Блекаути, відтік кадрів та відсутність бронювань: що буде з цінами на одяг та компаніями, які шиють форму ЗСУ

Легка промисловість потерпає від блекаутів, кадрового дефіциту та відсутності системної державної підтримки

Україна входить у період тривалих блекаутів після масованих ударів Росії по енергетичних об'єктах. За оптимістичним сценарієм відключення світла по 12 годин на добу триватимуть ще кілька тижнів.

"Телеграф" розповідає, як підприємства легкої промисловості пристосовуються до роботи без стабільного електропостачання, які виклики стоять перед галуззю та чому виробники одягу й взуття можуть постраждати від блекаутів не менше за важку промисловість.

Наперекір темряві: як легка промисловість України збільшила надходження до бюджету в 2,5 раза

Легка промисловість України об'єднує понад 2 тисячі підприємств різного масштабу — від невеликих швейних цехів до потужних текстильних комбінатів повного циклу, — плюс 15 тисяч ФОПів. Галузь забезпечує робочими місцями понад 250 тисяч людей, переважно жінок — їх частка становить 93%, за даними асоціації "Укрлегпром".

Втім за результатами 24-го року надходження до державного бюджету від легкої промисловості зросли з 2 млрд грн (довоєнних) до 5 млрд грн, попри те що кількість працівників зменшилася — розповідає Тетяна Ізовіт, президент-голова правління асоціації "Укрлегпром", у коментарі "Телеграфу".

Водночас у галузі є проблеми, які загрожують стабільності: кадровий голод, руйнування виробництв, проблеми з сировиною та, найголовніше, перебої з електропостачанням.

Від суконь до бронежилетів: як "легковики" за 24 години переорієнтувалися на 95% військового спорядження

З перших днів повномасштабного вторгнення легка промисловість переорієнтувалася на військові потреби. Підприємства всіх регіонів підключилися до виробництва форми для ЗСУ, спорядження, спальних мішків.

Багато виробників освоїли нові види продукції, яких раніше не випускали. Навіть підприємства, що спеціалізувалися на дитячому одязі, перепрофілювалися на військове спорядження. За словами Ізовіт, українські виробники можуть виготовляти близько 95% номенклатури речового майна та спорядження для армії. Для цього частина підприємствв релокувалася до безпечніших регіонів.

"Генератор на пів зарплати": скільки мільйонів гривень українські фабрики інвестували в сонячні станції та акумулятори

Відключення електроенергії стають критичним викликом для всієї промисловості, але легка постраждає особливо сильно. Виробничі процеси — прядіння, ткацтво, пошиття на електричних машинах — вимагають безперервної роботи обладнання. Зупинка конвеєра через відсутність світла означає простої, втрату робочого часу та зниження продуктивності.

Український бізнес все частіше переходить на сонячну енергію. З серпня по жовтень 2025 року кількість запитів на встановлення сонячних електростанцій і систем зберігання енергії зросла на 10–15%. За словами засновниці компанії Unisolar Тетяни Однорог, підприємці бачать у сонячній енергетиці не лише економію, а й спосіб мати стабільне електропостачання під час відключень. "Близько 70% бізнесів хочуть стати незалежними від центральних мереж, але лише кілька проєктів із десятка реально втілюються", — зазначила Однорог.

Наталія Романовська, директор чернігівської швейної фабрики "Елегант" у коментарі "Телеграфу" розповідає про досвід роботи в умовах енергодефіциту. "В Чернігові проблематика з енергоресурсами була ще в 2022 році. Багато підприємств підлаштувалися під обставини", — каже вона.

Зокрема, фабрика "Елегант" взяла в оренду генератор на кілька місяців та встановила невелику сонячну станцію. Зараз підприємство розглядає можливість збільшення кількості сонячних панелей та встановлення акумуляторів з гібридними інверторами. Це вимагає інвестицій, але без автономного живлення неможливо зберегти стабільність виробництва.

Втім встановлення потужних генераторів — дороге задоволення, особливо з огляду на зростання цін на паливо. Тому невеликі фабрики та цеху виявляються у найскладнішому становищі.

Не "критична"? Чому Кабмін відмовляє в пріоритеті постачальникам форми для армії

Легка промисловість має кілька особливостей, які роблять її вразливою до блекаутів та через мобілізацію висококваліфікованих кадрів, що забезпечують роботу технологічного обладнання та, в цілому - функціонування підприємств, пояснює Тетяна Ізовіт. Адже наразі вже 93% працівників — жінки і наявний чоловічий персонал — немає гендерної заміни.

Вона наводить наступні фактори вразливості:

• Різні технологічні цикли виробництва та сезонні колекції. Зрив термінів через відключення світла загрожує втратою замовлень та довіри партнерів, особливо європейських брендів, для яких українські підприємства шиють продукцію.
• Висока частка ручної праці. Хоча є автоматизовані процеси, значна частина роботи виконується людьми. Без світла працювати неможливо, що демотивує працівників та може призвести до відтоку кадрів.
• Галузь не визнана критичною інфраструктурою, тому підприємства не мають пріоритету при відновленні електропостачання. "Вони не вважаються критичними, тому що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів 20-го року, легка промисловість у переліку відсутня", — констатує Тетяна Ізовіт.

