Путіну не потрібно оголошувати мобілізацію, — інтерв’ю з правозахисником про те, як росіяни йдуть на війну і що зміниться

Усю країну можна призвати на фронт через в’язницю

У Росії вже все готове до масштабної силової мобілізації, адже насправді примусовий призов там і не закінчувався. Про це в інтерв’ю "Телеграфу" говорить Іван Чувіляєв, прес-аташе проекту "Идите лесом", який допомагає російським військовозобов’язаним ухилитися від мобілізації або дезертувати з армії.

Так, за повідомленнями ЗМІ РФ та Telegram-каналів, у Пензенській області Росгвардія, поліція та військкомати вже проводять рейди в регіоні та відловлюють чоловіків, змушуючи їх підписувати контракти з Міноборони. Як працює силовий апарат примусу в Росії, за рахунок чого в’язниці залишаються головним джерелом поповнення армії окупантів і чому Володимира Путіна лише тішать значні втрати на фронті. Про це — далі в матеріалі.

"Мобілізація студентів провалилася"

– Іване, за вашими оцінками путінський режим зараз справді має проблеми з набором нових військових на контракти? Ми читаємо про це у західній пресі, у нас в Україні про це багато говорять, але чи не спроба видати це бажане за дійсне?

– І те, й інше. З одного боку, напевно, проблеми справді є. Відкрита статистика говорить про те, що втрати вищі, ніж надходження. Дебет із кредитом не сходиться.

З іншого боку, причина цього виключно в тому, що Держдума настругала дуже багато різних законів та поправок, і вклала військкоматам у руки цю зброю, щоб набирати нових бійців для загибелі та вбивств на окупованих територіях України. Але ці поправки виявилися абсолютно неробочими.

– Наприклад?

– Дозволили підписувати контракти зі студентами, із строковиками просто з того моменту, як вони призвані на службу. Але якщо зі строковиками хитко-валко виходить, то ось зі студентами нічого не виходить. А це основна кампанія, яка ведеться із середини січня. Та каша, яку вони заварили, була приречена на провал із самого початку. Скасування відстрочок від армії для студентів та активне намотування їх на контракт абсолютно ні до чого не призводить.

– Чому? На студентів складніше натиснути?

– Тому що у будь-якого нормального студента народжується цілком резонне питання: "Я навчаюсь для того, щоб мене не взяли в армію. Якщо мені пропонують йти в армію з інституту, то нафіга мені вчитися? Може простіше тоді відрахуватися та йти працювати?" Тому студентську кампанію провалено.

Тобто аргументи не надто працюють. А по суті аргумент лише один: Підписуй контракт, а то ми тебе відрахуємо. На що студент каже: "Стоп. Я підпишу контракт — ви мене в будь-якому випадку відрахуєте. Я буду вже в армії, не буду студентом. Тобто ви мені кажете: ми тебе в будь-якому разі відрахуємо". Дивна розвилка виходить. І студенти не ведуться. Це така нахабна багатоповерхова брехня, що на неї найнаївніший 18-річний пацан не поведеться.

Наприклад, розповідають, що є якісь контракти на рік. Але студенти вже вивчили, що не буває контрактів на рік. Усі контракти на автопродовженні. Або є якась опція бути студентом і одночасно служити в армії. Але це маячня. Що існують якісь спеціальні контракти з БПЛА-військами. Ні! Не буває жодних контрактів із БПЛА-військами. Всі контракти з Міноборони, і крапка.

Але це все не скасовує того факту, що намотувати на контракт строковиків вони продовжують і роблять це досить успішно. Це основне джерело [мобілізації] зараз.

По-друге, будь-якої миті можуть повернутися до розробки тієї "жили", яку використовували всі останні роки: спустошувати в’язниці, збирати безробітних та людей, у яких борги, кредити.

Менти пхають у кишеню пакетик і ти вже на війні

– А як виходить так, що досі вдається намотувати на контракт людей із СІЗО та зон? Чи цей струмок уже пересихає?

