Хто насправді зруйнував садибу Зеленських у Києві? Називаємо всіх причетних

Навколо "садиби Зеленських" переплелися інтереси відразу декількох впливових груп, сімейних кланів та пов’язаних з ними компаній

Епопея з навмисним руйнуванням історичної будівлі ХІХ ст. в Києві по вулиці Кониського, 22 (відомої також як "садиба Зеленських" та "садиба Малініна"), тягнеться вже тривалий час. І коли 19 липня будівлю таки знесли, це викликало величезний резонанс у пресі та соцмережах.

"Телеграф" провів власне розслідування і з’ясував весь ланцюжок причетних до знищення історичної садиби. Також ми розповідаємо, хто з чиновників гальмував збереження пам’ятки, чим власне дав шанс на її знищення. Детальніше в нашому матеріалі.

Перші спроби зносу і сусідня забудова

Спроби позбавити Київ історичної будівлі почались приблизно з 2017 року, коли упритул до садиби забудовник звів клубну багатоповерхівку із претензійною назвою ЖК "Тургенєв".

Після першої черги ЖК забудовник запланував звести другу, якраз на місці "садиби Зеленських", і 2018 року навіть почав її демонтаж. Але тут включилися активісти, і навіть домоглися внесення будівлі у список "культурної спадщини" КМДА.

З того часу забудовник через суд намагався "пробити" дозвіл на знесення будівлі, а паралельно перманентно "підруйновував" садибу. Активісти своєю чергою напружували міську владу, правоохоронні органи. Ті реагували досить мляво. Але все ж таки спромоглися через суд накласти арешт на земельну ділянку та саму будівлю "із забороною користування, розпорядження та відчуження будь-яким особам вказаним майном". Ця заборона діє і по теперішній час.

Та будівлі це не допомогло. Ввечері 19 липня 2024 року забудовник підігнав важку техніку і "садиба Зеленських" припинила своє існування. За словами очевидців, поліція, яку моментально викликали активісти, приїхала рівно через 5 хвилин після того, яку упав останній камінь.

А от далі почалося неочікуване для забудовників, які, певно, хотіли провернути все "по-тихому". На вандалізм відреагувало безліч народу. І якщо з активістами та журналістами все зрозуміло, то те, що підключилися депутати, правоохоронці, представники міністерств, КМДА і навіть сам Кличко, напевно стало для вандалів справжнім шоком.

Наразі під таким тиском забудовник вже пообіцяв "відновити" зруйновану садибу. А одному з формальних власників будівлі прилетіла підозра від Нацполу відразу за трьома статтями — за фактом умисного незаконного знищення об'єктів культурної спадщини (ч.2 ст. 298 КК України); самовільного будівництва (ч. 3 ст. 197-1 КК України) та за фактом незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт (ч. 1 ст. 388 КК України).

Хто формальні власники "садиби Зеленських"

За даними Державного реєстру речових прав юридично власниками зруйнованого нині будинку за адресою м.Київ, вул.Кониського, 22 є двоє фізичних осіб.

Перший, із часткою 19/50 – це Сібілєв Єгор Дмитрович, який отримав цю нерухомість у власність у вересні 2021 року за договором купівлі-продажу.

Другий, який володіє двома частками – 149/300 та 37/300, це Гречко Михайло Михайлович. Він дістав свої частки за договорами міни у листопаді 2015 року. Простіше кажучи отримав ділянку в обмін на якусь свою власність.

За наявною в "Телеграфа" інформацією, саме Михайло Гречко "пробив" через архітектурний департамент КМДА містобудівні умови та обмеження, та потім через Департамент територіального контролю намагався отримати дозвіл на "тимчасове порушення благоустрою" (читай – роботи зі зламу будівлі). Йому 32 роки, тому він цілком може бути тією самою особою, якій Національна поліція 23 липня вручила підозру (у повідомленні йдеться про 32-річного чоловіка). Якщо це так, то виходить, що саме він керував процесом руйнування садиби 19 липня.

В чиїх інтересах руйнували садибу

Якщо уважно придивитися до ситуації з "садибою Зеленських", можна помітити, що навколо невеличкої будівлі переплелися інтереси відразу декількох впливових груп, сімейних кланів та пов’язаних з ними компаній. Виглядає так, що ситуація виходить далеко за межі кейсу з садибою.

