Путін у Сирії зазнав двох поразок. Як Росію викинуть з ринку газу в Євросоюзі

Путін розумів значення присутності в Сирії, тому так і тримався за неї

З падінням режиму Башара Асада у Сирії Росія зазнала геополітичної і геоекономічної поразок. Її присутність на Близькому Сході означала глобальний рівень впливу, а тепер вона втратила логістичний хаб для впливу на Африку. Тож Москва може попрощатися із одвічною мрією російських царів про бази на Середземному морі.

Про це в ефірі YouTube-каналу Telegraf UA розповів кандидат економічних наук, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус. Він нагадав, що СРСР реалізував цю мрію, коли батько Башара Асада — Хафез Асад — в обмін на підтримку і зброю надав Радянському Союзу можливість мати військові бази, однак до 1990-х років їх не дуже розвивали.

— Але з приходом до влади Путін зрозумів значення присутності в Сирії та можливості сидіти за столом з країнами, які визначають долю світу, і мати статус глобального гравця. І те, що відбулось в Сирії за 11 днів між початком походу і втечею Асада — це насамперед геополітична поразка Росії, — каже економіст.

За його словами, Росія втрачає карти на руках, які дозволяли їй бути глобально політичним гравцем. І хоча ще залишається відносно потужна економіка, але це радше в регіональному вимірі. З глобального гравця Росія перетворюється на регіонального. Згодом у неї виникнуть проблеми із забезпечення групування в Африці, адже логістика йшла через Сирію, і російська присутність в Африці у першій половині 2025 року теж почне зменшуватись.

— Геоекономічна складова може бути навіть ще більш серйозною, — припускає Іван Ус. — Адже причина громадянської війни в Сирії — це т.зв. "сланцева революція" в США. Коли Штати почали менше купувати газу у Катару (маленька країна з населенням менше, аніж населення Києва, але третя за розвіданими покладами природнього газу), там зрозуміли, що втрачають американський ринок, так з'явилась ідея побудувати газову трубу до Європи.

Економіст пояснює, що велика відстань (більше 3000 км. — Ред.) не стала б перешкодою. Тим більше, що сусідня з Катаром Саудівська Аравія і розташована за нею Йорданія не заперечували, щоб газогін пройшов по їхніх територіях. Туреччина мріяла стати газовим хабом для Європи, тому теж погодилася. І для Європейського Союзу це була можливість отримати альтернативне Росії потужне джерело постачання газу.

— Але проект не був реалізований, тому що на шляху була Сирія, яка сказала ні, — каже експерт. — Тому що був вплив Путіна на Асада, якому заборонили давати зелене світло цьому проекту. І я не виключаю, що це підштовхнуло окремі кола в Катарі, (у якого є гроші і це важливо) до початку фінансування окремих протестних режиму Асаду рухів. Це переросло в революцію, яка з великою імовірністю могла б повалити режим Асада 2015 року.

Однак тоді президент США Барак Обама запросив Росію як гравця на сирійський майданчик, чого Туреччина не може йому простити.

— Я мав розмову з колишнім представником Туреччини в НАТО, і він сказав: ми ніколи не пробачимо Обамі, що він зробив нас сусідами Росії. Бо без РФ можна було б давно вирішити всі питання в Сирії. Але Обама запросив Росію туди, і РФ дуже зміцнює свої позиції саме за рахунок присутності в Сирії, — продовжує Іван Ус.

На його думку, ці позиції Росія втрачає, і тому він дає обережний прогноз, що 2025 року всі зацікавлені сторони повернуться до теми газогону.

— І коли питають, як після з втечі Асада бідна країна Сирія буде будувати своє майбутнє, одним із джерел її доходів буде цей газогін. І він дозволить Катару викинути Росію з європейського ринку газу, — підсумовує головний консультант НІСД.

Раніше "Телеграф" писав, що Асад вивів у Росію 135 млрд доларів і став найбагатшим біженцем в історії.