Для Росії втрата дата-центрів — це смерть без права на воскресіння - Кирило Данильченко

Відомий український блогер, публіцист, військовий експерт підкреслив, що удари по цифровій інфраструктурі здатні порушити роботу банків, систем стеження та військових сервісів

Війна "дата-центрів" розпочалася з подачі РФ ще наприкінці весни. Якщо паливо не дістати, мости повалити не так просто, а розосереджене виробництво "довгої руки" ще треба знайти, то центри обробки даних — це добре видимі характерні будівлі, швидше за все, не прикриті жодним об'єктовим ППО. Чудова картинка і збитки тут і зараз, а ринок комплектуючих перегрітий ШІ — нових стійок і чипів можна чекати до кінця 2028 року.

Росіяни били балістикою по фізичному ядру мереж мобільних операторів (Київстар, Vodafone, Datagroup) та точках обміну трафіком (UA-IX). Мета була простою — розірвати зв'язність інтернету між регіонами та покласти мобільний зв'язок, щоб паралізувати як цивільних, так і систему оповіщення про ракетні загрози.

Під прицілом опинилися фізичні хаби українських хмарних провайдерів: комерційні дата-центри в Києві (наприклад, інфраструктура рівня КВЦ "Парковий", хаби De Novo, GigaCloud) і на заході України, де зберігалися бекапи державних і великих приватних компаній. Дісталося й локальним серверним держструктур — удари припали по будівлях міністерств, обласних адміністрацій та МВС, де стояли бази даних і сервери маршрутизації.

Загалом приблизно 10-11 об'єктів різного рівня. Від них пішли "кола по воді". Почалися періодичні жорсткі відвали терміналів у магазинах. Системи ПриватБанку та Монобанку штормило через втрату зв'язку з процесинговими центрами, люди банально не могли розрахуватися за хліб карткою. Зупинялися автоматизовані сортувальні центри "Нової Пошти" — без зв'язку з центральною базою логістика поверталася в кам'яний вік із паперовими накладними.

Збоїло в "Дії": сам фронтенд працював, але підтягування документів (прав, паспортів, податкових номерів) висіло добами, бо фізичні реєстри Мін'юсту та МВС добряче посікло.

Через відвал eHealth та Helsi лікарі не могли виписати електронні рецепти — видача інсуліну та критичних препаратів в аптеках зупинилася, повернулися паперові рецепти.

Фундаментальна помилка суверенного "Чебурнету"

Росіяни у своїй стратегії припустилися однієї фундаментальної помилки: вони міряли нас по собі і їм потрібна була швидка картинка.

Для Росії втрата ЦОД — це смерть без права на воскресіння. Їхній "суверенний чебурнет" замкнений усередині країни. Вони не можуть перенести бази даних Міноборони, ФСБ або Сбербанку в хмару Amazon чи Google — санкції, параноя та політика ізоляції. У них все фізично стоїть у Рязані, Балаково та Удомлі. Згоріло залізо — згоріли дані. Товариш майор пильнує, щоб нічого не йшло за бугор.А Україна ще у 2022–2023 роках законодавчо дозволила винести критичні державні бази, реєстри та банківські бекапи у глобальні хмари (AWS, Microsoft Azure, Google Cloud, дата-центри в Польщі та Німеччині). Тому, коли вони били по нашому ЦОДу в Києві, вони знищували просто шматок заліза і локальний кеш. Так, це викликало перебої, провайдерам доводилося добами перебудовувати маршрутизацію.

Але ми піднімали бекапи з Франкфурта чи Варшави, а зв'язок дублювали через розподільну мережу десятків тисяч терміналів Starlink, до яких їхні ракети не дістають. Ми децентралізувалися і пішли у світовий клауд. А вони залишилися сидіти на своїх фізичних серверах у Центральному федеральному окрузі, чекаючи прильоту наших дронів. І дочекалися.

Хмарні потужності Яндекса, задіяні в алгоритмах комп'ютерного зору для російських БПЛА та навчання ШІ трохи підсмажилися.

Системи тотального стеження миттєво осліпли. Інфраструктура ЦОД, що обробляла масиви з камер відеоспостереження ("Сфера"/"Оріон"), бази МВС, прикордонників та Єдиний реєстр військовозобов'язаних (ті самі електронні повістки), лягла. Це створило ідеальні сліпі плями для ухилянтів, дезертирів, опозиції та нашої агентури.

Падіння "Яндекс.Пей" та інтеграцій з банківськими API викликало лавиноподібне навантаження на резервні банки (Сбербанк, ВТБ), що призвело до локальних колапсів розрахункових систем.З опорним монстром "Ростелекому" в Удомлі на 80 МВт вийшло ще витонченіше. Оскільки він стоїть впритул до Калінінської АЕС, били не по будівлі, а по високовольтних вузлах і резервуарах із дизелем. Вогонь зжер кабельні естакади, залишивши без охолодження стійки Міноборони — разом із ними поплавилися бази електронних повісток і логістичні накладні ВПК.

Удар по енергоцентру Сбербанку в Балаково (82 МВт) викликав екстрене гасіння серверів і програмний крах масивів даних. Як підсумок — термінали, CRM та внутрішні бази даних компаній, що лежать по всій країні. Смачно, дуже смачно.

Саме виведення з ладу цих конкретних монстрів (загальною потужністю понад 230 МВт) створило той самий апаратний голод. Втрачено десятки тисяч юнітів обчислювальної техніки (зокрема дефіцитні тензорні процесори для ШІ). Заповнити цю дірку сірим імпортом неможливо фізично — потрібні ешелони обладнання, яких виробники зі США та Тайваню Росії просто не продадуть. А якщо й продадуть, то приїде це залізо десь у 2028 році.

Тримайтеся там, у чебурнеті, гарного вам настрою.

Джерело: Facebook-сторінка Кирила Данильченка.