"Доброзвичайність" у законі та лазівки в праві власності: що не так із новим Цивільним кодексом

Розмиті норми можуть вплинути на суди, бізнес і приватне життя

Проєкт нового Цивільного кодексу Верховна Рада підтримала в першому читанні, попри суперечливі норми в ньому. І хоча пропозицію про дозвіл шлюбу в окремих випадках з 14 років прибрали, залишились позиції, які відкривають простір для корупції та маніпуляцій.

Що потрібно знати:

• Вводиться поняття "доброзвичайність" без чітких критеріїв
• Рішення можуть залежати від суб’єктивної оцінки чиновників і суддів
• З’являються ризики втручання у приватне і сімейне життя
• Запроваджується пріоритет даних реєстру над фактичним правом власності
• Існує ризик легалізації незаконно привласненого майна та земель

Простір для маніпуляцій дає поняття "доброзвичайність", яке вводить цей цивільний кодекс, та відкриття шляху для легалізації вкрадених у держави земель. "Телеграф" розбирався, які небезпеки несе новий кодекс.

Мораль у законі: як працюватиме "доброзвичайність"

Проєкт Цивільного кодексу у статті 6 вводить поняття "доброзвичайності". За пропонованим визначенням це "сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві". Якщо суспільні відносини суперечать цьому поняттю — "настають юридичні наслідки, визначені цим Кодексом та/або іншим законом, або договором".

Конкретних критеріїв того що є моральним чи етичним стандартом в Україні немає ані у законодавстві, ані у підзаконних актах. Визначати, що є "доброзвичайним" матимуть право люди "на місцях" із своїми стереотипами та моральними чи аморальними принципами. Серед тих двох нардепок, що проголосували проти нового Цивільного кодексу Інна Совсун. Вона пояснює — якщо суддя вирішить, що розлучення для пари — неморально, то людей пробуватимуть мирити.

"Запасайте місяці на судові засідання та зустрічі з людьми, що пхатимуть носа у ваше особисте життя. В особисте життя двох дорослих людей, які ухвалили рішення, що їм краще будувати свої життя окремо. Ну і важливий момент: будь-яке подовження процесу розлучення — це не просто додатковий час, це автоматично тягне збільшення годин роботи юристів і видатків на них. Такі кошти не у всіх є", — зауважує нардепка.

Обов'язковим є вживання різних заходів примирення є тоді, коли у шлюбі є діти і без проходження цього процесу не можна перейти до питань батьківської відповідальності. Інший спірний момент — в разі аморального вчинку чоловік або жінка можуть змусити іншого повернути дошлюбне прізвище. Межі аморального не вказані, хоча інші приклади негідно поведінки надані — зрада, домашнє насильство, кримінальне правопорушення. Наголосимо — процес зміни прізвища в документах тривалий та не безкоштовний.

"Автори постійно апелюють до того, що його писали найкращі юристи країни. Є в цьому аргументі одна проблема: жити за ним будуть не тільки найкращі юристи, а й усі громадяни й громадянки України. І ці громадяни й громадянки — давно вийшли за межі радянських уявлень про домострой, які намагаються видати за сучасні новітні ідеї у формі "доброзвичайності", — резюмує Совсун та наголошує — потрібно поглянути на кодекс через призму європейської інтеграції України.

На небезпеку та потенційні корупційні ризики вказує і публіцист, речник ОСУВ "Хортиця" та співзасновник партії "Демократична Сокира" Віктор Трегубов. Він наголошує — застосування нечітко морально норми покладається на місцевих дрібних чиновників. "Уявіть собі його. Краще по найгіршому зразку — адже такі теж будуть приймати рішення щодо чужих доль. Подумайте, чи довірили б ви йому вирішувати вашу", — пише він.

"Судово-юридична газета" зауважує, що у випадках, коли законодавство оперує такими категоріями, як "доброзвичайність" чи мораль, вони не спираються на єдиний універсальний етичний стандарт, а відтак набувають оціночного характеру та можуть трактуватися по-різному в правозастосовній практиці.

Крім того, невизначеність посилюється тим, що у проєкті Цивільного кодексу доброзвичайність визначається як загальна засада регулювання приватних відносин. Водночас документ охоплює не лише майнові й договірні відносини, а й зачіпає питання сімейної сфери. Зокрема, передбачено системне оновлення загальних положень, які потенційно впливатимуть і на правовідносини у сфері сімейного права.

Антидискримінація з винятками: що не так із нормами

Ба більше, поняття доброзвичайності вводять в начебто антидискримінаційну статтю 317. За нею дискримінація заборонена, але тільки не у випадку "захисту доброзвичайності".

