Пільги чи гроші? Вибір за ветеранами - Едуард Трегубов

Немає жодних сумнівів, що ветеранська політика має стати одним із ключових пріоритетів для України. Ставлення держави та суспільства до ветерана — це і питання справедливості, і питання обороноздатності. Рівень підтримки ветеранів, наявність правильних і продуманих підходів до роботи з ними, соціальні гарантії та стандарти — все це напряму впливає на мотивацію громадян добровільно долучатись до війська.

У цьому аспекті важливо порушити питання пільг, які законодавець передбачив для ветеранів, та їх відповідності сучасним реаліям.

Загалом, чинне законодавство України закріплює для колишніх військовослужбовців широкий перелік можливостей: від пільг на ліки, зубопротезування, комунальні послуги, безплатний проїзд аж до позачергового встановлення квартирних телефонів. Сама філософія пільг уже віддає патерналізмом і радянським минулим. А якщо врахувати, що сучасні ветерани війни з Росією — це здебільшого люди працездатного віку, застаріла система пільг відчувається ще більш штучною.

На практиці досить часто ветерани не користуються всіма наявними пільгами, адже вони не відповідають їх об’єктивним потребам. Реалізація деяких пільг є неможливою через бюрократичні складнощі чи законодавчі обмеження. А деякі з них не відповідають наявним ресурсам України, наприклад, пільга на виділення земельних ділянок. Нагадаємо, що статус учасника російсько-української війни матимуть щонайменше 1 мільйон громадян.

Логічним кроком був би перегляд наявного переліку пільг, його скорочення і переосмислення. Проте тут ми впираємось в конституційний принцип заборони звуження обсягу існуючих прав. Як говорить Конституційний Суд, "оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається".

Таке буквальне прочитання Основного Закону означає, що держава не має права прибрати з Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільгу на встановлення квартирного телефону. В широкому сенсі – навіть неактуальні пільги скороченню не підлягають.

У ситуації, що склалась, логічним кроком до повернення здорового глузду в систему державних пільг для ветеранів могла б стати монетизація. Ініціатором впровадження цього механізму виступив Юрій Гудименко, громадський діяч і молодший сержант ЗСУ у відставці, яким одним з перших публічно заговорив про проблему. Підтримку в напрацюванні положень надає Міжнародний фонд "Відродження".

Як приклад можна розглянути ситуацію з пасажирськими перевезеннями. Станом на сьогодні ветерани, а саме учасники бойових дій, прирівняні до них особи та особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на такі пільги:

• безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту;
• безоплатний проїзд залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів;
• безоплатний проїзд один раз на два роки (туди й назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди й назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою;
• безоплатний проїзд особам з інвалідністю I та II груп один раз на рік (туди й назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом;
• користування залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом у період з 1 жовтня по 15 травня з 50-процентною знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок.

Досліджуючи питання реалізації пільг на проїзд для ветеранів, з’ясувалось, що в різних громадах існує різний порядок її надання. Оскільки "транспорті пільги" лягли на плечі місцевих громад, через непрозорі взаємовідносини перевізників і міської влади нерідко виникають напружені ситуації між ветеранами та водіями. З іншого боку, такі пільги, як проїзд водним чи повітряним транспортом, неактуальні з очевидних причин.

Ветеран може не користуватись пільговим проїздом з різних мотивів: має власний автомобіль, має достатні доходи, не бажає витрачати час не бюрократію з квитками, не користується певним типом транспорту тощо. Запровадження монетизації транспортних пільг як альтернативи, тобто надання ветерану можливості отримати замість самої пільги її грошовий вираз, є найбільш оптимальним кроком.

Монетизація пільг на проїзд дозволяє досягти декількох важливих результатів одночасно:

1. Надає можливість ветеранам отримати кошти, які можна використовувати на важливі особисті потреби.
2. Сприяє зменшенню конфліктних ситуацій при контактах ветеранів з чиновниками та перевізниками.
3. Мінімізує корупційні ризики та дозволяє отримати достовірну картину використання пільг.

Монетизація — це не лише про зручність, але й про повагу до вибору та індивідуальних запитів кожного ветерана. Впровадження такого механізму дало б можливість людині самостійно вирішувати, чи хоче вона скористатися пільгою в її традиційній формі, чи отримати її вартість у грошовому виразі.

Україна вже створила необхідну технічну інфраструктуру, яка дозволяє реалізувати механізм монетизації пільг. Одним із важливих кроків на цьому шляху стало впровадження електронного посвідчення ветерана в мобільному додатку "Дія". Це посвідчення може містити всю необхідну інформацію про наявні пільги та їх монетизацію, що забезпечить ветеранам зручний доступ до своїх прав.

Також запущено спеціальний портал для ветеранів е-Ветеран, на якому представлено інформацію про права ветеранів, пільги, електронні сервіси, соціальні послуги тощо. е-Ветеран – це система на базі Єдиного державного реєстру ветеранів війни, створена Міністерством у справах ветеранів України. Портал дає змогу розширювати набір послуг і сервісів, в тому числі додати можливість замовити послугу монетизації пільг. Завдяки інтеграції з державними реєстрами цей інструмент стане надійною основою для ефективного функціонування системи монетизації пільг, дозволяючи відстежувати, які пільги вже були монетизовані, а які залишаються доступними. Тобто, запровадження монетизації пільг на проїзд для ветеранів — це win-win з точки зору відносин державі й ветерана.

Варто зауважити, що концепція монетизації вже закладена в чинне законодавство України ще з 2016 року. Перевести механізм у практичну площину уряд намагався у 2018 році. Передбачалось, що розмір щомісячної готівкової виплати затверджується обласними, Київською міською держадміністраціями та визначається шляхом множення середньої вартості проїзду у міському комунальному транспорті в області (м. Києві) на 30 поїздок, а щомісячна готівкова виплата особам з інвалідністю I групи мала здійснюватися у подвійному розмірі. Готівкові виплати реципієнт мав отримувати щомісяця до 20 числа. Проте відповідні постанови Кабінету міністрів України були скасовані судами, зокрема через згаданий вище принцип неприпустимості звуження прав.

Таким чином, щоб відповідати вимогам законодавства і не бути скасованим в майбутньому, механізм монетизації повинен запроваджуватись саме як добровільна опція, яку ветеран може за власним бажанням обрати замість пільги в натуральній формі, і від якої він також може відмовитись.

Реалізація вищевикладеного потребує прийняття відповідних нормативно-правових актів. Окремим викликом для держави є фінансування монетизації. В умовах воєнного стану найбільш обґрунтованим видається рішення повернути ці видатки до державного бюджету України. Хоча шлях до повної реалізації монетизації пільг може бути непростим, це рішення є стратегічно важливим для забезпечення гідного життя кожного ветерана та визнання його внеску у захист країни.