Проблемі реактивних "Шахедів" знайшли рішення. Ворога чекає сюрприз, – "Ахіллес" про те, коли стане менше тривог

Росіяни розробляють аналог Starlink, але ЗСУ знають, як зламати плани Кремля

Українські військові інженери вже знайшли ефективні методи протидії реактивним "Шахедам" і наразі активно їх тестують. Про це в бліцінтерв’ю "Телеграфу" сказав командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес", герой України Юрій Федоренко.

Коли ж ЗСУ зможуть масово збивати реактивні дрони росіян? Що ми можемо протиставити російському аналогу Starlink? Чи відкриється після зими вікно для перемовин та зупинки війни? Відповіді на ці питання читайте далі в матеріалі.

"Ми поборемо ситуацію з "Шахедами"

— Пане Юрію, реактивні "Шахеди" останнім часом стали справжньою бідою для міст України. За вашими оцінками, коли ми ефективно зможемо протистояти цій зброї ворога?

— По-перше, ми маємо не забувати про "Шахеди" з пропелерною тягою. Чому? Тому що реактивний "Шахед" має певний запас палива, і реактивний двигун споживає в рази більше палива, ніж двигун внутрішнього згорання. Як наслідок, реактивні "Шахеди" не можуть залітати так глибоко, як це роблять пропелерні. Це значить, що противник буде продовжувати виготовляти певну кількість саме пропелерних дронів і застосовувати їх на далекій дистанції. Тому ми маємо і мусимо залишити певну кількість перехоплювачів, які будуть боротися саме з цією проблемою.

Друга складова. Зараз ми говоримо з країнами-партнерами про різноманітні, всеосяжні зенітно-ракетні комплекси та ПЗРК, які б дали можливість в моменті часу (до того, як з'являться реактивні перехоплювачі), максимально закрити наше небо. І є ряд країн, які за закликом президента України, зокрема, погодилися передати певну частину своїх запасів. Деталі, кількість ми уточнювати не можемо і не будемо, але дуже важливо усвідомити, що така робота ведеться системно.

— Зрозуміло, що зараз розробляються перехоплювачі для реактивних "Шахедів", але коли їх використання буде масовим та ефективним? Чому їх розробка такий тривалий процес?

— Чи можуть з'явитися перехоплювачі до реактивних "Шахедів"? Давайте розберемося в деталях. Реактивний "Шахед" летить на швидкості до 450 км на годину. Це означає, що перехоплювач має його наздогнати на цій швидкості і перегнати для того, щоб уразити. Для цього він має рухатися зі швидкістю більше, ніж 450 км на годину.

Але бувають різні моменти: реактивний "Шахед" може заходити на маневр, і тоді швидкість знижується. А може відбуватися навпаки: вони застосовують тактику, коли швидко пролітають наше радарне поле на великій швидкості, а потім знижують швидкість для того, щоб скоротити витрати палива, і перед тим, як заходять в район, де мають нанести ураження, додатково розганяються. Тому на різних рубежах можна підловлювати їх по-різному. Але основна проблема – це те, що у перехоплювачів, які також реактивні і можуть розвивати потрібну швидкість, не вистачає палива, а відтак і часу перебування в повітрі, для того, щоб наздогнати і знищити реактивний "Шахед". Але! Для противника буде сюрприз. Українські інженери спільно з силами оборони, (а часто в силах оборони проходять службу топові інженери, які взаємодіють з приватним сектором), на цю проблему знайшли вже рішення, яке зараз дуже активно тестується. Якщо воно виправдається, то ми зможемо збивати реактивку.

Плюс додатково є інша стратегія – коли ми не наздоганяємо борт, а б'ємо назустріч. Як люди рухаються назустріч один одному. Вони або розминуться, або вдаряться лобами. От наше завдання зробити так, щоб вони [реактивний "Шахед" та перехоплювач] вдарилися лобами.

— В чому складність виконання цього інженерного завдання?

— Для цього потрібно хороше автоматичне донаведення. А це елемент штучного інтелекту. Та за рахунок розробок української держави спільно з нашими партнерами, зараз військо має в деяких зразках безпілотних систем, зокрема ударного типу дії, одні з кращих систем автоматичного донаведення і розпізнавання цілі. Тому ми поборемо цю ситуацію, точно так само, як свого часу побороли пропелерні "Шахеди" і 90% їх збиваємо. Але це час. І все, про що я прошу зараз цивільних людей, будь ласка, в міру можливості залишайтеся в державі, тому що встояти без людей неможливо. Основний капітал будь-якої держави – це люди. Але перебуваючи в державі, реагуйте на повітряні тривоги, спускайтеся до підвалів. Я закликаю до цього. Не ігноруйте. Ми мусимо встояти на своїй землі, вижити і дати можливість силам оборони виконати завдання.

Мені видається, що саме в частині реактивних перехоплювачів, (як і в інших завданнях), зберігається трикутник: держава – люди – військо. Держава забезпечує максимальне стимулювання виробників і виділяє окремі гроші на розробки. Люди максимально підтримують своє військо, а військо виконує поставлені задачі. Тому все у нас буде, ми все зможемо, і все в наших руках.

Про аналог Starlink

— Ще одна проблема, про яку зараз багато кажуть військові, це небезпека появи у росіян супутникового зв'язку на кшталт Starlink. Вони дійсно здатні виконати цю задачу? Як оцінюєте? А якщо так, то наскільки це погіршить для нас ситуацію на фронті?