Також у проєкті відсутні альтернативні форми визнання сім'ї, які б були доступні для ЛГБТІК+. А це своєю чергою суперечить прямим рекомендаціям ЄС та зобов’язанням України відповідно до рішень ЄСПЛ, наголошують у Національному ЛГБТІ-консорціумі. Також зауважується, що в справи родини можуть втручатися треті особи: "у випадку зміни гендерного маркера шлюб може бути визнаний недійсним, причому ініціювати це можуть не лише самі партнери чи партнерки, а й треті особи, і навіть після смерті одного з партнерів чи партнерок".

Ризик для державної власності: що змінюється

Окреме спірне питання — лазівка для легалізації права на вкрадені у держави землі. Громадська ініціатива "Голка" пояснює небезпеку. Книга дев’ята ("Публічність прав цивільних") змінює саму концепцію набуття та захисту власності — перехід від захисту реального власника до пріоритету запису в державному реєстрі.

Проєкт пропонує підхід, за якого пам'ятка фактично не існує, якщо інформації про неї немає в реєстрі. Через те, що дані Мінкульту та Держгеокадастру часто не синхронізовані (наприклад, із 65 тисяч пам'яток археології в кадастрі зафіксовано лише 5 тисяч), решта 60 тисяч об'єктів стають юридично вразливими для виведення у приватну власність.

Пріоритет реєстру: як можна втратити майно

Запроваджується "презумпція знання відомостей реєстру". Це означає, що відлік позовної давності (3 роки) починається з моменту внесення запису до реєстру, а не з дня, коли держава чи громада реально дізналися про порушення. Якщо за три роки незаконна реєстрація лісу чи заповідника як приватної власності не буде виявлена, право на його повернення втрачається назавжди. Водночас, помилковий запис може стати підставою припинення права особи на нерухомість.

Проєктом вводиться концепція "протиставності" та "добросовісного набувача". Якщо право громади або держави на майно (ліси, узбережжя) не було вчасно внесено до реєстру, воно не може бути захищене від третьої особи, яка придбала його, спираючись на дані реєстру. Це створює схему: виведення незареєстрованого об'єкта через "чорного реєстратора" та швидкий перепродаж "добросовісному покупцеві".

Депутатка Київради Вікторія Пташник наголошує — в кодексі закріплюється, що якщо хтось заволодів чужим нерухомим майном і продовжує ним володіти 10 років, то він набуває право власності на це майно. "Захопили ділянку в лісі, пройшло 10 років і непотрібні ніякі рішення (ст.442) + узаконення всіх незаконних передач у приватну власність земельних ділянок та архітектурних обʼєктів. Наприклад, забудували підхід до річки своїми маєтками — продали маєток "добросовісному набувачу" разом з підходом до води і, вуаля, все узаконено. Це саме стосується й обʼєктів архітектури й культурних памʼяток (ст. 495 ЦК)", — пояснює вона лазівку. Також вводиться поняття "посідання" — в разі фізичного контролю над об'єктом, тобто захопити щось та втримати його від інших — дає право на здобуття права власності, попри наявність реального власника (ст. 568-591).

"Причому особа не може посилатися на незнання відомостей, що підлягають публічності (відсутність доступу до реєстрів в період дії воєнного стану взагалі не враховується; кожен зобов’язаний вміти користуватися інформацією з реєстрів) (ст.1917). Вводять правило конкуренції прав на один обʼєкт — хто перший подав заяву з реєстраційною дією, того і право. А запис в реєстр, внесений навіть незаконно, не підлягає виключенню за наявності добросовісного набувача (ст. 1941)", — йдеться в аналізі ЦК Пташник.

Ризики для бізнесу: як зміниться практика договорів

Окремо варто зупинитися на проблемах із договорами. За новим цивільним кодексом потрібно буде доводити дійсність договору, а не навпаки. Це також відкриває простір для зловживань. "Наприклад, продали ви річ, отримали гроші, передали річ покупцю, той покористувався трошки і написав вам лист про визнання договору недійсним, а далі повертайте кошти або подавайте в суд і доводьте, що договір був дійсним (ст. 231, 222 ЦК)", — пише Пташник.

Реакція громадськості

В Києві проєкт нового ЦК вже викликав протест. Його вже порівнюють із рухом МАГА з США, що пропагує націоналізм, економічний протекціонізм та жорстку імміграційну політику.

Водночас зауваження Головного науково-експертного управління викладено на 72 сторінках, а Міністерство юстиції України надало зауваження до аналогічної редакції обсягом 211 сторінок. Попереду в Цивільного кодексу — друге читання.