Ресторан на місці туалету в урядовому кварталі: що зараз з ласим шматком землі у Києві

Медіа підняли із забуття історію з рестораном неподалік Верховної Ради

На тлі гучної справи щодо земельних махінацій, до яких причетні посадовці Київської міської адміністрації та міськради, "спливла" історія з рестораном поруч з урядовим кварталом. Тут, в Маріїнському парку, ця "точка" з'явилась ще кільканадцять років тому, процес супроводжувався судовою тяганиною.

Чи зверне на неї увагу влада міста, адже будівництво – це був родинний бізнес нинішнього очільника Київської міської військової адміністрації Тимура Ткаченка, що оголосив "хрестовий похід" проти туалетних схем.

"Телеграф" згадав, як розвивались події зі спірним майном та земельною ділянкою та запитав у очільників міста про плани на нерухомість на майбутнє.

Від оренди до купівлі один крок

Про появу великого павільйону в Маріїнському парку та його казкове перетворення на заклад громадського харчування нагадав журналіст-розслідувач Володимир Бондаренко. За його словами, у зеленій зоні впритул до правого сектору трибун стадіону "Динамо" знаходився громадський туалет, який він сам відвідував у 2007 в рамках святкування 80-річчя футбольного клубу. Згодом біля нього "виріс" МАФ (чиїми стараннями, наразі достеменно невідомо), який взяв на баланс Центральний парк культури й відпочинку міста Києва. І саме ця комунальна організація на підставі рішення Київської міської ради у липні 2010 року уклала договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріїнський двір". Фірма зі статутним капіталом 1,6 млн. гривень була зареєстрована за місяць до підписання документа. Її бенефіціаром значиться Мамедов Фіррудін Анвар-Огли (помер у 2023 році) – представник азербайджанської діаспори, друг першого президента України Леоніда Кравчука та батько Тимура Ткаченка, що з 2024 року очолює Київську міську військову адміністрацію, а на момент оборудки був студентом КНУ імені Тараса Шевченка.

15 років тому фірма Мамедова-старшого прийняла"окреме індивідуально визначене майно за адресою: вул. М. Грушевського, 3 літ. Ф для розміщення кафе з реалізацією горілчаних виробів". А площа цього об’єкту, що вже був не малою архітектурною формою, а нежитловим приміщенням, становила 239,75 кв. метрів. У 2010-2011 роках вказане товариство провело будівельні роботи, й, очевидно, після цього відкрило ресторан. Згадки про нього кількарічної давності можна знайти на сайтах про відповідні заклади столиці. Коментатори, зокрема, хвалили кухню ("надзвичайно готують м’ясо, східні солодощі"), інтер’єр та розташування ("дуже зручна локація для конфіденційних зустрічей"). Останні відгуки були розміщені шість років тому, а телефон, що вказаний як контактний для закладу наразі не відповідає.

Щоб запустити заклад приватна фірма вклала в чималу суму. У судових рішеннях, де фігурує ТОВ "Маріїнський двір" й про які буде далі йти мова, зазначено, що вартість невід'ємних поліпшень оцінена у 2 млн. 96 тис гривень. Це, очевидно дало підстави орендарю для викупу нерухомості. Договір купівлі-продажу датований липнем 2012 року. Але вже у грудні того ж року прокуратура Печерського району міста Києва в інтересах держави звернулась з позовом по розірвання договору через те, що власник не виконав фінансові зобов’язання, й вимагала сплати неустойки у розмірі 944 тис. гривень.

ТОВ "Маріїнський двір" за кілька місяців подав зустрічний позов, наполягаючи, що це головне управління комунальної власності КМДА неправильно розрахувало ціну нерухомості, адже забуло про вкладені в неї при ремонті кошти. В лютому 2014 року Господарчий суд міста Києва став на сторону "Маріїнського двору", таким чином ТОВ мало заплатити за майно не 4,7, а 2,6 млн. гривень. Але згодом справу було розглянуто в апеляційній інстанції, а також Вищому господарському суді України, й в обох випадках рішення (останнє датоване 2015 роком) було вже на користь прокуратури. Тож договір купівлі-продажу спірного майна було розірвано.

Після цього ТОВ "Маріїнський двір" намагалося в судовому порядку добитися права розпоряджатися будівлею у парку в урядовому кварталі, але зазнало фіаско. Натомість Центральний парк культури й відпочинку добивався повернення від орендаря нежитлового приміщення (літера Ф) по вул. Грушевського, 3, й Феміда в липні 2019 цю вимогу підтримала. Але поки ще тривала ця судова тяганина, Київська міська рада погодила включення спірної будівлі до переліку об’єктів комунального майна територіальної громади міста Києва, що підлягають приватизації (рішення 532/7188 від 14.05.2019).

Замість успішного продажу – фіаско

Аукціон з продажу нерухомості в Маріїнському парку був оголошений з початковою ціною 672,8 тис. гривень в червні 2019 року. Лот виявився неабияким популярним, адже за нього змагався 31 учасник, серед яких були як приватні особи, так й фірми – товариства з обмеженою відповідальністю, а також по одному приватному акціонерному товариству та адвокатському об'єднанню. В результаті вартість нежитлової будівлі зросла до 39 млн. 390 тис. гривень, тобто в 58,5 рази. А переможцем стало ТОВ "КОС Груп", яке з невідомих причин договір купівлі-продажу не підписало. І тим самим поступилось "трофеєм" іншому претенденту – ТОВ "Фід Бек Груп" з пропозицією в 33 млн. гривень. В Київській міський державній адміністрації цю угоду назвали найбільш успішним продажем нежитлового об’єкта на "Прозоро.Продажі".

