Російські книги, ікони й ляльки: як війна змінила блошиний ринок на "Петрівці" (фоторепортаж "Телеграфу")

В Оболонському районі Києва, неподалік станції метро "Почайна", розташувався найбільший у столиці блошиний ринок "Петрівка". Він виник тут поряд із книжковим ще в 1990-х роках і дотепер залишається одним із символічних місць для киян і гостей міста.

Цей "музей" просто неба пропонує безліч цікавинок: від дорогого антикваріату до дешевого непотребу. Тут можна знайти старовинні меблі, вінілові платівки, раритетні книги, одяг та багато іншого.

"Телеграф" вирішив дізнатися, що ж змінилося під час війни на колись культовому київському ринку "Петрівка".

Занепад у книжковому

"Цікаво тільки те, що ми вижили". Ці слова продавців книжкового ринку лаконічно описують його стан за часів війни.

— Коротко про те, що змінилося за час війни: ви бачите тут покупців? От і я ні. Ось так і виживаємо. Раніше книжковий ринок славився жвавим рухом, сюди приїжджають люди з різних міст. Зараз же війна зупинила цю течію. Народ бідний, в країні війна. Нікому нічого не потрібно, — скаржаться продавці.

Попри складні часи, деякі з них не втрачають оптимізму та допомагають військовим.

— Ми намагаємося волонтерити, — розповідають вони. Тож прямо на місці можна побачити, як продавці плетуть маскувальні сітки. На стіні кіоску висить плакат з написом: "Буде тобі враже, як Залужний скаже".

Володимир Васильович, один із продавців "Петрівки", ділиться своїми спостереженнями щодо змін у попиті на українську літературу:

— З позитивного можу сказати, що з початку вторгнення видавці почали реалізовувати більше саме української літератури. Недавно завезли ексклюзивне видання з Шевченком. Люди почали більше цікавитися подібним.

Єдина претензія до наших видавців і бізнесу: таких книг, як було у 1950-х роках, тобто класики, нема. Наприклад, Івана Нечуя-Левицького – при Компартії видавали 7 творів, а він написав 50! І помер у у Дегтярівській богадільні (будинку пристарілих. — Ред.). Багато також запитують про Кобзар (тритомник). Ціниться, щоб ілюстрації були Василя Касіяна, який був першим лауреатом від художників. Саме такі книги ми хочемо брати. Також шеститомники та восьмитомники Старицького. Де вони? Адже це унікальна рідкість, — каже власник книжкової точки.

За його словами, також люди питають про українську дитячу літературу. На жаль, її також бракує.

Не всі продавці на "Петрівці" поділяють оптимізм щодо майбутнього. Один з них описує ситуацію так:

— Справи йдуть погано, хочеться заснути. І це ще сьогодні велелюдно порівняно з іншими днями. Продавців стало менше: або збанкрутіли, або пороз'їжджалися, або взагалі воювати пішли, — каже чоловік.

Продавець радить пройти до блошиного ринку, щоб відчути ще більшу атмосферу бідності.

— Там все, що вдома не потрібно, продають, — говорить він.

Кілометр мотлоху

Барахолка починається одразу за книжковим ринком уздовж проспекту Степана Бандери і тягнеться з півтора кілометра.

Тут можна зустріти молодь, яка шукає дешеві та стильні речі. Їхня мета — додати родзинку своєму гардеробу. Їх цікавлять вінтажний одяг, вінілові платівки чи яскраві прикраси.

Тут ви також побачите людей, які шукають дешевий посуд, іграшки чи меблі. Вони змушені економити на кожній копійці.

Невелика частка гостей ринку — справжні шукачі дорогого антикваріату та рідкісних речей.

Вражає, що люди продають буквально "що завгодно". Серед нікому не потрібних дрібниць: брудні сковорідки, DVD диски, пряжа для в'язання, пусті пляшки та косметика з вичерпаним строком придатності. Тут же можна побачити багато пережитку радянщини, зокрема книги російських авторів.

Дивні і моторошні знахідки

Серед неочікуваних товарів: роги оленя за 10 000 грн, шкірки норки, веретено та мачете.

Загалом на ринку є купа речей, яким місце буквально в музеї. Одним з таких скарбів є ікони XIX століття.

— У мене декілька антикварних магазинів. Ці ікони приносять люди. Вартість різна: від двох до п'яти тисяч гривень. Це ручна робота, малювали справжні іконописці, – пояснює один з продавців.

Також на прилавках є старовинні монети, нагороди та каски Третього рейху. Походження таких речей продавці зазвичай не розкривають. "Це з німецького кладовища", – жартує (або каже правду) один з продавців.

Що зацікавило "Телеграф": косівська кераміка за 20 000 грн і горщик часів Трипілля за 1200 доларів. Цей артефакт має велику історичну цінність, адже датується V-IV тисячоліттям до н.е.

Також тут є купу вінтажного мідного посуду з Голландії, Франції та Бельгії.

На ринку безліч ляльок: від старовинних порцелянових до сучасних пластикових. І деякі з них доволі моторошні.

Ринок тримається. Якщо так можна сказати — життя тут навіть вирує. Продавці, чиє становище стало ще скрутнішим, виставляють дедалі більше старих речей. Іноді можна зустріти оголошення "Куплю все…".

Війна лише посилила потребу людей заробляти й заощаджувати. Тому на вживані товари є попит. З позитивного боку: такі речі не шкодять екології.