– Він технічно просто не може пересохнути, тому що 90% тих, хто підписує контракт у місцях позбавлення волі та СІЗО — це люди, на яких заведені справи за 228-ю статтею (Стаття 228 КК РФ встановлює відповідальність за придбання та зберігання наркотичних засобів, — ред.) Це "народна" стаття. Вона передбачає будь-який термін, аж до довічного. І там людину можна намотати взагалі на все, що завгодно. А головне — порушити справу за цією статтею, абсолютно просто. Досить просто йти вулицею, невдало пройти повз ментів — вони тобі пхають у кишеню пакетик з чітко потрібним і зваженим заздалегідь обсягом речовин і кажуть: "О, а що це у вас тут?". І далі розкручують історію, що ви є Пабло Ескобар. Тому цей струмок не може пересохнути. Вони можуть за бажання хоч півкраїни відправити на нари за цією статтею, а можуть і всю країну.

– Інструмент вербування мігрантів на війну продовжує працювати?

– Працює. Але з мігрантами головна проблема навіть не в тому, що їх вербують, а в тому, що не дуже зрозуміло, а як їм тікати? Людина підписала контракт з Міноборони, не читаючи, не розуміючи, що там написано. Його відправили подихати. Очевидне рішення – повертайся додому. Дістаєшся до найближчого консульства своєї країни, отримуєш паспорт та повертаєшся додому. Але в їхньому випадку це не працює, бо вдома їм світить важка кримінальна стаття під назвою "Найманство".

– Що вам відомо про мобілізацію на окупованих територіях? Вона йде активніше чи навпаки повільніше? Які взагалі масштаби?

– Дивлячись які окуповані території. Якщо говорити про окуповані клаптики Запорізької та Херсонської областей, то ми не маємо даних про те, що там йде мобілізація. Але мабуть там мобілізувати особливо нема кого. Усі, хто міг виїхати, поїхали, а залишилися, мабуть, ті, хто мобілізації не підлягає.

Щодо Луганська та Донецька, то там своя ситуація. Перед повномасштабним вторгненням там справді була загальна мобілізація. Усіх поставили під рушницю. Але як поставили, то вони й розбрелися.

У Криму зовсім інша історія. Там достатньо військових частин для того, щоб усе, що можна було покрити, покривалося за рахунок строковиків (Чорноморського флоту і не лише).

"Якщо людина йде добровільно, вона має фінансові проблеми"

– Але, наскільки я розумію, окрім примусових методів, є певна частина тих, хто підписує контракт добровільно? Яка у них мотивація? Гроші, щоб закрити борги?

– Ну, у нас немає "добровільнометра", щоб підключити до людини і сказати, добровільно вона пішла на контракт чи ні. Особисто для мене, якщо людина каже, що підписала контракт добровільно і пішла подихати (надивився Соловйова, наслухався пропаганди) — це перший сигнал, що ця людина має дуже великі фінансові проблеми. Він є у всіх мислимих базах боржників. Він просто про це не каже. Набрав кредитів, нічим їх було виплачувати, насідали колектори, а на кожному розі в місті, будинку, ліфті, поштовій скриньці висіли папірці, що ми тобі дамо грошей. Ось зараз. Негайно та швидко дамо багато грошей.

– А ось ця боргова історія чому в Росії в принципі така актуальна? Я постійно це чую від російських опозиціонерів і складається враження, ніби 99% росіян жорстко закредитовані. Як це взагалі сталося?

– Протягом усього путінського правління кредити у Росії були дуже доступними. І що далі, то доступніші. Кредитні картки фактично нав’язували. Пам’ятаю, як сам одного разу прийшов до банку, а поруч зі мною сиділа тітонька, яка оформляла собі кредитку. Їй співробітниця банку каже, що ось у вас є ще чотири кредитки нашого банку, там борг мінус мільйон і ще п’ять кредиток інших банків, і там теж по мінус мільйону: "Посидіть, зараз я вам нову кредитку принесу".

Якби я був ліваком, я б сказав, що це свідомо робилося, бо це чудово тримає людей на гачку у держави. Коли ти такий закредитований, тобі скажуть стрибати з вікна, щоб усі твої кредити обнулилися, і ти стрибнеш. Куди ти подінешся?