Це особливо дивно з огляду на те, що галузь забезпечує армію. За п'ять років обсяг виробництва зріс удвічі, основна частина — це забезпечення Збройних сил, Національної поліції, Нацгвардії.

Статус критичної інфраструктури дозволить виробникам мати пріоритет при відновленні електропостачання. Адже вони забезпечують армію речовим майном та спорядженням, без яких неможливо воювати, кажуть представники індустрії.

Потрібна також верифікація національних виробників, щоб держава знала, хто реально виготовляє продукцію, а не просто імпортує її під виглядом власного виробництва..

Також вони наголошують на вирішенні таких проблем як політика бронювання кваліфікованих працівників, системна співпраця з освітніми закладами, вирішення питання з сировиною.

Втрачено 16 000 фахівців: катастрофа кадрового голоду та головна вимога до держави, без якої швейні цехи зупиняться назавжди

Нестача робочих рук — ще одна гостра проблема. За 2024 рік галузь втратила 16 тисяч працівників. Причини — виїзд за кордон, внутрішнє переміщення, мобілізація. Оскільки переважна більшість працівників — жінки, багато з них виїхали з дітьми за кордон.

Наталія Романовська розповідає, що на фабриці "Елегант" зараз працює 250 людей проти 320 до війни.

Проблема з персоналом не нова — вона почалася років десять тому через зменшення народжуваності. Але війна загострила ситуацію. За статистикою, у перший клас у 2024 році пішло 227 тисяч дітей, а у восьмому класі навчається 450 тисяч. Через три роки у професійно-технічні заклади прийде ще менше молоді.

Тетяна Ізовіт наголошує, що головне питання для галузі зараз — політика бронювання. "Наше ключове питання — це політика бронювання для верифікованих виробничих підприємств", — каже експертка.

Держава має розуміти, хто є надійною опорою у виробництві товарів для армії та населення. Без підтримки кваліфікованих працівників підприємства не зможуть виконувати замовлення.

З професійно-технічною освітою у галузі також складна ситуація. Діалогу з Міністерством освіти, за словами Тетяни Ізовіт, практично немає. Як результат — кадровий дефіцит посилюється.

Тому деякі підприємства самі беруться за навчання. Приклад — фабрика взуття "Валтекс" у Білій Церкві, яка у грудні 2022 року організувала навчальний клас для внутрішньо переміщених осіб. Спільно з Центром зайнятості відібрали кандидатів, провели теоретичне та практичне навчання. За тиждень-два люди вже працювали на робочих місцях.

Але такі приклади — радше виняток. Системної підтримки від держави немає, а підприємства не можуть самотужки вирішити проблему дефіциту кадрів.

Зарплата 13 000 грн vs. війна: Чому легка промисловість не може конкурувати за кадри

Рівень зарплат у легкій промисловості традиційно нижчий, ніж у важкій. Середня заробітна плата становить приблизно 55-65% від середньої по промисловості. Це пов'язано зі специфікою галузі — менша капіталомісткість, вища частка ручної праці.

Проте порівнювати середню зарплату складно через різноманітність виробництв. Текстильний комбінат, шкірзавод, швейна фабрика, взуттєве підприємство — усі вони мають різну структуру витрат та рівень автоматизації. Крім того, є регіональні відмінності.

У деяких регіонах середня зарплата у текстильному виробництві сягає 23 тисяч гривень, у інших — 18-19 тисяч. У взуттєвій галузі найвища середня — 13 тисяч, хоча окремі підприємства платять понад 20 тисяч.

Тетяна Ізовіт зазначає, що неможливо усереднити зарплату для всієї галузі (як це вимагає нормативний критерій), враховуючи регіони, технологічні особливості виробництв різної продукції та умови війни. Підприємства намагаються підвищувати оплату праці, але конкурувати з іншими галузями або закордонними пропозиціями їм складно.

Як блекаути вплинуть на ціни

Як пояснив "Телеграфу" один із представників легкої промисловості, — один кіловат "державної" електроенергії обходиться промисловості у 10-11 грн, вироблений на власному генераторі — 20-25. За місяць його компанія витрачає 45-60 тис. грн на пальне для нього, що при виробництві швейної продукції на мільйони гривень становить лише частку відсотка у загальній її вартості.

Втім, виробничник не прогнозує різкого стрибка цін на продукцію легпрому, викликаного перебоями з поставкою електроенергії. Тим більше, що за ними стежить і Держаудит, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

За словами Ізовіт, через блекаути представники легпрому просять владу спростити процедуру отримання сертифікатів про форс-мажорні обставини та висновку щодо зміни до істотних умов договорів, щоб виробничникам не доводилося збирати довідки і підтверджувати замовникам очевидні факти. А замовників просять подовжити строки контрактів за обгрунтованим запитом виконавця на основі офіційних даних НЕК "Укренерго".

Якщо цього не зробити — строки виконання контрактів зростатимуть, а витрати підприємств (відповідно, і вартість виготовленої продукції), а ціни — теж стануть непрогнозованими.