Український сорт б'є рекорди в Азії: яку гречку ми скоро везтимемо з-за кордону

Що насправді відбувається з ринком гречки в Україні

В Україні продовжують зростати ціни на гречку. Якщо у березні вона коштувала в середньому 53 грн за кілограм, то в червні вже 75. І, певно, це ще не стеля. До речі, пару місяців назад експерти прогнозували саме таку ціну, а восени, кажуть, можливе зростання ще на 10–14%.

Одна з причин різкого стрибка загалом на товари і послуги — здорожчання пального на фоні воєн. Сюди слід додати втрату Україною понад мільйона гектарів земель, придатних для посіву, через окупацію й мінування, що погіршило спеціалізацію аграріїв і вплинуло на ринок продуктів. Минулого року площі під гречку, зокрема, зменшилися на 33% у порівнянні з попереднім роком, а врожайність знизилася на 5,4%. Як наслідок — було зібрано 82,7 тис. тонн, тоді як до початку широкомасштабної війни внутрішнє споживання становило приблизно 90 тис. тонн. Та оскільки відбувся відтік людей за кордон, попит на ходову крупу зменшився. Тож разом із запасами попередніх років цього виявилося достатньо для уникнення дефіциту.

Не варто скидати з рахунку й ажіотаж покупців, які у непевні часи завжди роблять запаси.

За даними консалтингової агенції УкрАгроКонсалт, наразі ринок гречки входить у новий цикл зростання цін. Через скорочення посівних площ у попередні роки валовий збір не покриває повністю внутрішні потреби. Відтак, дефіцит ходової крупи, вірогідно, доведеться компенсувати імпортом з Китаю, Казахстану та країн Євросоюзу.

Де найкраще родить полтавська "Медова"

Парадокс, але саме казахи свого часу закупили на Полтавщині елітне зерно гречки сорту "Медова" й добилися його найвищої врожайності. Тож цілком можливо, Україна купуватиме в них районовану крупу, виведену полтавськими вченими.

— Селекцією гречки ми займаємося вже 40 років, — каже завідувач кафедри селекції, насінництва і генетики, керівник науково-дослідного селекційного центру Полтавського державного аграрного університету, доктор сільськогосподарських наук, професор Володимир Тищенко. — Виведений нами сорт під назвою "Медова" — один з кращих у світі. На своїх дослідних полях нам удавалось отримувати від "Медової" від трьох до п'яти тонн зерна. Але найбільші врожаї цей сорт дає на казахських землях. З одного гектара там зараз збирають 6–8 тонн, тому "Медова" дуже затребувана виробниками. Можете порівняти: в Україні середня врожайність гречки зазвичай становить 1,2–1,5 тонни з гектара. У сприятливі сезони або при використанні інтенсивних технологій показник зростає до 2–3,6.

— Образливо… А чому так, по-вашому?

— Казахський клімат нашій гречці підійшов найбільше. Річ у тому, що це дуже теплолюбна культура. А ще вона любить багато світла й тишу. Тож її треба вирощувати на полях, які не дуже продуваються вітрами й де мало тіні.

— Чому сорт отримав назву "Медова"?

— Цвіт гречки дуже приваблює бджіл. Чим вона краще цвіте, тим більше накопичує нектару, тим її краще запилюють бджоли, і тим вищий урожай. Якщо квіточка запилилася за допомогою бджоли, то зернина буде великою, що дуже важливо для виробника. Ну, а гречаний мед, думаю, полюбляють всі.

Наші фахівці щорічно апробують цей сорт, вирощують високі репродукції для насіннєвих цілей. Ми самі доводимо насіння до посівних кондицій, затарюємо його в мішки й реалізуємо виробникам.

Окрім того, надаємо свій матеріал для поширення та додаткових випробувань науково-дослідним інститутам, які займаються гречкою: Інституту землеробства (Київська область) та Інституту сільського господарства Північного сходу НААН, що розташований біля Сум. До речі, у Державному реєстрі сортів рослин України значна частина сортів гречки (зокрема, 8 із 27 сортів) — це селекція сумських науковців.