Плюс до цього додається система дуже жорстких колекторів, які пишуть на дверях, ходять по родичах, і ці борги вибивають найжорсткішими методами. Чинять не просто психологічний, а фізичний тиск на людину, все життя їй ламають.

Окрема проблема мікрокредитів. Ось літера "М" (вхід у метро) та близько 500 мікрокредитних організацій біля кожної станції.

Та й низький рівень життя, низькі зарплати. Люди жили у кредит. Вони звикли до цього. Їх до цього привчили. Такі були правила у суспільстві. Якщо хочете, то й був суспільний договір: ти можеш жити в кредит — це нормально.

"Путіна дуже сильно тішать втрати"

– Зараз триває війна дронів, відповідно і більше втрат у російської армії. У зв’язку з цим ви фіксуєте більше звернень до вашої організації із проханнями допомогти втекти з армії?

– Війна дронів четвертий рік іде, і в цьому сенсі нічого не змінюється. Втрати нікого не зупиняють, і я вас запевняю, нікого не засмучують. Це те, що Путіну й потрібно. Це навпаки те, що його тішить дуже сильно. Суть війни дронів полягає саме в тому, щоб максимально забити все, що бачать українські війська, людськими тілами. Просто для того, щоб ці дрони на них скидали, а генерали казали: "От наша знаменита російська народна геніальна кмітливість. Ми їм підсовуємо м’ясо, а вони на це м’ясо витрачають свою західну допомогу. Як ми здорово все вигадали".

– Але ж військові мають це розуміти та втекти з армії…

– Число звернень однаково високе протягом півроку. Інша річ, що дуже сильно змінився крок між підписанням контракту та зверненням до нас. Раніше людина могла рік, два роки просто не мати можливості втекти. Були короткі періоди, коли людина підписувала контракт, доїжджала до України, одразу отримувала уламкове поранення, виїжджала до шпиталю, а звідти вже не поверталася. А зараз 80% – це такі історії (коли солдати дезертують через шпиталь, – ред.). Тобто зростання втрат явно позначається. Проміжок між підписанням контракту та дезертирством став значно меншим.

– А в принципі, дезертувати стало складніше?

– Нічого особливо не змінилося. Остання кардинальна зміна — заборона пораненим лікуватися на території Росії. Вона стосувалася конкретних категорій, наприклад, зеків. Їх лікували в "ДНР", бо розуміли, що якщо їх вивезуть до Росії, вони зі шпиталю втечуть прямо в піжамі. І вони тікали. Тобто заборона дірява виявилася, адже існує корупція. За 300 тисяч рублів можна було виїхати до Росії лікуватися. По-друге, якщо поранення дуже складне і попався лікар, а не м’ясник з ринку, то відправляють все ж таки в Росію лікуватися.

Ось це вплинуло на простоту чи складність дезертирства. Все інше, як і раніше. Ну а взагалі це дуже поширений метод дезертирства, коли людина через шпиталь їде. І, як і раніше, дуже багато людей наносять самі собі каліцтва та поранення.

Як змусити підписати контракт

– А як пресують строковиків? Як на них можна вплинути, щоб змусити підписати контракт? Ну, прийшла людина на строкову службу і думає: "Відслужу рік і додому". Як він раптом виявляється контрактником на реальній війні?

– Дуже багато різних методів.

Перший і найочевидніший — це гроші. Це переважно стосується молодих людей з дуже неблагополучних сімей, які мають фінансові проблеми. Вони йдуть на строкову службу, а їм одразу без "здрасті": "А в чому проблема? Підписуй контракт, будуть у тебе гроші, допоможеш мамі, сестрі, татові, бабусі, дідусеві…"

Другий метод — багатоповерхова брехня про те, що ми тебе влаштуємо в спеціальне тихе місце, поїдеш сторожити танки в Челябінській області або служитимеш поряд з домом. Чого просто фізично неможливо зробити, бо ти підписав контракт і куди відправлять, туди і відправлять. Адже ти не можеш з якоюсь конкретною частиною підписати контракт, ти з Міноборони підписуєш контракт. І навіть якщо ти поїдеш сторожити танки в Челябінській області, то в день, коли ти приїдеш туди, то виявиш, що там уже на плацу стоять твої товариші по службі і чекають відправки в Україну. І лише тебе там і не вистачає.

