Чому Путін "проспав" наступ ЗСУ і чим може відповісти Росія? Інтервʼю з генералом Беном Годжесом

Генерал армії США захоплюється плануванням контрнаступу ЗСУ в Курській області.

Успіх ЗСУ під час контрнаступу в Курській області РФ став несподіванкою для багатьох оглядачів на Заході. Але не для Бена Годжеса — американського генерала у відставці, колишнього командувача армії США в Європі — який послідовно підтримує Україну.

"Телеграф" поспілкувався з Беном Годжесом про актуальні цілі та наслідки операції ЗСУ на Курщині та інші можливі напрямки атак українського війська.

Дилема для Кремля

— Український контрнаступ у Курській області – дійсно цікаво дізнатися вашу думку стосовно того, які основні цілі цієї операції.

— Ми не знаємо точно всіх цілей, і не повинні знати. Український уряд і Генеральний штаб дуже добре попрацювали над захистом інформації.

Саме тому Україні вдалося досягти ефекту несподіванки проти росіян на Курському напрямку. Але маю декілька припущень щодо цілей, які переслідуються.

По-перше, президент Володимир Зеленський заявив, що метою є створення великої буферної зони на російському боці в Курській області, що важливо, оскільки росіяни використовували цей район у минулому для атак проти українських цивільних, убиваючи мирних жителів, а також для наземних операцій у напрямку Сум, наприклад.

Отже, важлива мета полягає в тому, щоб "зачистити" цю територію, запобігти її використанню російською стороною.

По-друге, очевидно, що це змінює динаміку війни. Протягом останніх декількох місяців надходили здебільшого погані новини через поступове російське просування на Сході. Тепер наратив раптом змінився. Росіяни у халепі, і їм потрібно вирішити, як цьому дати раду.

Завдяки створенню цього "плацдарму" Україна тепер може посунути свої далекобійні системи далі на територію РФ, з яких зможе завдавати ударів по російських аеродромах, нафтовій та газовій інфраструктурі тощо. Оскільки США та інші країни не дозволяють Києву використовувати надане ними озброєння для таких цілей.

Це ставить Кремль перед дилемою. Ігнорувати це? Перекинути сили з інших місць? Як з цим боротися? Українські сили вже захопили газовий вузол у Суджі, що потенційно має величезний економічний та практичний вплив на Росію. АЕС в Курську також, можливо, під загрозою. Можна побачити потенціал, який це створює для будь-яких майбутніх переговорів, а також величезний внутрішній тиск на Кремль.

Але, гадаю, це частина ширшого плану, спрямованого на досягнення тих результатів, які я щойно описав. Українські сили все ще проводять багатовимірні операції: завдають далекобійні точкові удари по нафтових і газових терміналах, порушують залізничне сполучення, знищують аеродроми, потопили пором у порту "Кавказ" поблизу Криму. Всі ці дії відбуваються одночасно.

Це не збіг. Це блискуче планування і вибір цілей з боку Генерального штабу ЗСУ та ГУР для досягнення всіх цих ефектів одночасно. Я вражений.

Путіну не хотіли доносити погані новини?

— Ми бачили, що реакція Путіна на операцію ЗСУ була досить повільною і млявою. Чому він такий пасивний у цьому питанні? Недавно поїхав до Азербайджану, позуючи перед камерами, зустрічаючись із президентом Алієвим, ніби намагаючись створити враження, що нічого не сталося. Чому?

— Звісно, я можу лише припускати, але думаю, є три важливі моменти.

По-перше, в автократичному уряді диктаторського типу люди неохоче повідомляють босу погані новини. Думаю, що його могли невчасно та неточно поінформувати про те, що відбувається, або про серйозність ситуації. І, гадаю, така сама тенденція спостерігається і на нижчих рівнях.

Повільна реакція могла бути, тому що люди, можливо, були здивовані, не хотіли визнавати свого здивування, або не хотіли приносити погані новини, або шукали когось іншого, на кого можна було б звалити провину. Путін має схильність зникати під час великих криз; він поїхав до Баку та Чечні й займався іншими справами, щоб створити певну дистанцію між собою та цією проблемою.

Це також відображає той факт, що у них погано налагоджена структура командування та управління. Хто несе відповідальність? Є Генеральний штаб ЗС РФ, є ФСБ, є Росгвардія, є внутрішні сили, прикордонні війська, і всі вони ненавидять один одного. Тому навряд чи є гарна співпраця та обмін розвідданими між різними штабами.