Чи можна заробити на гречці?

— Володимире Миколайовичу, хто є найбільшими покупцями зерна елітної гречки? Фермери, скажімо, до вас часто звертаються?

— Так, купують, з різних регіонів України, але у невеликій кількості. Як правило, для власних потреб. Одним з найбільших покупців є приватне підприємство "Агроекологія" з колишнього Шишацького району Полтавської області. Тут в екологічно чистих умовах добиваються врожайності "Медової" до чотирьох тонн з гектара.

Серед наших покупців — Молдова, Казахстан, держави Балтії.

Але, бачите, кукурудза, соя й соняшник мають широкий попит за кордоном, і сільгоспвиробникам значно вигідніше їх вирощувати, щоб отримувати прибуток.

— Чи є в Україні господарства, що спеціалізуються на вирощуванні гречки ?

— Нема.

— Тому, що на ній неможливо заробити?

— Чому ж? Гречка також може дати великий прибуток, особливо в сьогоднішніх умовах, коли аграрії висівають її обмежено. Та коли не дотримуватися відповідних вимог, то із-за низького врожаю недостатньо буде об'єму реалізації.

— Що ще, крім сонця, тиші й бджіл, впливає на врожайність культури?

— Їй потрібна достатня кількість поживних речовин, зокрема, органіки. Загалом бажано, щоб вона росла на органічному фоні.

— А звідки покупцеві знати, що гречка вирощена без застосування "хімії"?

— Існують стандарти якості сільськогосподарської продукції з багатьма ступенями перевірки. Іноземні фірми, перш ніж підписати угоду на її закупівлю, роблять аналіз ґрунту й зерна на вміст хімічних речовин. І якщо виявляють залишки пестицидів чи гербіцидів, то можуть відмовитись від своїх намірів. Адже фунгіциди, наприклад, що застосовують для боротьби з хворобами рослин, накопичуються в зернині й можуть потрапляти в організм людини та викликати різні захворювання.

На жаль, ми не можемо бути абсолютно впевненими, що купуємо цілком безпечну гречку.

Як відрізнити якісну гречку та чому колір має значення

— А що в Україні з переробкою цієї круп’яної культури?

— Проблема. Раніше було багато приватних переробних пунктів чи підприємств, які приймали невеликі партії зерна, а зараз їх обмаль. Державних ще менше: у Сумській області, в Черкасах, у Лубнах…

— Чи відрізняється, і якщо так, то чим, китайська гречка від вітчизняної?

— Китайська дрібніша й різна за калібром, і це видно, як кажуть, неозброєним оком. По-перше. По-друге, вона більш округла, тоді як наша правильної тригранної й однакової форми з чіткими ребрами. Вітчизняна гречка зазвичай світло-коричневого кольору з кремовим відтінком (це залежить від методу обсмажування), китайська ж часто має темно-коричневий колір, що вказує на надмірну термічну обробку чи неправильне зберігання. Під час варіння вона може пахнути горілим чи "хімією". Це свідчить про те, що продукт міг бути оброблений хімікатами. Українська гречка має приємний аромат.

Між іншим, самі китайці майже не їдять гречку, але активно експортують її до інших країн.

Тому краще віддавати перевагу своєму продукту, вирощеному у звичному для нас кліматичному середовищі, щоб не зашкодити здоров’ю.

— Яка корисніша: обсмажена чи не обсмажена?

— Зелена гречка значно корисніша за коричневу (смажену), оскільки не проходить термічної обробки й зберігає максимум вітамінів, мінералів та антиоксидантів. Вона має нижчий глікемічний індекс, краще засвоюється та може пророщуватися для підвищення поживності. Проте швидко втрачає свої поживні якості. Тому її треба якомога швидше реалізувати (з’їсти). А виробникам вигідно, щоб крупа зберігалась якомога довше, тому у продаж вони частіше пускають обсмажену.

Фото автора, надані Володимиром Тищенком та з відкритих джерел