На момент проведення аукціону у цих двох фірм було дещо спільне, а саме їхні власники, адже кінцевим бенефіціаром ТОВ "КОС Груп" була Ольга Степанівна Ковальська (наразі фірма належить Івану Ніжнику), а ТОВ "Фід Бек Груп" – Віктор Казимирович Ковальський. Це подружжя з міста Шаргорода Вінницької області. До речі, серед учасників торгів була і їхня донька Ірина Вікторівна Ковальська, що володіє кількома фірмами (принаймні одна з них, за даними сервісу Опендатабот, заснована батьком, а в другій – серед власників була мати). Отже, родина дуже прагнула отримати у власність нерухомість в престижному районі, і, ймовірно, могла домовлятися про те, яку ціну поставити, щоб отримати бажане.

Та по факту для влади спроба заробити на комунальній власності перетворилась на черговий головний біль. Адже після підписання угоди розпочалось нове коло судової тяганини. Тепер вже за позовом ТОВ "Фід Бек Груп", бо з’ясувалось, що на момент проведення аукціону не було виконано судове рішення про повернення ТОВ "Маріїнський двір" нежитлового приміщення по вул. Грушевського, 3 Центральному парку культури та відпочинку міста Києва. Влада про це знала, але "забула" попередити нового власника, що питання з його попередником не вирішене, й що Департамент комунальної власності КМДА не мав ще права (воно відповідно до рішення суду наступило пізніше) розпоряджатися будівлею, що була виставлена на торги.

З урахуванням всіх обставин аукціон, як й укладений на його основі договір куплі-продажу, були визнаними недійсними. Остання постанова по цій справі, ухвалена Верховним судом України, датована березнем 2021 року.

Війна внесла корективи

Останні роки про спірну будівлю в Маріїнському парку, здається забули. І якби не нова хвиля цікавості до скандалів із забудовою Києва, а боротися із беззаконням після цього пообіцяв особисто голова КМВА Тимур Ткаченко, можливо, кейс так би й перебував у небутті. Але ЗМІ з подачі згаданого журналіста натякали, що на цьому шляху столичному чиновнику варто було б згадати й про родинний бізнес.

"Телеграф" поцікавився у київської влади, а що ж зараз з будівлею під літерою "Ф" за адресою вул. М. Грушевського, 3, кому вона належить, чи проводилась в останні роки оцінка вартості та її фактичного стану й чи не планує Київська міська державна адміністрація повторно оголошувати аукціон?

В Департаменті комунальної власності міста Києва (КМДА) частину питань проігнорували й відповіли тільки, що про продаж цієї нерухомості наразі не може йти мови: "Зазначений об’єкт розташований в межах Урядового кварталу, доступ до якого обмежений, у зв'язку з воєнним станом в країні. Враховуючи вищезазначене Департамент не планує виставляти нежитлове приміщення площею 239,75 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 3 (літ. Ф) на електронний аукціон".

Крім того, наше видання запитало й про ситуацію з землею, адже якщо говорити про класичну "туалетну схему", то приватна фірма, яка певний час володіла об’єктом, мала б її попросити для обслуговування, а потім вже "привласнити". За інформацією, що містилась в оголошенні про аукціон 2019 року, нежитлова будівля розташована в межах земельної ділянки площею 19,1085 га з кадастровим номером 8000000000:82:003:0022. Тож серед питань до КМДА було й уточнення щодо звернень про розподіл даного "шматочка", формування іншої ділянки та її відведення, тобто передачі її у користування чи володіння.

В Департаменті земельних ресурсів повідомили, що 30 листопада 2020 року на розгляд надходила технічна документація щодо поділу земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:82:003:0022 та 8000000000:82:005:0038 (розташована по сусідству), замовником якої є Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та зелених насаджень міста "Київзеленбуд". Заявнику була надана відповідь із зауваженнями, які до сьогодні не усунуті. Відповідно, Київська міська рада не ухвалювала рішення щодо поділу ділянки, на якій розташована спірна будівля.

При цьому вже навесні наступного, 2021 року, ці 19,1095 гектарів були надані в постійне користування Центральному парку культури та відпочинку міста Києва для експлуатації та обслуговування парків-пам'яток садово-паркового мистецтва "Хрещатий", "Міський сад", "Маріїнський" з обслуговуванням споруд рекреаційного призначення (яких саме не зазначено – Авт.). Відповідне рішення №862/903 було ухвалене Київської міською радою 22 квітня.

Адресував запит щодо спірної будівлі в урядовому кварталі "Телеграф" й до керівника Київської міської військової адміністрації Тимура Ткаченка, якому медіа приписали ледь не власноручне будівництво ресторану, але він лишився без відповіді. Наразі ситуація виглядає так, що наразі колись спірна будівля перебуває у власності громади столиці й поки зазіхань на ласий шматок землі, принаймні реалізованих, також не відбулось.

Як повідомляв "Телеграф", на розгляді Київської міської ради наразі перебуває проєкт рішення, що передбачає запровадження нового порядку розгляду земельних питань. Його автори Вікторія Пташник та Дмитро Білоцерковець вважають, що таким чином вдасться мінімізувати корупційні ризики та зробити процедуру прозорою.