Третій важливий пункт, полягає в тому, що по суті вибору і немає. Якщо ти на строковій службі, тебе можуть відправити служити до Криму, Брянської, Білгородської, Курської області. А там бувають прильоти. Строковиків у Курській області просто кинули на ЗСУ. І там величезна кількість із них потрапила в полон або загинула. Тобто що ти підпишеш контракт, що не підпишеш… Все. Ти всередині. Ти у Міністерстві оборони. І вони що захочуть із тобою зробити, те й робитимуть.

– А якщо в принципі не ставати призовником на строкову службу і не йти за повісткою? У Росії це жорсткі санкції? Чи можна "косити" і вести звичайне життя, яке ти вів?

– Питання складне. З одного боку, є штрафи. Але це адміністративка, а не кримінальна справа. З іншого боку, адміністративкою нікого не злякаєш (штраф близько 30 тисяч рублів). Крім того, ці штрафи виписуються через пень-колоду і немає особливої статистики випадків, коли людині прилітав штраф та адміністративна стаття за те, що вона не ходила по повістці. Тому Держдума і вигадала "Єдиний реєстр військовозобов’язаних". Це така електронна база, в якій збираються всі дані про чоловіків призовного віку в РФ. І сенс у тому, що як тільки цей реєстр шле тобі електронну повістку, ти стаєш ураженим у правах. І поки ти не прийдеш у військкомат, ти не можеш виїжджати з країни, брати кредити, здійснювати операції з нерухомістю, купувати-продавати машини, відкривати-закривати ІП (аналог ФОП у Росії, — ред.) А щодо розсилки повісток, то цей реєстр вміє це робити дуже добре. Він їх розсилає у будь-якій незрозумілій ситуації.

"Не хочеш бути мобілізованим? Підписуй контракт"

– Фінальне питання, яке хотів би обговорити це нова, велика хвиля мобілізації. Навіть якщо її так і не назвуть, вона буде? Наприклад, одразу ж після осінніх виборів до Держдуми?

– А зараз чого не вистачає для мобілізації? Чим нинішня ситуація від мобілізації відрізняється? Мобілізація не закінчувалася, вона продовжується. Люди не отримують повістки? Якщо ми зіставимо на одній чаші терезів тих, хто був мобілізований у вересні-листопаді 2022 року, а на іншій чаші візьмемо період 2024 року, то виявимо, що цифри можна порівняти. Мобілізовано було приблизно стільки ж людей, скільки потім підписало контракт із Міноборони: у СІЗО, колоніях, на волі із боргами.

Звичайно, можна показати Путіна людям по телевізору, щоб він, сидячи у гарному кріслі під великим золотим гербом, сказав: "Мною прийнято рішення". Ну-ну… Це єдине, чого не вистачає для повноти картини. Для мобілізації все готове. Для того щоб вони розсилали ці повістки. У Єдиному реєстрі військовозобов’язаних є окремий модуль під назвою "Мобілізація", куди складаються всі, хто може теоретично бути мобілізований. Інша річ, що цей модуль доступний буквально трьом людям: Білоусову (міністру оборони), Герасимову і, може, ще комусь. У них під цю мобілізацію все заряджено, все готове до неї.

Зрештою, зараз вони вклеюють у нові військові квитки ці рожеві папірці, так звані "мобілізаційні розпорядження". І це працює на їхню користь прямо зараз, а не потім. Це чудовий аргумент, щоб змусити людину підписати контракт та поїхати до України. Навіщо чекати, коли Путін надумає, що йому потрібна мобілізація, якщо можна прямо зараз забирати необмежену кількість людей, кажучи їм одну просту фразу: "Дивися, тут написано "мобілізаційне розпорядження". Страшний рожевий папірець. Ми тобі його вклеїли. Ти що, мобілізованим хочеш бути? Так підписуй контракт і не будеш мобілізованим, ще й грошей отримаєш".