Почнімо з формальних власників. Деякі з активістів називають Єгора Сібілєва лише зіц-власником. Це так, але не зовсім так. Свого часу він був бенефіціаром у ТОВ "АЛЬФА СТАР ТЕЛЕКОМ", яка, згідно з доступною через Prozorro угодою, отримала підряд на "реконструкцію громадського будинку під житловий будинок" за адресою Тургенєвська, 22а. Роботи проводилися на замовлення ТОВ "Солбудінвест", а підписантом угоди був Ярослав Гречко (рідний брат іншого нинішнього власника "садиби Зеленських"). Власниками ж компанії ТОВ "Солбудінвест" на той час були брати Бесаги – Віктор та Володимир, які також причетні до руйнування історичної будівлі (про це нижче).

За свою роботу Сібілєв отримав 7 млн грн. Але цікаве тут навіть не це, а те, що після успішної "реконструкції" компанія Сібілєва почала вигравати мільйонні будівельні тендери, хоча раніше у державних торгах участі не брала. Один з таких – реконструкція школи у Солом’янському районі за 116 млн грн. Її, до речі, потім презентував мер Києва Віталій Кличко.

Михайло Гречко. Наразі сервіс Youcontrol вказує його як беніфіціара трьох компаній, найпомітніша з яких — ТОВ "ТУРГЕНЄВ БІЛД". За даними активістів, саме вона будувала ЖК "Тургенєв", і саме в інтересах цієї компанії і було зруйновано "садибу Зеленських".

Тут найцікавіше те, що співвласником компанії є таке собі ТОВ "КРЕДЕКС". А ним, у свою чергу, через кіпрський офшор володіє Микола Негрич, депутат Київради, і (яка несподіванка) член постійної комісії з Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Окрім того, Микола Негрич одружений з дочкою ще одного одіозного депутата Київради — Михайла Голиці, який близько 15 років очолював Управління будівництва КМДА. Відомий він також, як колишній керівник компанії "Київміськбуд". Вважається, що за час перебуванні Голиці на посаді жоден забудовник не міг чхнути без його погодження. Після відходу з посади значну частину свого впливу він зберіг, зокрема і через свого зятя.

"Всі ми розуміємо, що і Гречко, і Сібілєв це підставні особи. Справжні власники – це Негрич і Голиця. А брати Бесаги – це, фактично, інші співвласники, або, будемо так говорити – скоріше розпорядники грошей Негрича", — розповів "Телеграфу" громадський активіст і головний захисник "садиби Зеленських" Дмитро Перов.

Брати Бесаги. Під час руйнування будинку активісти зафіксували, що техніка, з допомогою якого відбувався вандалізм, належить компанії ТОВ ПВЦ "Сервіт", яка, за даними державних реєстрів, належить у рівних долях братам Бесагам.

Бесаги не новачки в будівельній сфері. Важковиками їх назвати не можна, але їхні компанії, зокрема згадані "Солбудінвест" та "Сервіт" виграли чимало будівельних тендерів у комунальників, від невеликих, на кілька десятків тисяч, до багатомільйонних.

Цікавий момент: відомо також, що брати Бесаги є двоюрідними братами інших братів – Ярослава та Михайла Гречків (останній, нагадаємо, є формальним власником "садиби Зеленських").

Активісти вважають, що все це дуже тхне непотизмом, який тягнеться від братів забудовників до зятя зі свекром у верхівці київської влади.

Мовчазна допомога влади забудовнику

КМДА. Це зараз, коли фото зруйнованої "садиби Зеленських" на Facebook є ледве не у кожного, департаменти Київської міської держадміністрації запалали праведним гнівом і закликами кари небесної на голови забудовників-вандалів. А лише місяць тому Департамент містобудування та архітектури, наприклад, спокійнісінько погодив містобудівні умови та обмеження, що й відкрило шлях до зносу садиби.