— На сьогоднішній день супутникова система Starlink – це безальтернативний засіб супутникового зв'язку. Це ж космос. За рахунок нього будь-який засіб, який ледве тримається в повітрі, (згідно своїх аеродинамічних характеристик і можливостей взагалі як повітряного судна) може виконувати польотні завдання. Це унікальний зв'язок, який дає можливість нам керувати бортом ліворуч-праворуч, передавати відеокартинку і в моменті реального часу наносити вогневий удар туди, де це нам потрібно. Відповідно, Україна має зараз перевагу. І на рівні військово-політичного керівництва нашої держави ми всебічно аргументуємо партнерам, що можливе застосування Starlink на території Російської Федерації — це надважливо.

— Поясніть.

— Тому що кожен літак військового призначення, кожна пускова установка "Іскандера" чи "Шахеда", яка буде знищена на території РФ – це безпека для наших людей. Тобто, ми просимо зв'язок не для того, щоб бити по Росії, ми просимо зв'язок для того, щоб шляхом нанесення ударів по вогневих засобах росіян зберегти наших людей.

Що таке програма "Рассвет" противника? Вони намагаються зробити один в один, як працює Starlink, тобто вивести достатню кількість супутників, які дадуть безперебійний зв'язок в будь-якій точці світу з високим інтернет-трафіком, що дасть можливість також виконувати польотні завдання.

— На якій стадії зараз противник у розвитку цієї програми?

— Противник зараз на тій стадії, коли у нього в певних районах земної кулі може бути супутниковий зв'язок десь 30 хвилин, десь година, десь дві години. Тобто немає стабільного зв’язку, адже недостатньо супутників. Як тільки вони виведуть достатню кількість супутників, ця можливість з'явиться.

— А що ж тоді потрібно робити нам? Як протистояти?

— Ми поставимо питання так: а що ж противник робить з нашими системами супутникового зв'язку Starlink? Він сьогодні вже шукає активну протидію для того, щоб закривати окремі райони, і десь це відбувається успішно, а десь сили оборони знаходять дуже ефективну протидію. Точно так само і ми, вже сьогодні не просто мусимо, а вже працюємо над тим, щоб були засоби, які не дозволять противнику максимально розкрити потенціал супутникового зв'язку з ударними засобами БПЛА.

— Але ж в космосі не знищиш російськи супутники. Що тоді? Знищувати наземні комплекси?

— Можна впливати на швидкість передачі сигналу між супутником і "тарілкою", яка б вона не була. От на це ми маємо впливати. Деталі розкривати не будемо, але це не фантастика, це можливо. Над цим пріоритетно потрібно працювати сьогодні. А над чим працюють наші розробники сьогодні пріоритетно – це широкий загал не має знати з безпекових міркувань. Бо якщо противник знає, що ми робимо, то він вже починає готувати протидію.

Про зупинку вогню

— Зараз багато кажуть про те, що Путіну просто немає сенсу йти на перемовини, адже він робить ставку на важку зиму для України. Після зими, як вважаєте, сформуються умови хоча б для припинення вогню? Тому що і росіянам, вочевидь, буде боляче цієї зими.

— Єдине, що може призвести до тимчасового зупинення бойових дій, шляхом підписання договору, який не передбачав би капітуляції України, а дав би шанс для нашого навчання і формування українського війська, яке ворог не зможе посунути після того, як залиже рани, – це коли Росія втратить спроможність до ведення активних бойових дій проти України. Все інше не працює і жодного разу не працювало. Якщо наші читачі знають хоч один приклад, коли Росія взяла на себе зобов'язання, підписала договір і виконала його – напишіть в коментарях. А це значить, що фактично бойові дії можуть зупинитися лише тоді, коли Росія не зможе бити. От не зможе бити, і бойові дії зупинилися. А для цього ми мусимо впливати по території Російської Федерації. І не слухайте російської пропаганди, яка каже про те, що Росія нібито б'є у відповідь на те, що Україна почала бити по них. А в 2022-му році як було? Ми били по території Росії? Та ми не мали таких засобів. Тому Росія б'є, била і буде бити рівно до того часу, доки має для цього можливості. А ми своїми засобами з кожним днем цих можливостей Росію позбавляємо.

Тому треба достояти до того часу, вибороти можливості, щоб Росія втратила спроможність до ведення активних бойових дій. І як тільки складеться така передумова, існування Путіна як військово-політичного керівника РФ опиниться під загрозою. Він це дуже добре розуміє. У нього одразу трапиться або інфаркт, або інсульт, який люб’язно забезпечать його ж "друзі" з ФСБ для того, щоб списати на одну собаку все, що відбулося негативне по відношенню до самої Росії (бо вони Росію також розвалюють). Це все треба буде списати на одну собаку, от на нього і спишуть.

Тому нам треба дотискати. Почуйте мене – треба дотискати! А для цього треба допомагати один одному. Треба встояти! І завершити бойові дії, виграти війну, досягти тієї межі, коли буде можливість підписання договору на вигідних умовах для України. Вигідні умови – це, зрозуміло, завершення бойових дій і можливість повернути наші території. А також формування безпекових передумов, які б не дали можливості поновити бойові дії в короткій перспективі часу: 3-5 місяців, рік. Ось що для нас в моменті часу можна назвати перемогою. Для того, щоб її забезпечити, повертаємося до трикутника: військо, народ, держава. Іншого не дано.