Тому я думаю, що всі ці чинники сприяють повільній, неефективній реакції на цей момент. Зрештою, вони це виправлять, почнуть збирати сили з інших місць. Чи зможуть вони зробити це досить швидко, щоб організувати якийсь ефективний контрудар проти українського контрнаступу? Думаю, дізнаємося протягом наступних декількох днів.

Але мені здається, що український Генштаб дуже добре підготувався до цього і, ймовірно, продумав усі можливі російські реакції. Припускаю, що вони готові спостерігати за реагуванням росіян, і зробити так, щоб їм було дуже важко під час цього.

— Чи може територія на Курщині, де ЗСУ провели наступ, стати пасткою для російських військ? Чи можуть вони потрапити в оточення?

— Звісно, така можливість існує. І я уявляю, що українські командири ретельно обмірковують: відволікатися на невеликі осередки [російських військ] чи зосереджуватися на більших цілях. Моя здогадка полягає в тому, що вони залишатимуться зосередженими на основних цілях.

Маленькі осередки [російських сил] є. Але вони не становлять серйозної загрози. Їх або змусять здатися, або знищать, коли українські війська будуть готові до цього.

Кримський міст впаде

— Як думаєте, де ще Україна може провести настільки ж несподівану операцію, як у Курській області? Чи може це бути, наприклад, Крим? Пам’ятаю, під час нашого попереднього інтерв'ю ви казали, що саме Крим є ключовою територією в цій війні.

— Я досі думаю, що Крим залишається вирішальною територією цієї війни. Але це інша географія.

І, як мені здається (хоча не можу точно стверджувати) ГУР і Генштаб наближаються до Криму, по-перше, ізолюючи його, знищуючи пороми, десантні кораблі, всі судна, які використовують росіяни для пересування туди й назад. Коли вони будуть готові, Кримський міст також буде зруйнований.

Тривають атаки на російську протиповітряну оборону, аеродроми та флот. Чорноморського флоту там вже майже нема, українські сили роблять Крим непридатним для росіян. Гадаю, що вони звільнять його, коли завершать інші дії.

Схоже, що вони атакують на різних рівнях і в різних напрямках, використовуючи різні методи, щоб створити багато проблем російській стороні.

— Крім того, контрнаступ у Курській області показав, що прикордонні регіони Росії не так добре захищені. Чи можливо, що Україна може просунутися вперед у районі Бєлгородської або Брянської області, щоб також створити певний імпульс?

— Це цілком можливо, але для цього потрібні значні ресурси. І Генеральний штаб ЗСУ має вирішити, де саме пріоритезувати свої зусилля. Адже, очевидно, що їм доводиться вести важкі бої в Покровському районі, щоб утримати росіян від будь-якого значного прориву. Це вимагає великих ресурсів.

І це стосується не лише людей чи техніки, а й боєприпасів, палива, медичного забезпечення, обслуговування тощо. Тому я думаю, що Генеральний штаб обмірковує, де можна ризикувати, і що є пріоритетом. Не можна розпорошуватися і втрачати можливість захистити те, що вже взяли під контроль. Тож буде постійний баланс або напруження між можливостями, ресурсами та ризиками.

Це і є мистецтво війни — вміння оцінювати ризики й можливості, ухвалювати складні рішення щодо розподілу ресурсів.

Ніхто в жодній війні ніколи не мав достатньо ресурсів. Тобто, ви можете назвати будь-якого командира, будь-яку війну, і вони завжди мали робити вибір, де ризикувати й що ставити в пріоритет. І я думаю, що саме це робить зараз Генеральний штаб.

— Коли Росія робитиме вибір і плануватиме контрнаступ у Курській області, чи доведеться їм передислокувати частину своїх сил зі Сходу України? Чи слід очікувати перекидання російських військ?

— Ймовірно, це один з ефектів, якого прагне досягти Генштаб ЗСУ — змусити РФ перекинути ресурси з її наступу в Запорізькій області або в напрямку Покровська. Вони не захочуть цього робити, тому що навіть якщо їхній прогрес дуже повільний і з величезними втратами, вони все ж наближаються до Покровська.

Це залежатиме від того, на якому рівні і хто віддасть наказ, наприклад, перекинути одну чи дві дивізії. Це буде нелегко зробити. Тобто це сотні кілометрів, які треба подолати. У такому разі вони будуть використовувати й залізничний транспорт, і вантажівки, тож ці транспортні засоби більше не будуть доступні для перевезення боєприпасів чи інших ресурсів для наступу. Це створює справжню проблему для російської сторони. Я не знаю, чи будуть вони взагалі перекидати сили.