Своєю чергою Департамент охорони культурної спадщини КМДА (вірніше, консультативна рада при ньому, без погодження якої Департамент не може приймати певні рішення) раз за разом блокує включення "садиби Зеленських" до Переліку пам’яток м.Києва. Найцікавіше, що останній таке рішення рада при департаменті прийняла 22 липня, тобто після знесення будівлі і на пікові масових протестів проти дій вандалів. Члени цієї ради при голосуванні просто утрималися, побоявшись взяти на себе відповідальність. Активісти вже прямо говорять, що представники ради "на гаманці" в забудовника, тому і ховають голови в пісок.

Мер Києва Віталій Кличко звинувачує у всьому Парламент, Уряд та зокрема Мінкульт. Мовляв, саме там гальмуються рішення про надання будівлям статусу історичних пам’яток.

Міністерство культури своєю чергою каже, що винна КМДА, яка присилає відомству документацію з помилками. "Щодо Будинку Євменія Зеленського. Він не внесений до Державного реєстру нерухомих памʼяток тільки з однієї причини. КМДА за увесь час не спромоглася підготувати та подати необхідну для внесення будівлі до Переліку об’єктів культурної спадщини облікову документацію", — говориться, зокрема, в заяві Мінкульту.

Простіше кажучи, Мінкульт хоче показати, що ні сном ні духом не знав про наміри зруйнувати "садибу Зеленських". Хоча інформація про це активно поширювалася у ЗМІ протягом кількох років. А навіть якщо і не знав, це означає, що в аналітичному відділі міністерства сидять не фахівці. Чи люди, яким просто байдуже на подібні кричущі випадки.

Загалом, суперечка між КМДА і Мінкультом нагадує такий собі пін-понг, коли чиновники, у компетенції яких приймати подібні відповідальні рішення, намагаються перекласти відповідальність одне на одного. Добре, що від публічності цих пікірувань є сенс.

Адже після скандалу Міністерство культури все ж таки напружилось і прийняло рішення, за яким вже знесену "садибу Зеленських" віднесено до пам’яток архітектури. Тепер справа за Департаментом культурної спадщини КМДА, який повинен офіційно внести її о переліку пам'яток міста.

Національна поліція. На перший погляд, в історії з "садибою Зеленського" правоохоронці діяли в межах компетенції. І арешт на будівлю було накладено, і на виклики вони приїжджали.

Насторожує кілька речей. По-перше, за весь час, поки активісти кричали про наміри забудовника зруйнувати історичну пам’ятку, жодна фізична особа, відповідальна за вандалізм, так і не понесла покарання. Так, певні публічні рухи з боку поліції спостерігалися, але, кажуть активісти, у більшості випадків нагадували дії "для картинки".

По-друге, ситуація з викликом 19 липня, коли техніка знесла будівлю. Поліція тоді прибула якраз "досить вчасно", щоб зафіксувати уламки та пожурити виконавців. Хоча прибудь вони відразу після дзвінка, будівлю можна було б врятувати.

Так могло відбуватися, якщо місцеві поліцейські не зовсім, так би мовити, компетентні. Або у випадку, коли їх хтось "попросив" закривати очі на ситуацію з "садибою Зеленського". Знаючи наші реалії, останній варіант цілком виключати не можна.

"Цього теж не варто відкидати, але я думаю, що якщо і були якісь договорняки – то не на рівні главка, а на рівні конкретного відділку поліції. Бо коли приїхали патрульні – то вони практично нічого не хотіли робити. Але коли ще за 10 хвилин приїхала слідчо-оперативна група, заступник начальника Шевченківського райвідділку – то рух почався і навіть досить бурний. Результатом навіть стало, що знайшли і вилучили техніку", — розповідає Перов.

Добре, що поліцейські заворушилися хоч після факту вандалізму і висунули відповідні звинувачення. Тепер буде цікаво спостерігати, чи понесе хтось реальне покарання, і, власне, хто саме це буде – відбувайло, чи реальні замовники руйнування.

Що далі?

Після гучного скандалу і резонансних заяв від влади історична "садиба Зеленського", здається, отримала другий шанс. Але скоріше за все шанс цей досить уявний.

Так, викликаний 22 липня на засідання в КМДА співвласник будівлі (активісти говорять, що це був Михайло Гречко) пообіцяв, що будівлю, начебто, буде відновлено у попередньому вигляді. І погодився навіть підписати меморандум. Про підписання відповідного меморандуму Віталій Кличко з помпою заявив вже наступного дня.

