх боїв за Покровськ?

– Все залежить від кількох факторів.

По-перше, чи буде у нас поповнення [особовим складом]. По-друге, чи буде забезпечення боєкомплектом, дронами. Чи будуть зроблені відповідні висновки. Чи буде як зазвичай: фортеця Бахмут, фортеця Покровськ… Та це вже залежить від рішень "зверху". На місцях українська піхота б'ється відчайдушно. Паніки немає, є методична робота. Її б просто посилити (підрозділи, БК) і ситуацію можливо ще вирівняти. Нам дати небагато свіжих сил, трохи більше БК, і можна працювати. Та я не знаю, чи є резерви.

Звісно, якщо вони зосередили 150 тисяч наступального потенціалу [на Покровському напрямку], то давати наказ тут вмирати буде злочинно. Треба, максимально наносячи втрати, маневрувати і збивати їх наступальний потенціал. Рано чи пізно він закінчиться. Не на цьому місті, так на іншому. А може й на цьому. Справа в тому, що ця волога туманна погода як ускладнює нам роботу, так і полегшує.

– Поясніть як саме?

– Зараз розм'якнуть поля перед нами і ворог вже не зможе так ефективно використовувати бронетехніку, не так швидко будуть підходити їхні групи. Це полегшить ураження. Втім, і зараз ворог несе великі втрати, хоча для них це прийнятно. Та це підбадьорює: ми не просто тут страждаємо, а займаємось серйозною роботою зі знищення наступально-ударного потенціалу ворога.

Інфільтрація ворога

– Наскільки критична у нас нестача піхоти на цьому напрямку?

– На всіх напрямках. Просто на цьому напрямку ця нестача проявляється особливо гостро, тому що, по-перше, та піхота, яка є, вже виснажена. По-друге, оскільки піхоти мало, то відносно невеликій кількості бійців доводиться розтягуватися на рубежі оборони. А це відображається на якості оборони і стійкості наших піхотних позицій.

– У випадку з Покровськом, на відміну від Бахмуту, ворог використав тактику, так званої, інфільтрації, коли йшли не в лоб, а просочувались в місто невеликими групами. Поясніть, за рахунок чого росіянам це вдалося?

– Проблема виникла не щойно, не тиждень тому і навіть не місяць тому. На мою особисту думку, ця проблема почала формуватися місяців 8 тому, коли ворог почав просочуватись на деяких напрямках. Проблему намагалися або замовчати, або ж не бачили її. Або ж і те і інше і викривляли ситуацію в доповідях. Поки це були точкові проломи, або, як модно казати, інфільтрація ворога поміж бойових порядків, це можна було не помічати, десь там організувати контрдиверсійну роботу. А коли ворог в точках накопичення інфільтрувався до критичної маси, стало зрозуміло, що така їхня тактика не просто діє, а загрозливо критична.

Тоді почалися зустрічні піхотні бої, а в таких боях перевагу має той, у кого більше піхотних похідних груп. Так, рівень нашої майстерності набагато вищий (це не пуста бравада, це факт), але це нівелюється перевагою в кількості. А кількість завжди переходить в якість. Тобто проблема замовчувалась, не доносилась, не доповідалась, виправлялась в "красивішу" сторону і стали тим, що ми маємо зараз.

– Які масштаби цієї інфільтрації? Я зустрічав цифри, що близько 300 окупантів таким чином просочилися в Покровськ. Схоже на правду? Чи набагато більше?

– Цього ніхто точно не знає. Ворог інфільтрується через посадки, бойові порядки, є 3-4 види наступальних сил. У них завдання знайти наші позиції, вступити в бій, щоб позиція була точно визначена, а тоді вони її починають знищувати артилерією і дронами.

А друга тактика, це працювати навпаки: обходити, обтікати наші бойові порядки і пройти до точки накопичення. Скільки цих груп, які з них "сплять", які виявлені? Невідомо. Ця вся історія тривала багато-багато місяців. Знаю, що робота по таким групам ведеться. Інколи успішно, а інколи і ні.

Робота в напівоточенні додає стійкості нашій піхоті, але точно не додає комфорту, адже при такій щільності боїв вивести пораненого бійця це треба провести цілу спецоперацію. Завдяки НРК нам це вдається, а є й позиції, де не виходить цього зробити. Наприклад, був випадок, коли боєць зі зламаною ногою вийшов самостійно через два тижні, коли нога вже почала зростатися.

Покровськ – відволікаючий маневр?

– Зустрічав оцінки військових експертів, які казали, що росіяни посилили тиск в Покровську для того, щоб відволікти увагу наших оборонців, а насправді їх цікавить масштабний наступ на Запоріжжя. Так дійсно може бути?

– Не думаю. Ворог постійно намагається знайти слабкість в нашій обороні. Там, де він її знаходить, там і починає концентрувати зусилля для прориву цих слабких точок. От вони намацали, що подібна тактика в зоні Покровська діє. У них стала виходити ця інфільтрація і вони терпляче почали її здійснювати і намагаються довести всьому світові, що їхня армія ще на щось здатна. Якщо вони зрозуміють, що виснажені підрозділи на Запорізькому напрямку, то, повірте, вони сконцентрують ударні зусилля там. Не тому, що якийсь обманний маневр, а тому, що мають локальні успіхи з такою тактикою. Це давно відома їхня тактика, яка приносила їм користь ще за часів ПВК "Вагнер".