Україні доведеться піти на компроміс. Чому Китай та Бразилію не можна допускати до саміту миру у Швейцарії - Сергій Гармаш

Китай із Бразилією висунули цього тижня нібито мирну ініціативу. Вона не передбачає відновлення територіальної цілісності України. Йдеться там про заморожування лінією фронту, що діє на момент укладання деяких угод. З урахуванням, як кажуть у Кремлі, "реалій на землі ".

Про це ж говорив 24 травня у Мінську Путін. Видно явна узгодженість позицій. І інтерес Китаю, що збігається з інтересом Росії.

З одного боку, це може бути пов’язане з бажанням принизити роль мирної конференції, яку Україна готує на середину червня у Швейцарії – Глобального саміту миру. З іншого боку, Китай та Бразилія можуть висунути умову, що готові взяти участь у зустрічі у Швейцарії, якщо наступна конференція буде присвячена обговоренню їхнього мирного плану. Що передбачає фактично заморожування по лінії фронту.

У результаті Україні доведеться обирати. Або ми погоджуємося на участь Китаю та Бразилії у саміті, заснованому на нашій формулі миру, але тоді маємо брати участь і у зустрічі за їхнім планом. Або ми не отримуємо участі цих країн у конференції у Швейцарії, але й не йдемо на їхню умову у проведенні наступної зустрічі, швидше за все, за участю РФ.

На мою думку, небезпечний вибір. Якщо така умова дійсно існує (а мені здається, це ймовірно) і ми погодимося на неї, то це означатиме, що ми згодні розглядати територіальний компроміс. Що стане потужним сигналом і для Росії, і для Заходу, і Китаю. Які потім стануть тиснути на нас цим. Раз ми дали зрозуміти, що готові йти шляхом територіальних поступок. У такому разі нас так до цього підштовхуватимуть, що упиратися просто не буде сил і можливостей.

Тож, гадаю, краще відмовитися від присутності Китаю та Бразилії на саміті у Швейцарії, ніж погодитися на обговорення їхнього плану під час спільної з РФ конференції. Яка, за логікою Кремля, легітимізує і Зеленського (заяви про сумнівну легітимність якого не просто так продукують Путіну та Ко) та самого Путіна.