Але ні його положення, ні прізвища підписантів з боку забудовника дотепер громадськості не відомі.

Окрім того, у кулуарах представник забудовника похвалявся, що має наміри подати до суду, щоб не визнати будівлю історичною пам’яткою. Погодьтесь, якось мало нагадує конструктивний підхід.

"Ці заяви про меморандум – досить дивні. Ми бачимо красиву картинку з представником департаменту КМДА та представником забудовника. Але абсолютно не розуміємо, ні про що цей меморандум, текст його ніде не опублікований. І навіть якщо там якийсь хороший зміст, наприклад дійсно щодо відновлення цієї будівлі, юридично немає жодних важелів впливу для його виконання. Якщо забудовник не захоче його виконувати, то жодне покарання для нього не передбачене. Та й заяви від Кличка звучать якось не зовсім логічно – з одного боку, він подає на забудовників до суду, з іншого підписує з ними ж меморандум", — пояснює Дмитро Перов.

Те, що Міністерство культури прийняло, начебто, важливе рішення — вважати будівлю історичною пам’яткою — теж показово, але навряд чи дасть ефекту. Адже рішення прийнято надто запізно. Окрім того, досі лишається незрозумілою позиція Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Далеко не факт, що він виконає рішення Мінкульту, а не спустить його на гальмах, прикриваючись меморандумом.

"Наразі, оскільки Департамент охорони культурної спадщини до цього часу не надав будівлі статус пам’ятки і не хоче визнавати цю будівлю цінною – у неї правовий статус звичайної будівлі. Норми закону, яка могла б зобов’язати власника звичайної будівлі після її зруйнування її відновити – немає. І, відповідно, правової підстави звернення до суду (про яке кажу Кличко) також немає. Щодо рішення Мінкульту, то так, воно є обов’язковим для департаменту КМДА. Але практика і життя показує, що навіть такі, начебто обов’язкові рішення, – не завжди виконуються. Я думаю, що зараз департамент буде саботувати це рішення, прикриваючись оцим от меморандумом. Всі знають про найвідоміший меморандум – Будапештський. Згадайте, як він виконується", — говорить Дмитро Перов.

Активіст пояснив, що якщо б справді міська влада, і зокрема мер Віталій Кличко, хотіли відновлення цієї будівлі – то тут був лише один вихід – надати тій частині будівлі, яка залишилась, тобто цокольному напівповерху – статус пам’ятки і зобов’язати відновити всю будівлю, звернувшись у разі невиконання до суду.

Дмитро Перов також вважає, що на даному етапі потрібно подивитися, як відреагує на рішення Мінкульту про визнання "садиби Зеленського" історичною пам’яткою Департамент охорони культурної спадщини КМДА.

"Якщо департамент буде саботувати це рішення і не включить будівлю у Перелік пам’яток міста Києва – ми будемо звертатися до суду. А цієї суботи ми збираємося провести ще одну акцію. Бо нам дуже-дуже не сподобалась поведінка профільного департаменту, де з 12 членів тільки троє були за збереження пам’ятки. Тому ми будемо продовжувати акції. Нас цікавить результат", — резюмував Дмитро Перов.

Коли текст уже був готовий до публікації, надійшло резонансне повідомлення від Дмитра Перова, про те, що до будівлі знову підігнали техніку і збираються зносити те, що від неї залишилося. Це може створити проблеми при наданні статусу будівлі. Активіст закликав небайдужих киян зупинити чергову серію вандалізму.

24 липня Шевченківський районний суд Києва обрав Михайлу Гречку запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання: до 23 вересня на нього покладені обов'язки прибувати до слідчого, повідомляти про зміну місця проживання, не спілкуватися зі свідками та здати паспорти.

"Телеграф" у свою чергу — уважно слідкуватиме за цією справою, та інформуватиме своїх читачів про її перебіг. Також видання звернулось із запитами до КМДА та столичної поліції, щоб прояснити більше деталей і зрозуміти, чи будуть вони шукати причетних до знищення пам’ятки і карати їх за бездіяльність.