Не знаю, скільки резервів у росіян залишилося, тільки бачив повідомлення, що вони вже збирають людей з інших місць. Побачимо. Але я припускаю, що це один із результатів, якого Генштаб ЗСУ хотів досягти.

Захід має перестати боятися розпаду Росії

— Також хочу вас запитати про реакцію Заходу на Курську контрнаступальну операцію ЗСУ. Бачила у вашому профілі в X дуже влучний вислів, що Захід нарешті має бути готовим до поразки Росії чи її розпаду. Чи робить цей контрнаступ легшим для західних столиць підготовку до такого сценарію?

— Я не впевнений, що це так. Сподіваюся, що наші уряди перестануть так сильно непокоїтися про те, що станеться, якщо режим у Росії впаде. Натомість ми маємо планувати й обмірковувати, якщо це станеться, хто контролюватиме ядерну зброю, що буде з енергетичною інфраструктурою і так далі. Але ми не повинні боятися цього. І не повинні робити нічого, що могло б завадити цьому статися.

Гадаю, ми були здивовані, коли закінчилася Холодна війна, і Радянський Союз розпався, тому що не могли повірити, що це взагалі можливо. Ми не були підготовлені. Це сталося, і не було хаосу — багато людей стали вільними. Але через те, що ми не підготувалися до цього, "неправильні" люди змогли прийти до влади в Росії, як Володимир Путін, наприклад.

Строк президента США Джо Байдена закінчується в січні [2025-го]. Було б приємно думати, що в останні кілька місяців він вирішить сказати: "Нам треба більш рішуче подумати про спадщину". Але, на жаль, є страх, що Росія може використати ядерну зброю. Я думаю, що цей страх надмірний. Українці постійно демонструють, що ми самі себе стримуємо.

Водночас я слухав промову віцепрезидентки Камали Гарріс [на з'їзді Демократичної партії у Чикаго 22 серпня]. Вона звучала дуже переконливо, проукраїнськи, проєвропейськи, пронатовськи, і казала про притягнення Росії та інших тираній до відповідальності. Тож, якщо її оберуть, вона буде принаймні такою ж сильною, як Байден. У мене є відчуття, що вона буде навіть ще більш рішучою. Це також залежатиме від її команди.

Якщо ж президентом знову стане Трамп, то я не знаю…

Європа має робити більше

— Ніхто не знає… Досить складно передбачити. Також я бачила, що ви були серед тих, хто днями закли́кав адміністрацію Байдена нарешті представити стратегію перемоги в Україні. Як вважаєте, вони зроблять це перед тим, як покинути офіс?

— Я не знаю. У мене нема відчуття, що вони це зроблять. Частина угоди із Конгресом навесні, коли нарешті було схвалено пакет допомоги для України, передбачала подання адміністрацією стратегії для досягнення результату в цій війні, і вони цього все ще не зробили.

Я не маю відчуття, що адміністрація збирається зробити щось сміливе [у представленні стратегії щодо України]. Пріоритетом є виграти вибори.

— Тож важливо, щоб наступний президент мав стратегію для України, бо просто слів недостатньо. Завжди важливі дії.

— Ви абсолютно праві. Звісно, Німеччина й інші європейські країни повинні будуть активізувати свої зусилля, особливо якщо США не впораються.

Це не знімає тиску з Європи. Фактично Німеччина, Польща, Румунія заплатять найбільшу ціну, якщо Україна зазнає невдачі, із мільйонами біженців і Росією, яка наблизиться до їхніх кордонів. Тому наші європейські союзники повинні робити більше, незалежно від того, що роблять чи не роблять США.

— А як вважаєте, чи пов’язаний таймінг операції України в Курській області з американськими виборами? Адже це також демонструє партнерам, що Україна здатна на прориви та рішучі дії.

— Я не знаю, чи пов'язаний час операції безпосередньо з виборами в США, але, звісно, те, що цей контрнаступ проходить добре під час виборів у США, є хорошим знаком.

Але гадаю, що це більше пов'язано з тим, що Україні вдалося отримати достатньо боєприпасів і ресурсів для цього. У вас хороша погода, і ви хочете досягти ефектів, про які ми з вами казали. Отже, у цьому сенсі я б сказав, що це гарний збіг обставин.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" повідомляв, що свіжий звіт уряду США містить інформацію про труднощі Росії у забезпеченні належного рівня протиповітряної оборони Криму.