"РФ-переможниця" не потрібна нікому: чому Пекін мріє про компромісний мир в Україні із санкціями проти Москви - Сергій Гармаш

Глава Центру дослідження соціальних перспектив Донбасу, член української делегації у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі Сергій Гармаш пояснив, чому Китай не хоче перемоги Росії

Чому Сі подзвонив Трампу та заговорив про Україну? Чому саме зараз?

Тому що кремлівські формулювання про українські території визнані "де-факто" російськими, але такі, що залишаються "де-юре" українськими, вкрай небезпечні для Пекіна. Вони де-факто нормують, посилюють прецедент у практиці міжнародних відносин, коли територія де-юре належить одній державі, а де-факто контролюється іншою. Для Пекіна це серйозно ускладнює проблему Тайваню.

Нагадаю, зараз США і більшість країн Заходу є прихильниками політики "Єдиного Китаю". Вона виявляється у тому, що де-юре Тайвань — територія китайської держави, але де-факто вона "самоврядна", тобто контролюється власною державою. Для Пекіна така ситуація вимушена та неприйнятна. Пекін хоче повернути "свою" територію. Та й Захід нібито хоче такого возз’єднання, але не силовим шляхом. Підставою будь-яких дій КПК для повернення Тайваню є те, що де-юре – це територія КНР і він на своїй території вправі чинити так як вважає за необхідне. Ситуація з "де-юре" та "де-факто" — не нормальна і безпрецедентна, що дає Пекіну значну свободу дій. У тому числі, і вимагати від США поваги до суверенітету Китаю над "його" територією.

Якщо ж поділ на "де-юре" і "де-факто" стає, як кажуть у дипломатії, — "усталеною практикою міжнародних відносин", це цементує нинішню ситуацію з Тайванем, що вкрай небажано для Сі.

Я вже не говорю, що Пекіну не вигідне припинення війни в Україні на умовах Москви. Йому не потрібна РФ-переможниця, оскільки "перемога", зняття санкцій та відновлення російсько-американських відносин посилять Москву і зроблять її менш залежною від Китаю.

Для КНР найвигідніший світ в Україні — компромісний, із збереженням санкцій проти РФ, із продовженням міжнародної ізоляції, без юридичної фіксації "де-юре" та "де-факто". Звідси несподіваний дзвінок Сі Трампу.

І взагалі, обговорюючи ці плани "28", "19", зливи телефонних розмов Віткоффа та Ушакова, Дмитрієва та Ушакова, — ми якось забуваємо про фактор Китаю. А хто ще міг слухати таких людей і без побоювання для себе злити їхні розмови у світові ЗМІ? Явно не російські та не американські спецслужби.

Як казав герой колись популярного фільму: "Бачиш ховраха? — Не бачиш. А він є!"…

Джерело — повідомлення Сергія Гармаша у Facebook